Рішення № 56599997, 16.03.2016, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/2548/14-ц

Провадження № 2/306/80/16

Рядок статзвіту № 21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2016 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Жиганської Н.М.

при секретарі Дешко В.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_1) до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що 17 січня 2014 року Свалявським районним судом було встановлено, що 23 січня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання квартири АДРЕСА_1.

17 березня 2014 року апеляційним судом Закарпатської області рішення Свалявського районного суду було змінено та встановлено, що 23 січня 2009 року під час укладення договору дарування квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фактично було укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_2 зобовязувалася довічно утримувати ОСОБА_5, а остання за це, передала ОСОБА_2 у власність зазначену квартиру. Вказане рішення набуло законної сили.

Відповідач не виконує взяті на себе обовязки, не звертає уваги на потреби позивача та стан здоровя, не забезпечує харчуванням та медикаментами, відмовляється здійснювати догляд.

За станом здоровя позивач щомісячно знаходиться на стаціонарному лікуванні, а відповідачка лише один раз провідала її та повідомила, що доглядати за позивачкою не буде.

На цій підставі, позивач просить суд винести рішення, яким розірвати договір довічного утримання, укладений 23 січня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала повністю та пояснила, що ОСОБА_2 не здійснює своїх обовязків щодо утримання догляду за нею. Після операції вона потребує постійного догляду, а відповідачка лише іноді приходить, варить їсти та прибирає. Крім того, відповідач казала, що оформить ОСОБА_5 в будинок престарілих, де остання буде мати чисту постіль та їжу.

Відповідач заявлені вимоги не визнала та пояснила, що все, що написано у позовній заяві неправда, вона допомагає мамі чим може. Навідує її, варить їжу, прибирає у квартирі. Коли мамі зробили операцію, провідувала її у лікарні, консультувалася з лікарями, приносила ліки, які їй призначали лікарі.

04.03.2015 року ОСОБА_6 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ФМ № 186338, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Свалявського РУЮ в Закарпатській області, актовий запис № 64.

09.09.2015 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_5 (відповідно до заповіту, посвідченого 12 грудня 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_7Г.).

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та збільшив позовні вимоги: просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобовязати ОСОБА_2 не чинити перешкод у її поверненні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ:

Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 17 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року - 23 січня 2009 року між сторонами укладено договір довічного утримання під час укладення договору дарування квартири АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_2 зобовязувалася довічно утримувати ОСОБА_5, а остання передала ОСОБА_2 у власність зазначену квартиру.

З позовом про визнання недійсним договору дарування квартири ОСОБА_6 звернулася в суд 23.01.2012 року.

Рішенням Свалявського районного суду від 17.01.2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково та встановлено, що між сторонами насправді було укладено договір довічного утримання.

З вказаним рішенням суду відповідач не погодилася, оскільки вважала укладений договір саме договором дарування, який не може бути обумовленим виконанням будь-яких зобовязань майнового чи немайнового характеру. В апеляційній скарзі відповідач також зазначила, що претензії з приводу того, що пенсії позивачу не хватає на ліки та харчування до відповідача є безпідставними, оскільки розмір пенсії визначено державою.

Відповідно до рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року встановлено, що 23 січня 2009 року під час укладення договору дарування квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фактично було укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_2 зобовязувалася довічно утримувати ОСОБА_5, а остання за це передала ОСОБА_2 у власність зазначену квартиру.

З даним рішенням ОСОБА_2 також не погодилася та 03.04.2014 року подала касаційну скаргу на рішення суду, в якій зокрема зазначила: "Оскільки суд визнає, що було укладено не договір дарування, а договір довічного утримання, то які умови цього договору, хто його повинен реєструвати, хто мені навязав ці умови, якщо я їх ні з ким не обумовлювала, при цьому жодним чином не зясовувалося чи бажаю я цього та, чи спроможна я це виконувати, мають місце навязування мені певних умов самими судами, а не позивачкою, тощо".

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 03.07.2014 року рішення Свалявського районного суду від 17 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року - залишено без змін.

Отже, судом встановлено, що між сторонами склалися такі стосунки, за якими позивач потребувала догляду та утримання, а відповідач не лише не виконувала цього, а протягом тривалого часу (з січня 2012 року до (принаймні) липня 2014 року не бажала для себе обовязків по здійсненню довічного утримання ОСОБА_5, вважала такі обовязки навязаними судами.

