Ухвала суду № 56599764, 22.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/2864/15-ц Номер провадження 22-ц/775/483/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бікезіна О.В.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Новосядлої В.М., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

21 грудня 2015 року рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки ними жодним доказом не підтверджено перехід до них права вимоги за договором купівлі - продажі прав вимоги саме за договором №11119431001 від 19 лютого 2007 року. Але, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд не розглянув справу по суті, а звернув увагу, на не важливі по справі дрібнички, такі, як технічні помилки та описки (як зазначено в апеляційної скарзі).

У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить телефонограма в матеріалах справи, яка зареєстрована у журналі телефонограм за №1093 (а.с.108).

До апеляційного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.112).

У судове засідання апеляційного суду не з'явився відповідач ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві адреса місце проживання ОСОБА_1 зазначена: м. Донецьк, але згідно листа ЦПЗ №2 від 3 червня 2015 року №01/3-1620, з 27 листопада 2014 року ЦПЗ №2 не приймає поштові відправлення на територію м. Донецька. Телефонний зв'язок з ОСОБА_1 відсутній.

11 березня 2016 року апеляційним судом Донецької області на офіційному сайті «Судова влада України» було розміщено оголошення про розгляд 17 березня 2016 року о 10 год. 00 хв. справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.109-110).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи.

07 вересня 2015 року позивач публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивуючи свої вимоги тим, що 19 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - правонаступник АТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір №11119431000 (який було змінено на №11119431001 від 15 червня 2010 року), за умовами якого банк надав кредитні кошти у сумі 16 534 дол. США з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 19 лютого 2007 року по 19 лютого 2014 року.

08 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, тому банк набув права вимоги по спірному кредитному договору.

Відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, отже у порушенні умов кредитного договору, він свої зобов'язання не виконав.

У зв'язку з тим, що відповідач має заборгованість за кредитним договором станом на 31 липня 2015 року у розмірі 403 675, 54 гривень, яка складається з: 207 883, 88 грн. - тіло кредиту, 195 791,66 гривень - заборгованість за відсотками, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат (а.с.2-6).

19 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - правонаступник АТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір №11119431000, за умовами якого банк надав кредитні кошти у сумі 16 534 дол. США з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 19 лютого 2007 року по 19 лютого 2014 року (а.с.7-17).

До позовної заяви долучений розрахунок заборгованості за кредитним договором №11119431001 від 15 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 403 675, 54 гривень (а.с.18).

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.23-24).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України та обґрунтовано дійшов до висновку, що позивачем публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» не доведено факт переходу від первісного кредитора у зобов'язанні - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 11119431000 від 19 лютого 2007 року. Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, ПАТ "УкрСиббанк" передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 11119431001 від 15 червня 2010 року з ОСОБА_1, а ні за спірним кредитним договором №11119431000 від 19 лютого 2007 року. Крім цього, суд першої інстанції зазначає, що договір №11119431001 від 15 червня 2010 року, позивачем не був долучений або наданий ні до позовної заяви, ні в процесі розгляду справи судом. При цьому, до позовної заяви був долучений розрахунок заборгованості за кредитним договором №11119431001 від 15 червня 2010 року.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24 жовтня 2008 року передбачено, що відповідно до статті 303 ЦПК апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

При цьому мають враховуватися вимоги частини третьої статті 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.

Звертаючись до суду позивач ПАТ «Дельта Банк» у позовній заяві зазначив, що між сторонами був укладений кредитний договір № 11119431000 від 19 лютого 2007 року, якій був змінений на кредитний договір № 11119431001 від 15 червня 2010 року, при цьому залучає лише первинний договір, а розрахунок надає за зміненим кредитним договором.

Виходячи з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 10 передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вимог цивільно - процесуального законодавства, суд першої інстанції відкриваючи провадження у цивільній справи в своєї ухвалі від 09 вересня 2015 року запропонував позивачеві надати суду докази:

- акт приймання-передачі, яким підтверджується фактична передача від ПАТ «УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" права вимоги від ОСОБА_1

- факт підтвердження належного повідомлення відповідача про передачу відповідних прав вимоги;

- розрахунок суми боргу з вказівкою дати виникнення заборгованості, в тому числі заборгованості, яка була передана у виконання вимог Договору купівлі-продажу прав вимоги, по якому курсу НБУ зроблений розрахунок;

- докази підтвердження часткового виконання зобов'язань відповідачем, якщо таке виконання відбувалося (а.с.37-38).

Позивач відповідно до вимог ч.3 ст. 27 ЦПК зобов'язаний добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно вимог ч.1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Проте, позивач як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції відповідних доказів не надав. Не усунув протиріччя між кредитними договорами та їх розрахунками.

Крім цього, позивач з клопотанням про витребування доказів із зазначенням неможливості надати самим ці докази також в суди не звертався.

Як зазначено вище, ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з даним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11119431000 від 19 лютого 2007 року, долучаючи розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11119431001 від 15 червня 2010 року (а.с.7-18).

Проте, матеріали справи не містять копії чи оригіналу тексту саме зміненого кредитного договору №11119431001 від 15 червня 2010 року, незважаючи на те, що ці обставини підлягають доказуванню позивачем оскільки вони мають значення для ухвалення рішення у справі (ч. ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України).

Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження підстави позову, свідчить що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях (ст. ст. 58- 61 ЦПК України).

За відсутності в матеріалах справи спірного кредитного договору та детального розрахунку заборгованості за вказаний період суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість нарахування як суми простроченої заборгованості, так і строкової заборгованості зі сплати процентів. З'ясування зазначених обставин та їх належна оцінка має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім цього, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів що за договором купівлі - продажу прав вимоги був переданий саме кредитний договір №11119431000 від 19 лютого 2007 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, ПАТ "УкрСиббанк" передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором №11119431001 від 15 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 (а.с.22).

Крім цього, зі змісту витягу з Додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» від 08 грудня 2011 року вбачається що первинним банком був переданий кредитний договір №11119431001 від 15 червня 2010 року боржник ОСОБА_1.(а.с.25).

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України, оскільки звертаючись до суду позивач ПАТ «Дельта Банк» не надав належних та допустимих доказів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №11119431000 від 19 лютого 2007 року. Позивачем публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» не доведено факт переходу від первісного кредитора у зобов'язанні - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" права вимоги про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 11119431000 від 19 лютого 2007 року. Крім цього, позивач не надав судам зміненого кредитного договору №11119431001 від 15 червня 2010 року, який був переданий по акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, що позбавляє можливості з'ясувати саме у чому полягають зміни умов кредитування та правильність нарахування заборгованості за кредитним договором.

Але, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 при наданні відповідних та належних доказів щодо предмету спору.

Довід апеляційної скарги про те, що суд не розглянув справу по суті, а звернув увагу, на не важливі по справі дрібнички, такі, як технічні помилки та описки (так зазначено в апеляційної скарзі) є необґрунтованим, оскільки для розгляду по суті як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції позивачем не були надані відповідні докази, а ні допущені позивачем у наданої документації технічні помилки та описки.

Наведені в скарзі позивача доводи необґрунтовані й правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 21 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: