Рішення № 56602318, 14.03.2016, Городоцький районний суд Львівської області

441/32/16-ц 2/441/157/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яворської Н.І.,

з участю секретаря Карапінка І.Р..

з участю відповідачів: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк Приватбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення 130947,18 доларів США. боргу за кредитним договором №Є/V2708 від 20 квітня 2007 року. Позов обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Є/V2708 від 20 квітня 2007 року та 23.04.2007р. - договір траншу Є/V 2708/1, за умовами яких позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 60000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобовязання за Договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5 було укладено Договір поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2011р. з відповідачів стягнуто заборгованість у сумі 56107,20 доларів США, яка утворилась станом на 23.04.2010 р.

Зараз у порушення умов договору кредиту відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за таким належним чином не виконує, через що у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 09.12.2015 року склала 230593,02 доларів США. Просить стягнути з відповідачів 130947,18 доларів США. заборгованості по кредитному договору, а також сплачений судовий збір по справі.

Представник позивача не зявився, подав заяву ( а.с. 46) про задоволення позову та розгляд справи у його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в суді позов заперечили, вказали, що строк позовної давності із зверненням до суду сплив, просили про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» з цієї підстави.

Заслухавши відповідачів та представника, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку про відмову у позові.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11, 15, 59, 60 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими доказами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З пояснень відповідача та його представника в суді, долучених до матеріалів справи копій кредитної угоди № Є/V 2708 від 20.04.2007 р. (а.с. 13 14), договору про видачу траншу № Є/V 2708/1 від 23.04.2007 р. (а.с. 14), графіку погашення кредиту та сплати відсотків від 23.04.2007 р. (а.с. 15), видно, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, укладено договір № Є/V 2708 від 20.04.2007 р. згідно якого ОСОБА_4 надав відповідачу кредит в сумі 60000,00 дол. США із сплатою 16 % річних окремими траншами, а ОСОБА_1, отримавши кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки № 24 від 23.04.2007 р. (а.с. 16), зобовязувався погашати кредит у строки, визначені договором, повністю повернути кредитні кошти та сплатити нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі та у строки встановлені договором.

Згідно з умовами кредитної угоди (п. 1.3) позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту, який є невідємною частиною договору.

Як вбачається із змісту кредитної угоди, сторони встановили строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобовязань, але не пізніше 20.04.2012р. Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено в суді та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_1, у порушення умов договору кредиту відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за Кредитною угодою належним чином не виконував, через що у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 09.12.2015 року склала 230593,02 доларів США.

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 02.02.2011р. прийнято рішення стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 за цією кредитною угодою на користь ПАТ ОСОБА_4 « Приватбанк» - 444169, 02 грн. заборгованості. (а.с. 4-6).

14.01.2016р. позивач звернувся до Городоцького районного суду Львівської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 130947,18 доларів США, яка утворилась станом на 09.12.2015 р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 254 ЦК України встановлює порядок визначення факту закінчення строку, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України № 6-116цс13 від 06.11.2013 р. суд дійшов висновку, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з п. 1.3. Кредитної угоди № Є/V від 20.04.2007 р., термін повернення кредиту й окремих його частин Траншів кредиту встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також Графіками погашення кредиту, відсотків та винагороди, але не пізніше 20.04.2012 р.

Як встановлено судом з пояснень відповідача ОСОБА_1, його представника, матеріалів справи, відповідачі перестали виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту 23.04.2010р., у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 14.01.2016 р., включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Враховуючи, що термін виконання вищезазначеної угоди встановлений сторонами до 20.04.2010 р., а згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то строк позовної давності згідно угоди сплив 20.04.2013 р.

Оскільки умовами кредитної угоди (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки у кредитній угоді передбачено, що її виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту і процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, і відповідно загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений графіком.

Відповідач ОСОБА_1 в суді покликається на невиконання зобовязань за угодою, а саме на сплату останнього платежу 20.04.2010 р., будь-яких даних на спростування цього твердження в суді не здобуто та представник позивача таких суду не навів.

В своїй письмовій заяві, поданій до суду 14.03.2014р. (а.с. 45) відповідач ОСОБА_1 просить про застосування наслідків спливу позовної давності та з цієї підстави про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором № Є/V 2708 від 20.04.2007 р.

Отже, у звязку із спливом строків позовної давності, про застосування якого просить відповідач, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 130947,18 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти України за курсом НБУ 22,91 становить 2999999,89 грн. згідно кредитної угоди № Є/V 2708 від 20.04.2007 р., суд не вбачає, а тому відмовляє в задоволенні позову з цієї підстави.

За наведеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк Приватбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у розмірі 130947,18 доларів США за кредитним Договором відмовити, за спливом строків позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяОСОБА_6