Рішення № 56605425, 24.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/541/16

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.,

при секретарі - Тер-Григорьяна Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року по справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2, за участю прокуратури Одеської області та третьої особи - КП «Ланжерон» про знесення самовільно збудованого об'єкту,

встановила:

Представник Одеської міської ради (далі - ОМР) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - КП «Ланжерон» про знесення самовільно збудованого об'єкту.

В своєму позові представник ОМР зазначає, що згідно з актом обстеження від 05 лютого 2013 року, складеним за матеріалами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою міста, захисту території міста і морського узбережжя при будівництві споруд на території пляжу, представниками управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, КП «Ланжерон», Одеській міській раді стало відомо про проведення відповідачем будівництва капітальної двоповерхової будівлі площею 330 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до інвентарної картки № 129 -ЛВ, літня веранда, площею 110 кв.м. біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться на балансі КП «Ланжерон».

Листом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 17.10.2012 року № 01-15/3754 було узгоджено можливість прийняття архітектурного рішення з благоустрою майданчика, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, з виїздом на місце спеціалістами виконавчих органів Одеської міської ради було встановлено, що забудовником за вказаною адресою проводиться будівництво капітального двоповерхового об'єкта зі збільшенням плями забудови без затвердження проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт, землевпорядної документації, з грубим порушенням будівельних норм і правил та відхиленням від, раніше узгоджених, предпроектних матеріалів.

Окрім цього, управлінням архітектури та містобудування ОМР, листом від 25.12.2012 року № 01-10/1474 було відкликано узгодження раніше надане листом від 17.10.2012 року № 01-15/3754.

Представник ОМР вважає, що ОСОБА_2 здійснює самочинне будівництво капітального двоповерхового об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 зі збільшенням плями забудови, без затвердження проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт, землевпорядної документації, з грубим порушенням будівельних норм і правил.

В судовому засіданні представник ОМР підтримав заявлені в позові вимоги та просив їх задовольнити.

Прокурор підтримав доводи представника ОМР та просив задовольнити позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Заочним рішенням суду позовні вимоги Одеської міської ради були задоволені. Було зобов'язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованої будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 03.04.2015р. заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.

На вказане заочне рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги законні та обґрунтовані.

При цьому суд першої інстанції послався на наступні обставини.

Листом управління архітектури та містобудування Одеської міської ради 17 жовтня 2012 року № 01-15/3754 було узгоджена можливість прийняття архітектурного рішення з благоустрою майданчика розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

25 грудня 2012 року листом 01-10/1474 управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, відкликано раніше видане узгодження від 17 листопада 2012 року.

05 лютого 2013 року комісією КП «Ланжерон» складений акт обстеження за матеріалами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою міста, захисту території міста і морського узбережжя при будівництві споруд на території пляжу, представниками управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Зазначеним актом встановлено, що ОСОБА_2 проводить будівництво капітальної двоповерхової будівлі площею 330 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, суд пославшись на норми чинного законодавства, які регулюють відносини стосовно самовільного будівництва, дійшов до висновку про те, що саме відповідач ОСОБА_2 повинен звільнити земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованої будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що суд поклав обов'язки щодо знесення самовільно збудованої будівлі на неналежного відповідача - фізичну особу ОСОБА_2, який є одним із засновників та директором ТОВ «Грань», виходячи з наступного.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що с торонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 30 ЦК передбачає цивільна дієздатність фізичної особи, яка здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Стаття 92 ЦК встановлює цивільну дієздатність юридичної особи. Так, ю ридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідальність юридичних осіб визначена статтею 96 ЦК, яка зазначає, що ю ридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що юридична особа виступає в цивільних правовідносинах, укладає різноманітні угоди як окремий суб'єкт від свого імені, а не від імені своїх засновників чи органу, що її створив. Юридична особа як самостійний суб'єкт несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним їй майном. Засновники (учасники) не несуть відповідальності за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновників (учасників), якщо це не передбачено законодавством або установчими документами юридичної особи. Юридична особа є самостійним учасником і всі свої права та обов'язки здійснює як право- і дієздатний суб'єкт, у тому числі захищає порушені права та інтереси і відповідає за виконання своїх зобов'язань, виступає стороною в судовому процесі як позивач або відповідач.

Від свого імені юридична особа набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою.

З матеріалів справи та наданих апелянтом доказів вбачається відсутність жодного належного та допустимого письмового доказу того, що ОСОБА_2, саме як фізична особа, здійснював спірне самочинне будівництво.

Так, позивач при подачі позову, надав суду наступні докази.

А.с.6 - лист директора КП «Ланжерон» від 06.02.2012р. на ім'я юридичного департаменту ОМР про надсилання акту обстеження «Літньої веранди» інв. № 129-ЛВ.

А.с.7 - Акт обстеження від 05.02.2013р. про наявність на місці літньої веранди самовільно збудованої споруди.

В даному акті відсутні відомості про те, хто саме та коли проводив самовільне будівництво.

А.с.8 - інвентарна картка №129-ЛВ від 29.08.2011р. на літню веранду, яка знаходиться на балансі КП «Ланжерон».

А.с.9 - фото будівництва.

Жодного доказу будь-якого адміністративного реагування (актів, приписів, постанов та інш.) КП «Ланжерон», ОМР та інших відповідних органів щодо вказаного самочинного будівництва та суб'єкта, який здійснював це будівництво, позивач до свого позову не надав.

В подальшому, відповідач надав письмові докази, які свідчать про наступні обставини.

А.с.44 - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОМР своїм листом від 14.02.2012р. на ім'я директора ТОВ «Грань» ОСОБА_2 сповістило про узгодження предпроектної пропозиції реконструкції площадки та літньої веранди, замовник - ТОВ «Грань».

А.с.46 - ТОВ «Грань» узгодило свою пропозицію щодо літньої площадки і з управлінням архітектури та містобудування ОМР.

Відповідно до наданого договору оренди від 07.02.2012р. (а.с.54-56), саме ТОВ «Грань» взяло в оренду у КП «Ланжерон» літню веранду інв. № 129-ЛВ, загальною площею 110 кв.м. строком на 10 років.

Власником нежитлових приміщень кафе, біля якого було самочинно збудовано спірне приміщення є також ТОВ «Грань» (а.с.57-58, 101-107).

ОСОБА_2 є одним із засновником та директором ТОВ «Грань» (а.с.95-97).

З декларації про початок будівельних робіт від 30.01.2013р. вбачається що реконструкцією нежитлових приміщень також займається ТОВ «Грань» (а.с.98-100).

Більш того, 04.02.2014р. прокуратура м. Одеси звернулася до Приморського райсуду м. Одеси з позовом, серед інших, до ТОВ «Грань» з цілою низкою вимог, в тому числі і з вимогою про приведення нежитлових приміщень кафе у первинний стан шляхом знесення добудованих споруд (т.2 а.с. 82-84).

Відповідно до положень статті 212 ЦПК України с уд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 214 ЦПК зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 215 ЦПК в мотивувальній частині рішення суд зазначає: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

Суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував належним чином круг осіб, які повинні бути залучені до розгляду справи та особу, яка повинна відповідати за порушення вимог законодавства у сфері благоустрою міста, захисту території міста і морського узбережжя при будівництві споруд на території пляжу.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, він порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по суті спору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_2, за участю прокуратури Одеської області та третьої особи - КП «Ланжерон» про знесення самовільно збудованого об'єкту відмовити в повному обсязі.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д.Громік

Судді М.М.Драгомерецький

В.О.Панасенков