Ухвала суду № 56602213, 22.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 319/1181/15 головуючий у 1 інстанції Горбачов Ю.М.

провадження № 22-ц/778/1578/16 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначивши, що з 01 серпня 2012 року вона працювала на посаді начальника планово - економічного відділу у Виробничій одиниці «Сніжнетепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго», яка є відокремленим підрозділом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без права юридичної особи, та звільнилася 28 листопада 2014 року на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням. З дня звільнення по час звернення до суду відповідач не виплатив їй заборгованість з заробітної плати в сумі 17 011 грн. 37 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (за 166 днів) у сумі 113 701 грн. 70 коп..

У зв'язку з зазначеним позивач просила суд стягнути з ОКП «Донецьктеплокомуненерго»належні їй суми щодо виплати заробітної плати, а також відшкодувати завдану моральну шкоду у сумі 5 000 грн..

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за листопад 2014 року в сумі 17 011,37 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн., а всього 17 511,37 грн..

Стягнуто з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 339,80 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОКП «Донецьктеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОКП «Донецьктеплокомуненерго»на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі у розмірі 17 011,37 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітної платі та моральної шкоди, суд виходив із того, що позивач надала довідку про заборгованість, видану відповідачем 28.11. 2014 року про наявність заборгованості по заробітній платі у розмірі 17011 гривень 37 копійок.

Суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на захоплення фінансової та технічної документації не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки відповідачем не надано належних доказів щодо виплати позивачу заробітної плати за вказаний період.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати та моральної шкоди не можна.

Відмова у задоволенні позову не оспорюється в апеляційній інстанції, а тому судові рішення в цій частині в силу ст. 303 ЦПК України не переглядаються.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ОКП «Донецьктеплокомуненерго», зокрема, за наказом №01-к від 01 серпня 2012 року була переведена на посаду начальника планово - економічного відділу ВО «Сніжнетепломережа», яке є відокремленим підрозділом відповідача без права юридичної особи .

Наказом № 482-к від 28 листопада 2014 року ОСОБА_2 була звільнена на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі надала суду довідку від 28.11.2014 року завірену головним бухгалтером ВП ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» „Сніжнетепломережа" Архіповою І.В./ а.с. 4 / про наявність заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року у розмірі 17011,37 гривень та розрахункові листи про нарахування заробітної плати за жовтень у розмірі 2014 року - 9063, 71 гривень, за листопад 2014 року у розмірі 20 389,21 гривень.

За змістом статей 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування (отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, суд, ухвалюючи рішення, врахував дані, зазначені у довідці від 28.11.2014 року, яка видана під час фактичного перебування підприємства на окупованій території, що є неможливими для перевірки, оскільки у довідці відсутня інформація щодо фактично відпрацьованого часу позивача, а також довідку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» № юр/1783 від 09.09.2015 року про те, що за даними бухгалтерського обліку підприємства заборгованість з виплати перед працівником ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» „Сніжнетепломережа" ОСОБА_2 станом на 09.09.2015 року відсутня / а.с.33 /.

Суд першої інстанції ї, ухвалюючи рішення, в порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України, не врахував доводів відповідача та надані ним довідки про те, що з вересня 2014 року все рухоме та нерухоме майно, а також фінансова та технічна документація ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» „Сніжнетепломережа», що знаходиться на окупованій території, були захоплені невідомими особами, за фактом чого було порушено кримінальне провадження, яке було внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України (захоплення будівель, що забезпечують діяльність органів місцевого самоврядування з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальної роботи підприємства) / а.с. 27-34 /,та за наказом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» № 186 від 30.07.2015 року „Про призначення печаток недійсними" внаслідок захоплення у вересні - жовтні 2014 року невідомими особами будівель, обладнання та документів ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» визнано недійсними печатки, зокрема: печатка ВП ВО„Сніжнетепломережа"/ а.с.37 /.

Отже будь - які документи, видані від імені посадових осіб та засвідчені з використання печатки ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» „Сніжнетепломережа», є недійсними та не можуть були доказами у справі.

Суд фактично послався на обставини та мотиви, які ґрунтуються на припущеннях, що заборонено в силу ст. 60 ЦПК України.

Крім того суд першої інстанції не звернув увагу проте, що в розрахунковому листу про нарахування заробітної плати за листопад 2014 року, вказано проте, що утримано через банкомат 17011 гривень 37 копійок, до видачі 0,00 (а.с.11)

Крім того розрахунковий листок за листопад 2014 року на ім"я ОСОБА_2 завірений головним бухгалтером ВП ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» „Сніжнетепломережа" Архіповою І.В./ а.с. 11/ не має дати його завірення, що не суперечить вимогам п.5.27 Національного стандарту України "Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 р. за № 55.

Отже вищевказані документи неможливо визнати допустимими доказами у справі, бо вони не відповідають вимогам норм ст. 59 ЦПК України, якими дано поняття допустимості доказів і зазначено, що судом не приймаються до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, матеріали справи не дають підстав вважати доведеним наявність заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем, у зв'язку із чим, не мається підстав вважати про виникнення у останній моральної шкоди з цього приводу.

За таких обставин, рішення суду щодо часткового задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

В порядку вимог норм ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь відповідача понесені останнім витрати судового збору при апеляційному перегляді справи за розгляд позовних вимог немайного характеру (моральної шкоди) у розмірі - 267,96 грн.(0,2 мін. зарплати * 110%), а витрати судового збору ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за розгляд позовних вимог про стягнення заробітної плати у розмірі - 391,19 грн. підлягають компенсуванню за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено, тому в неоскаржувальній частині воно не перевіряється.

Керуючись ст.,ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2015 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на її користь заборгованості по заробітній платі за листопад 2014 року в сумі 17 011 гривень 37 копійок та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень, а також про стягнення з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в дохід держави судового збору у розмірі 1 339 гривень 80 копійок скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду у цій справі в апеляційному порядку не оскаржено.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» судові витрати у розмірі 267 гривень 96 копійок.

Витрати судового збору ОКП «Донецьктеплокомуненерго» у розмірі 391 гривень 19 копійок компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: