Ухвала суду № 56599794, 21.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/179/2016(м)

241/1437/15-к

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача Сєдих А.В.

суддів Гришина Г.А., Гєрцика Р.В.

при секретарі Меляник К.В.

за участю прокурора Заіки О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 17 липня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старий Крим м. Маріуполя Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, з середньо - технічною освітою, не судимого, не працюючого, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням, якщо він на протязі іспитового строку один рік, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Стягнувши з ОСОБА_2 витрати на залучення експерта при проведенні дактилоскопічної експертизи, які складають 368 гривень 28 копійок на користь держави. Речові докази: 43 секції радіаторів чавунних - залишено публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», металевий ключ - знищити, автомобіль «ВАЗ-21114» реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, що належить ОСОБА_2, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфісковано на користь держави.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком суду першої інстанції, 22 травня 2015 р. ОСОБА_2, приблизно о 20 годині 30 хвилин, з метою таємного викрадення чужого майна, на власному автомобілі «ВАЗ - 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1, разом з ОСОБА_3, який не був обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_2 та був впевнений, що останньому необхідно це у зв'язку з виробничою необхідністю, приїхали на територію газо-розподільчої підстанції публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз», яка розташована по вулиці Степовій в с. Бердянське Першотравневого району Донецької області, неподалік домоволодіння № 34 по цій же вулиці, де ОСОБА_2 за допомогою ключа, який мав при собі, відчинив вхідні двері приміщення підстанції, проник в середину, звідки таємно, умисно, з корисливих мотивів, викрав 43 секції радіаторів чавунних, демонтувавши їх з системи опалення.

Демонтовані секції радіаторів чавунних, обвинувачений разом з ОСОБА_3 винесли з газо - розподільчої підстанції, завантажили в багажник автомобіля та з місця скоєння злочину зникли. В подальшому, викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок крадіжки, скоєної ОСОБА_2, товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 3928 гривень 91 копійку.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити. Виключити з числа речових доказів, що підлягають конфіскуванню на користь держави - автомобіль «ВАЗ-21114» реєстраційним номер НОМЕР_1 2006 року випуску. В іншій частині вирок залишити без змін. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що автомобіль дійсно належить йому на праві власності, проте він не був визнаний слідством та судом знаряддям вчинення злочину, як цього вимагають вимоги п. 28 постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності». Слідчим винесено лише постанову про залучення автомобілю, як речового доказу по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, доведеність вини останнього і кваліфікація його злочинних дій в апеляційній скарзі не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок, в цій частині, апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому п. 1 цієї норми передбачено, що гроші, цінності й інше майно, які були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з положеннями матеріального закону, знаряддями злочину у справах про злочини проти власності слід вважати предмети чи технічні засоби, які умисно використовувались особою для вчинення протиправного діяння. При цьому транспортні засоби можуть бути визнанні знаряддям злочину не лише тоді, коли вони використовувались для безпосереднього заволодіння чужим майном, а й тоді, коли без їх використання вчинення злочину було неможливим чи надто складним (наприклад: перевезення викраденого майна з місця вчинення кримінального правопорушення).

Оскільки, транспортування з метою розпорядження на власний розсуд з місця скоєння протиправного діяння 43 секцій чавунних радіаторів, без транспортного засобу було неможливим, то рішення суду першої інстанції про конфіскування автомобіля «ВАЗ-21114» реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, що належить ОСОБА_2, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, на користь держави, являється законним та обґрунтованим.

Твердження ОСОБА_2., наведені в апеляційній скарзі про те, що у в'язку з тим, що в ході досудового розслідування автомобіль було визнано лише речовим доказом, а не знаряддям вчинення злочину, унаслідок чого суд не має права застосовувати спеціальну конфіскацію, є неспроможними, оскільки вимоги процесуального закону не передбачають необхідності визнання предмету знаряддям злочину в ході досудового розслідування, а долю речових доказів (у тому числі й питання щодо належності їх до знарядь злочинів) вирішує суд під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, так як він являється справедливим, законним та обґрунтованим, суттєвих порушень кримінального процесуального закону не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 17 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

А.В. Сєдих Г.А. Гришин Р.В. Гєрцик