Рішення № 56605483, 22.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2646/16

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації « Одеської міської ради, третя особа житлово - будівельний кооператив «Жовтневий - 30», про визнання недійсним свідоцтва про право власності та реєстраційного посвідчення, встановлення фактів належності майна на праві власності, прийняття спадщини та визнання права власності на частину квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_3 представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2015 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - виконком) та комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (далі - КП «БТІ» ОМР), третя особа житлово-будівельний кооператив «Жовтневий-30» (далі - ЖБК) та просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, НОМЕР_1 від 26.10.2005 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_2,

- визнати недійсним реєстраційне посвідчення №8873673 від 08.11.2005 року, видане КП «ОМБТІ та РОН»,

- встановити факт належності на праві власності померлому ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_1,

- встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1,

-встановити факт належності на праві власності померлій ОСОБА_5 3/4 частини кооперативної чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1,

- встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його прабабуся ОСОБА_5 03.09.2009 року нею було складено заповіт, відповідно до якого належну їй частину квартири АДРЕСА_1 вона заповідала йому. Однак на теперішній час власником квартири є ОСОБА_2 без законних на те підстав, оскільки його прадідусь ОСОБА_4 повністю сплатив пай 1994 році. На той час прадід перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, тому квартира є спільним майном подружжя. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину фактично прийняла його дружина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ніколи не була членом кооперативу та пай не сплачувала, тому видане на її ім'я свідоцтво про право власності на квартиру повинно бути визнано недійсним. На момент смерті ОСОБА_5 позивач постійно проживав в квартирі і фактично прийняв спадщину.

ОСОБА_2 позов визнала.

Представник КП «БТІ»ОМР направив до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що підприємство в момент реєстрації права власності діяло відповідно до своїх повноважень та норм чинного цивільного законодавства, тому просив в задоволенні вимог до КП «БТІ» ОМР відмовити, а також слухати справу у відсутності представника

Представник третьої особи звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності та вирішити спір на розсуд суду. Від представника виконкому письмових заперечень проти позову не надходило.

Рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2015 року позов задоволений.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник ПАТ «УкрСиббанк» подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що 16.11.1984 року ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_5. 21.02.1994 року члену ЖБК «Жовтневий-30» ОСОБА_4 було видано ордер на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу №1269 серії ЖР на квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї - чотири особи: він, ОСОБА_5 дружина, Онука ОСОБА_2 та правнук, ОСОБА_1.

Згідно з довідкою ЖБК від 07.08.2009 року пай за квартиру був сплачений ОСОБА_4 в 1994 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с.11). На момент його смерті спільно з ним проживали його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6, що підтверджується довідкою ЖБК від 12.08.2009 року.

Згідно з листом Четвертої одеської державної нотаріальної контори від 24.07.2005 року спадкова справа щодо його майна не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, свідоцтво про смерть НОМЕР_3 (а.с.12). За життя ОСОБА_5, а саме 03.09.2009 року, було складено заповіт, яким вона заповідала частину вказаної квартири ОСОБА_1, 1989 року народження.

Як вбачається зі спадкової справи №3/2013 відкритої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петковою Н.М. щодо майна ОСОБА_5 27.02.2013 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_8, яка є донькою ОСОБА_5 відмовилася від обов'язкової частки у спадщині.

Відповідно ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст.548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Нормами ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю, який діяв на час виниклих правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно до ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.12 Закону України «Про власність», який діяв на час виниклих правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від участі в

суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Нормами ст.15 Закону визначено, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до ст.16 Закону майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України .

Отже, наданими вище доказами встановлено, що квартира була спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки пай сплачено під час шлюбу, відповідно кожному належала 1/2 частина квартири.

На момент смерті ОСОБА_4 його дружина проживала з ним та фактично вступила в управління 1/4 частиною квартири належної її чоловіку. Таким чином, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/4 частини квартири.

Враховуючи встановлені факти, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для видачі свідоцтва про право власності на квартиру на ім'я ОСОБА_2 не було, оскільки на це право мали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст.15 та 16 Закону України «Про власність», який діяв на час сплати паю.

Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, НОМЕР_1 від 26.10.2005 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_2 необхідно визнати недійсним.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі зазначає, що суд не залучив до участі у справі ПАТ «УкрСиббанк», чим вирішив питання про права та обов'язки Банку, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» є іпотекодержателем квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.08.2012 року, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третті особи - ОСОБА_9, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», Виконавчий комітет Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання свідоцтва про право власності та реєстрації посвідчення недійсним, визнання права власності.

Предметом розгляду зазначеної справи були вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26 жовтня 2005 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я відповідача ОСОБА_2, визнання за ОСОБА_5 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, за

ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину цієї ж квартири в порядку спадкування.

Також при розгляді зазначеної справи встановлено, що 9.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку спірну чотирикімнатну АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2006 року, укладеного з її чоловіком ОСОБА_9

Відповідач у справі - ОСОБА_2 в порушення ч.3 ст. 131 ЦПК України, не повідомила суд першої інстанції про всі відомі їй рішення суду, що стосуються предмету спору, а саме про рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.08.2012 року.

Таким чином колегія вважає, що рішення суду першої інстанції за зачапає інтереси ПАТ «УкрСиббанк» який не був залучений до участі у справі. Зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково. Рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2015 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич