Ухвала суду № 56602218, 21.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 331/2145/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/2145/16-к Слідчий суддя в 1 інст. Світлицька В.М.

Провадження №11сс/778/174/16 Доповідач в 2 інст. Булейко О.Л.

Категорія ст.197 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

Булейко О.Л., Дадашевої С.В., Старавойт І.П.

секретар Параскєвіна Н.П.

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР 5 листопада 2015 року за №22015080080000000125 щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в місті Сміла, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактичного проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст.15, ст.113 КК України

за участю прокурора Брусняка О.Ф.

захисника Гришина О.М.,

встановила:

16 березня 2016 року захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат Гришин О.М., звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 року, якою підозрюваному ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців до 14.05.2016.

Слідчий суддя дійшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 не може бути змінений на інший у зв'язку з тим, що останній підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, фактично проживає у Київській області, має майновий стан, який надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Органами досудового розслідування проводиться робота по виявленню та встановлені усі співучасники вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення ы з ними, перебуваючи на волі ОСОБА_4, має можливість спілкуватися з ними для продовження злочинної діяльності та вчинення дій, спрямованих на унеможливлення притягнення усіх винних осіб до кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді щодо ОСОБА_4 скасувати. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що прокурором підчас розгляду клопотання не тільки не були надані докази які б вказували, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові, а навіть не надано доказів, що такі ризик взагалі існували. На переконання захисника висунута його підзахисному підозра є необґрунтованою. Вважає що слідчий суддя не дотримався положень ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За ухвалою слідчого судді, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню №22015080000000125, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2015, відносно підозрюваного ОСОБА_4 погодженим з прокурором відділу прокуратури Запорізької області Брусняком О.Ф.

В клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №22015080000000125, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 05.11.2015 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст.15 та ст.113 КК України.

ОСОБА_4, який є засновником та власником юридичної особи - ТОВ «Банкометал» (м. Київ, вул. Курська, буд. 10, код ЄРДПОУ 35525426), діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими органами досудового розслідування особами, на початку 2015 року, з метою ослаблення держави шляхом зруйнування об'єкту, що має важливе народногосподарське та оборонне значення, прийняв рішення про руйнування аеродрому (злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок та стоянок для повітряних суден) Державного навчально-виробничого закладу авіаційного профілю «Запорізькій центр льотної підготовки ім. маршала авіації О.І. Покришкіна» (далі - «ЗЦЛП»), розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, с. Широке, вул. Радянська, буд.1 з подальшим заволодінням майна шляхом його демонтажу та незаконної реалізації третім особам. Відповідно до листа начальника Генерального Штабу Збройних Сил України № 108/1/29/2 від 15.02.1995 аеродром ЗЦЛП є резервним аеродромом Міністерства оборони України та відноситься до першої категорії, що перебуває в черговому режимі для забезпечення безпеки польотів, підтримки бойової готовності Збройних Сил України та згідно листа Міністерства інфраструктури України (фактичного власника переліченого майна) № 13557/09/10-15 від 07.12.2015 має важливе народногосподарське значення. ОСОБА_4 був обізнаний про те, що аеродром «ЗЦЛП» є придатним для здійснення зльоту та посадки літаків різних типів й призначення, у тому числі військових, крім того, розташований у Запорізькій області, яка безпосередньо граничить з лінією розмежування окремих районів Донецької області, на яких проводиться антитерористична операція, у зв'язку з чим придатний для обслуговування потреб військово-повітряних сил України, а саме за необхідності здійснення вилетів повітряних суден безпосередньо до району проведення антитерористичної операції, тому має важливе народногосподарське та оборонне значення. Усвідомлюючи викладене, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами, організував виготовлення завідомо неправдивого офіційного документа - договору зберігання № 19/12-13 від 19.12.2013 укладеного між ТОВ «Банкометал» в особі директора ОСОБА_8 (який звільнений з посади у 2009 році) та фізичною особою ОСОБА_9 (на дату укладання договору знаходилась в місцях позбавлення волі), відповідно до якого ТОВ «Банкометал», нібито, передало ОСОБА_9 на безоплатне зберігання за адресою: АДРЕСА_3, майно (9 000 аеродромних плит, літальні засоби у кількості 157 одиниць та деталі до них), яке є власністю Міністерство інфраструктури України, з моменту набуття Україною незалежності, з фактичним знаходженням на балансі «ЗЦЛП» та нікому не передавалось. У подальшому, в серпні 2015 року, ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності та надання цим діям законного вигляду організував подачу позовної заяви від юридичної особи - ТОВ «Банкометал» до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська про визнання власності та витребування майна за договором зберігання майна від 19.12.2013 № 19/12-13, який нібито був укладений між ТОВ «Банкометал» та ОСОБА_9, у зв'язку з тим, що остання в порушення умов договору не забезпечила зберігання майна у визначеному місці (АДРЕСА_3) а передала майно на зберігання до «ЗЦЛП», за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Широке, вул. Радянська, буд.1. 07.09.2015 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи № 202/7109/15-ц (провадження № 2/202/4502/2015) ухвалено заочне рішення, відповідно до якого за ТОВ «Банкометал» визнано право власності на майно: плити аеродромні ПАГ-14 - 9 000 штук, а також на авіаційні вироби та запчастини до них: Л-29 у кількості 86 одиниць, Як-55 у кількості 5 одиниць, Як-18Т у кількості 1 одиниці, Вільга -35 А у кількості 3 одиниць, Ан-24 РТ у кількості 1 одиниці, Ан-2Т у кількості 19 одиниць, Мі-2 у кількості 36 одиниць, Мі-8 у кількості 1 одиниці, Як-52 у кількості 7 одиниць, яке витребувати з ОСОБА_9 та «ЗЦЛП». 30.12.2015 на підставі отриманих під час досудового розслідування матеріалів, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2015 скасовано та розгляд цивільної справи призначено у загальному порядку. Між тим, ОСОБА_4 не відмовився від свого злочинного наміру та, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами, став підшукувати інший спосіб для вчинення диверсії, шляхом отримання законних підстав для руйнування та демонтажу вказаного об'єкту, що має важливе народногосподарське й оборонне значення. Для цього, та з метою ускладнення розкриття протиправної діяльності правоохоронними органами України, наприкінці 2015 року та на початку січня 2016 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_4, діючи умисно, організував підготовку та виготовлення завідомо неправдивих офіційних документів, що мали засвідчити факт набуття ТОВ «Банкометал» права власності у період з 2007 по 2010 роки переліченого раніше майна, нібито законно придбаного у «ЗЦЛП». Вказаний завідомо неправдивий офіційний документ, планувалось використати при судовому розгляді цивільної справи в суді, як підставу для ухвалення судом рішення про отримання ОСОБА_4 як власником ТОВ «Банкометал» право власності на майно та нібито законних підстав для виконання дій, направлених на диверсію - руйнування та пошкодження аеродрому ЗЦЛП (злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок, стоянки для повітряних суден), який має важливе народногосподарське та оборонне значення, шляхом демонтажу та подальшої реалізації 9 000 аеродромних плит, повітряних суден у кількості 157 одиниць та деталей до них, які є власністю Міністерство інфраструктури України, з моменту набуття Україною незалежності, з фактичним знаходженням на балансі «ЗЦЛП» та нікому, ніколи не передавалось. Між тим, довести свій злочинний намір, спрямований на ослаблення держави до кінця, ОСОБА_4 не вдалося з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був затриманий співробітниками УСБУ в Запорізькій області, у зв'язку з чим його злочинну діяльність було припинено.

14.01.2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.15 ст.113 КК України.

16.01.2016 суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, строк дії ухвали до 13.01.2017 р.

На даний час підозрюваний ОСОБА_4 тримається під вартою у Запорізькому слідчому ізоляторі.

Заслухавши доповідь судді; захисника Гришина О.М., який підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді, та відмовити у задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу, прокурора, який заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, і наполягав на законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ст.199 КПК України, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого дотримався зазначених вимог закону.

Під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч ч.2 ст.28, ч.3 ст.15 ст.113 КК України.

При розгляді клопотання, відповідно до вимог ч.3 ст.199 КПК України, досліджені обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування, та встановлено, що для завершення розслідування по справі необхідно: завершити проведення судової будівельної, транспортно-товарознавчої експертиз та розсекретити матеріали проведення негласних слідчих дій; отримати тимчасові доступи до речей та документів, а саме: інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ «МТС Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Астеліт» про факти здійснення вихідних та вхідних з'єднань телефонних номерів абонентів; встановити місцезнаходження та допитати у якості свідків: директора ТОВ «Банкометал» ОСОБА_10, ОСОБА_11, в.о. директора «ЗЦЛП» ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15; після допиту вирішити питання про необхідність проведення одночасних допитів зазначених осіб з підозрюваним ОСОБА_4; отримати офіційну відповідь на запит до РНБО про належність аеродрому «ЗЦЛП» до об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення; надати доступ підозрюваним та їх захисникам до всіх матеріалів досудового розслідування з можливістю скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими, заявлені у клопотанні ризики не зменшились та продовжують існувати. Слідчий суддя визнав, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, за який КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, фактично проживає в Київській області, що дає підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, в тому числі і на території іншої держави, бо має відповідний майновий стан, або ж знищить, сховає чи спотворить будь-які речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Усі співучасники вчиненого кримінального правопорушення не встановлені органами досудового розслідування, і зміна запобіжного заходу на той що не пов'язаний із триманням особи під вартою, може надати можливість підозрюваному зв'язатися зі співучасниками для вчинення дій спрямованих на унеможливлення притягнення усіх винних осіб до кримінальної відповідальності.

Суду надані докази того, що 03.03.2016 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному першим заступником прокурора Запорізької області продовжено до чотирьох місяців тобто до 14 травня 2016 року.

Доводи захисника щодо неможливості утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою за станом здоров'я матеріалами провадження не підтверджуються і сторона захисту доказів цього також суду не надала.

Доводи про необґрунтованість підозри колегія суддів вважає надуманими, адже і клопотання слідчого і рішення слідчого судді містять посилання на відповідні докази, які колегія суддів також вважає такими, що вказують на обґрунтованість підозри.

Зміна кваліфікації дій підозрюваного, про що заявив у судовому засіданні захисник, на час розгляду клопотання не відбулася, тому є передчасними доводи захисника про невідповідність обраного запобіжного заходу тяжкості кримінального правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта про те, що рішення слідчого судді суперечать практиці ЄСзПЛ, адже вказане рішення ґрунтувалося на сукупності обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу, а не лише на тяжкості вчиненого злочину і імовірності призначеного покарання, про що зазначає захисник.

Окрім того, слідчим суддею, при продовженні строку тримання під вартою обґрунтовано було застосовано положення ч.4 ст.183 КПК України і розмір застави не визначався.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів викладених в апеляційній скарзі захисника-адвоката Гришина О.М. щодо незаконності продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 та необґрунтованості ухвали слідчого судді.

Стороною захисту не надано доказів на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат Гришин О.М., залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2016 року, якою ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Булейко О.Л. Дадашева С.В. Старовойт І.П.