Крім того, в судових засіданнях відповідач ОСОБА_2 неодноразово наголошувала на тому, що у неї відсутні можливості щодо утримання ОСОБА_5 "допомогала чим могла".

Набувач за договором довічного утриманняповинен бути здатним надати відчужувачевіобумовлене договором належне матеріальне забезпечення. Виконаннядоговоруполягає у наданні всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повиннівизначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми. За загальним правилом має бути визначено вид і кількість харчування скільки разів на добу,калорійність та окремі елементи. Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то сторони мають чітко визначити, в чому саме полягатиме догляд. Необхідно в договорі визначити умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст. Якщо у договорі визначено, що відчужувач потребує медичного обслуговування, то треба вказати, якого саме загального чи спеціального, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість. Довічне утримання може надаватися у чітко визначеній грошовій сумі, черговість виплат грошових сум повинна бути визначена в договорі. Набувач може надати будь - яку необхідну допомогу, яка необхідна відчужувачу.

Однак, деякі види утримання чи матеріального забезпечення не можна чітко визначити заздалегідь при укладенні договору. У разі виникнення спору, він повинен вирішуватися, керуючись засадами розумності та справедливості, враховуючи стан відчужувача та необхідні витрати набувача.

Укладаючи договір довічного утримання, фізична особа отримує можливість забезпечити собі довічний догляд та утримання, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 потребувала догляду та утримання, позаяк мала онкологічне захворювання, перенесла декілька операцій та, час від часу, перебувала на стаціонарному лікуванні з приводу хіміотерапії (з 20.02.2014 року по 14.03.2014 року - променеве лікування, з 07.04.2014 року по 26.04.2014 року - променеве лікування).

Натомість, саме в цей час, відповідач в судових інстанціях всіх рівнів оскаржувала покладення на неї обовязку по довічному утриманню ОСОБА_6

У судовому засіданні 01.12.2015 року ОСОБА_2 підтвердила, що не погоджувалася, що між нею та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання.

Слід зазначити, що договір довічного утримання за своєю правовою природою є договором відчудження майна і саме відчуджувач має право на встановлення умов свого утримання.

Таким чином, суд вважає, що з моменту оспорювання позивачем договору дарування, відповідач мала можливість обумовити питання довічного утримання. Визначити його матеріальний та грошовий еквівалент, визначити для себе можливість або неможливсть виконання взятих зобовязань.

Однак, відповідач протягом двох з половиною років в судовому порядку доводила відсутність для себе будь-яких зобовязань і, лише 13 вересня 2014 року, після подання до суду позову про розірвання договору довічного утримання (позов подано 10 вересня 2014 року) передала позивачці 2525 грн.

Виходячи із засад розумності та справедливості, проаналізувавши доводи сторін, суд також дійшов такого висновку:

- відповідач ніде не працевлаштований;

- малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має;

- чоловік перебуває на тимчасових роботах за кордоном.

Отже, відповідач мала можливість проживати разом з позивачем для здійснення постійного догляду за нею в післяопераційний період.

Слід також зазначити, що позивач протягом 2013 року - 2014 року оформляла та отримувала кредити у кредитних установах "Платінум банк", КС "Святий Мартин", що свідчить про відсутність належного її матеріального забезпечення.

Натомість, відповідач протягом вказаного періоду, мала фінансові можливості на отримання кваліфікованої правової допомоги адвоката.

Суд враховує і інші встановлені докази, а саме:

?свідок ОСОБА_8, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її сусідкою, вона знає її близько 7 років. Про те, що відповідачка доглядала за матірю ОСОБА_5 підтверджує, посилаючись на те, що ОСОБА_2 досить часто відвідувала маму, носила їй пакети з їдою, чистою білизною. Коли ОСОБА_5 після операцій знаходилася у ОСОБА_2 вдома доглядала її, робила уколи, а коли ОСОБА_5 знаходилась в лікарні відповідачка постійно була разом з нею.

?свідок ОСОБА_9, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 проживає разом з нею в гуртожитку, знайомі вони дуже давно. Коли захворіла її мама ОСОБА_5, відповідачка забрала її на певний час до себе додому, в подальшому теж доглядала за нею, купляла їй продукти, часто навідувала її. Відносини між ними були як між матірю та донькою.

?свідок ОСОБА_10, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 її мама, а ОСОБА_5 її бабуся. Коли вона була маленькою, бабуся часто говорила, що тітка отримає одне, а мама квартиру. Коли бабусі робили операцію, мама (ОСОБА_2М.) була біля неї, потім також дуже часто її навідувала: то нагодувати, то почистити трубку, то зробити укол. Мама працювала на заробітках в Чехії, але коли бабуся захворіла, приїхала і доглядала за нею, в лікарні знаходилася з нею під час операцій.

?свідок ОСОБА_11, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 його сусідка, а ОСОБА_2 донька ОСОБА_5 Знає їх давно, часто бачить, що ОСОБА_2 ходить до ОСОБА_5, несе сумки.

?свідок ОСОБА_12, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 є матірю його жінки ОСОБА_2, відносини між ними хороші, ОСОБА_2 доглядає за матірю, постійно до неї ходить, турбується про неї, купляє ліки, препарати для чистки трубки. Якщо потрібен був в будинку ремонт, чи прибирання жінка робила це. Жінка ходила до матері досить часто, в основному по дзвінку ОСОБА_5, була з нею в м. Ужгород в лікарні при операціях. ОСОБА_5 постійно проживала за місцем свого проживання, мала квартирантів, які оплачували їй за проживання.

?свідок ОСОБА_13, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що є родичем сторін по справі, ОСОБА_5 (покійна) його двоюрідна сестра. Похованням покійної весь час займалася Маряна, повідомила про похорони та ходила на кладовище, доглядала, допомагала, була в лікарні з ОСОБА_5 - ОСОБА_2 Маряна.

?свідок ОСОБА_14, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що до ОСОБА_5 завжди і досить часто приходила Маряна, приходила з сумками, прала, прибирала, копала грядки, робила уколи, під руки виводила ОСОБА_5 на двір погуляти. Света приходила рідко, здебільшого коли ОСОБА_5 була хвора, син заходив інколи. Про стосунки між дітьми ОСОБА_5 - нічого не знає.

?свідок ОСОБА_15, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_2 вони кумови та подруги з дитинства. Їй відомо, що ОСОБА_5 дала квартиру ОСОБА_2 на підставі договору дарування як подарунок на 40 років, що відповідачка доглядала за матірю, носила продукти, готувала їсти, прала, тощо. Після операції ОСОБА_5 жила у Маряни, коли ОСОБА_5 лежала в лікарні в м. Свалява до неї ходили Маряна та її діти. Коли Маряна оплачувала послуги за квартиру, вона могла оплачувати за свою квартиру і за ОСОБА_5 Хто давав гроші на ліки і оплату послуг не знає.

?свідок ОСОБА_16, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5Й знала як пацієнта, оскільки багато разів, як лікар екстренної швидкої допомоги, виїзжала до неї. Біля ОСОБА_5 була ОСОБА_2 При виїзді до ОСОБА_5 помешкання було чисте, прибране, скарг ОСОБА_5 не предявляла, всі ліки приносила донька Маряна. ОСОБА_2 викликала швидку навіть без потреби, коли ми сказали, що не потрібно викликати швидку, то ОСОБА_2 пояснила, що змушена це робити, адже на неї кричить брат.

?свідок ОСОБА_17, яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 її сусідка, відносини були з нею дуже доброзичливі. ОСОБА_5 жалілася на доньку Маряну, хоча передала на неї будинок, хотіла з нею примиритися. ОСОБА_5 просила позичити їй гроші і на лікування, і на прожиття, а як продасть квартиру то борг віддасть. Казала, що діти дають незначні гроші на уколи і все, більше не давали. ОСОБА_2 ще забирала мебель з будинку.

?свідок ОСОБА_18, який був допитаний в судовому засіданні пояснив, що з 2010 року по 2012 рік проживав з ОСОБА_5, був її співмешканцем. В сімейні справи не втручався, але знав, що ОСОБА_5 подарувала квартиру своїй доньці Маряні. Відносини між ОСОБА_5 та дітьми (дві доньки та один син) були нормальні. ОСОБА_2 приходила до них додому. Коли проживали разом з ОСОБА_5 - кошти витрачали спільно, інколи чув від ОСОБА_5, що гроші треба дати ОСОБА_15. Поховання все оплачувала Маряна.

Оцінивши покази свідків, суд зясував, що ОСОБА_2, після прийняття рішення Вищим спеціалізованим судом у справі про визнання недійсним договору дарування, почала навідувати ОСОБА_5, варила їжу, прибирала, викликала лікарів.

Натомість, жоден із свідків не підтвердив, що ОСОБА_2 проводила оплату комунальних послуг, продуктів харчування, ліків за власний рахунок. Навпаки, із показів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 встановлено, що кошти давала ОСОБА_6

Допитаний в якості свідка лікар екстренної швидкої допомоги пояснила, що ОСОБА_2 викликала швидку навіть без потреби. ОСОБА_13 дії ОСОБА_2 суд розцінює не як виконання умов договору, а як дії "про людське око".

Посилання відповідача та його представника на те, що ОСОБА_5 не потребувала коштів, оскільки мала дві пенсії, суд не може прийняти до уваги, адже договір довічного утримання включає в себе як догляд так і утримання відчужувача.

Відчужувач має право вимагати від набувача надання обумовленого договором матеріального забезпечення, а набувач несе зобовязання надати відчужувачеві матеріальне забезпечення та догляд. В набувача можуть виникнути два зобовязання паралельно: забезпечувати відчужувача утриманням та забезпечити догляд (довічно), але обовязок щодо утримання поглинає зобовязання з догляду.

Таким чином, суд вважає що ОСОБА_2 частково здійснювала догляд за ОСОБА_5, однак не здійснювала утримання взагалі з огляду на потреби ОСОБА_5, зокрема не приймала участі у витратах на лікування, оплату продуктів харчування, комунальних послуг, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 755 ЦК України - договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 за власний рахунок харчувалася, забезпечувала себе одягом та оплачувала комунальні послуги. Не надавала відповідачка позивачці допомоги й у придбанні ліків та продуктів харчування. Грошові кошти надала лише після подання позову про розірвання договру довічного утримання.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 неналежним чином виконувала договір довічного утримання. До 10 квітня 2014 року взагалі заперечувала щодо його наявності.

Отже, є всі підстави для розірвання договору довічного утримання. ОСОБА_13 правову позицію висловив і Верховний суд України в ухвалі від 17 червня 2009 року у справі за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду АР Крим від 17 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України - у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, висловленій у постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-142/13-ц 6: "Згідно із пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Оскільки позов про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру за відчужувачем пред'явлено за життя ОСОБА_13, факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, то судом обґрунтовано, відповідно до статті 37 ЦПК України, залучено до участі у справі правонаступника відчужувача - ОСОБА_11, до якої унаслідок розірвання договору довічного утримання згідно зі статтею 1218 ЦК України перейшли всі права та обов'язки ОСОБА_13, що свідчить про відсутність порушення судом статті 25 ЦК України.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що всупереч укладеного між сторонами договору відповідач як набувач майна не виконував зобов'язань щодо забезпечення позивача їжею, ліками, необхідною медичною допомогою та доглядом, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов відчужувача про розірвання договору довічного утримання, підтриманий правонаступником, та визнали право власності на спірну квартиру за спадкоємцем відчужувача, за умови прийняття ним спадщини в установленому законом порядку."

Таким чином, збільшений позов ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення.

Не підлягають до задоволення вимоги про зобовязання ОСОБА_2 не чинити перешкод у поверненні квартири - поскільки в судовому засіданні встановлено, що спірна квартира вибула із власності ОСОБА_2, що підтверджується: копією договору дарування квартири від 15 травня 2015 року (НАМ 481928, НАМ 4812929), нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_19, зареєстрованого в реєстрі за № 320; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_4, індексний номер 37561870 від 15.05.2015 року; копією договору дарування квартири від 15 травня 2015 року (НАМ 481926, НАМ 4812927), нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_19, зареєстрованого в реєстрі за № 320; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_10, індексний номер 37561578 від 15.05.2015 року;

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 612, 615, 625, 629, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Збільшений та уточнений позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір довічного утриманя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4.

У задоволенні вимог про зобовязання ОСОБА_2 не чинити перешкод у поверненні квартири - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.М.Жиганська