Вирок № 56594390, 22.03.2016, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/958/16-к

Номер провадження 1-кп/725/47/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Піхало Н. В.

при секретарі Томко І.Д.

за участю прокурора Кожелянко В.Д.,

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальне провадження за № 42015260000000232 від 10 березня 2015 року з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого арбітражним керуючим ТзОВ «Санаторій «Золотий колос», з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України за наступних обставин.

Так, Так, на початку 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Малятинецького сільського голови ОСОБА_5 з приводу придбання нежитлових приміщень колишньої здравниці, яка знаходиться на території села. На це останній сказав, що до цих об'єктів колись мало відношення ТзОВ «Санаторій «Золотий колос», тому з приводу придбання цього майна йому необхідно звернутись до арбітражного керуючого вказаного Товариства ОСОБА_2

У зв'язку із цим 06.03.2015 року ОСОБА_4 зустрівся із арбітражним керуючим ОСОБА_2 та повідомив, що має намір придбати майно здравниці в АДРЕСА_3. На це ОСОБА_2 вказав, що це майно фактично належить ТзОВ «Санаторій «Золотий колос», однак документально це ще не оформлено, а всім майном він розпоряджається як арбітражний керуючий відповідно до постанови Господарського суду Чернівецької області від 25.02.2015 року. Поряд з цим ОСОБА_2 повідомив, що в силу своїх повноважень арбітражного керуючого, пов'язаних із контролем за управлінням і розпорядженням майном боржника ТзОВ «Санаторій «Золотий колос» він може здійснити ряд заходів, спрямованих на відчуження майна на користь ОСОБА_4, починаючи із звернення до суду і закінчуючи остаточним оформленням документів та підписанням договору купівлі-продажу цих нежитлових приміщень, але за це ОСОБА_4 має надати йому неправомірну вигоду. На це ОСОБА_4, усвідомлюючи, що в разі непогодження із арбітражним керуючим, майно буде продано іншим особам та бажаючи його придбати, на таку пропозицію ОСОБА_2 погодився. Тоді ОСОБА_2 обумовив, що ОСОБА_4 має надавати йому кошти в якості неправомірної вигоди частинами, які він буде називати.

Одержавши згоду ОСОБА_4, арбітражний керуючий ОСОБА_2 сказав надати йому першочергово в якості частини неправомірної вигоди кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Під час чергової зустрічі 15 травня 2015 року ОСОБА_4, діючи у відповідності до попередньої домовленості, знаходячись на перехресті вулиць Герцена-Гаврилюка в місті Чернівці у своєму автомобілі марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 передав ОСОБА_2 названу йому суму коштів у якості першої частини неправомірної вигоди 2000 (дві тисячі) гривень за вчинення ОСОБА_2 ряду дій, спрямованих на відчуження приватному підприємцю майна, а арбітражний керуючий їх одержав.

10 серпня 2015 року ОСОБА_2, зустрівшись із ОСОБА_4 у приміщенні свого офісу АДРЕСА_4 (який у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрований за номером 1) повідомив, що звертається до суду за визнанням права власності на майно за ТзОВ «Санаторій «Золотий колос», що в подальшому надасть можливість переоформити це майно безпосередньо на ОСОБА_4 Однак, за таке звернення до суду, яке ОСОБА_2 вчиняє як розпорядник майна і службова особа підприємства, і як наслідок одержання належного судового рішення, ОСОБА_4 має передати йому наступну частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2000 (дві тисячі) доларів США.

12 серпня 2015 року ОСОБА_4 прийшов до ОСОБА_2 у приміщення того ж офісу та передав останньому частину названої суми неправомірної вигоди, а саме 1000 (одну тисячу) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складало 21370 (двадцять одну тисячу триста сімдесят) гривень, а ОСОБА_2, відповідно, їх одержав.

В подальшому, 12 жовтня 2015 року, знаходячись на АДРЕСА_4 у своєму автомобілі ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 іншу частину названої неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складало 21490 (двадцять одну тисячу чотириста дев'яносто) гривень, за вчинення ОСОБА_2 однієї із запланованих дій, спрямованих на відчуження на користь приватного підприємця майна. ОСОБА_2 ці кошти одержав. Поряд з цим ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 100 (сто) доларів США для оплати послуг юриста, які той використав за цим призначенням.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_2 під час зустрічі у своєму офісі із ОСОБА_4 сказав про необхідність надання наступної частини неправомірної вигоди, а саме коштів у сумі 200 (двісті) доларів США за прискорення виконання дій з відчуження майна на користь останнього. На це ОСОБА_4, усвідомлюючи, що раніше вже надав згоду на надання неправомірної вигоди, знову погодився. Наступного дня, 24 жовтня 2015 року ОСОБА_4, знаходячись на АДРЕСА_4 у своєму автомобілі передав ОСОБА_2 наступну частину неправомірної вигоди у вигляді названої йому суми грошових коштів у розмірі 200 (двісті) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складало 4456 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят шість) гривень а той їх одержав.

13 листопада 2015 року після визнання судом за Товариством права власності на вказане майно ОСОБА_2 у приміщенні свого офісу повідомив про це ОСОБА_4 та зазначив, що ним, як арбітражним керуючим це майно вже виставлено на аукціон і ОСОБА_4 достатньо привести туди свого знайомого, який за результатами торгів стане переможцем, а він як арбітражний керуючий підпише договір купівлі- продажу, і майно перейде у фактичну власність ОСОБА_4 Одночасно ОСОБА_2 зазначив, що за такі його дії як арбітражного керуючого, пов'язані із відчуженням приміщень колишньої здравниці за літерами «А», «Б», «В», «Г» (загальною площею 911,3 кв.м.) по АДРЕСА_3, ОСОБА_4 має

передати йому остаточну частину обумовленої раніше неправомірної вигоди

у вигляді грошових коштів у сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) доларів США.

В подальшому, 26 листопада 2015 року під контролем ОСОБА_2 відбувся аукціон на ТзОВ «Буковина-Аукціон», у якому формально переможцем стала особа, залучена ОСОБА_4, а саме ОСОБА_6 По закінченню аукціону ОСОБА_2 наголосив ОСОБА_4, що підпише та надасть документи після надання йому неправомірної вигоди.

08 грудня 2015 року ОСОБА_4 приїхав на автомобілі марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 до будинку АДРЕСА_4, де до його автомобіля сів ОСОБА_2 Тоді ОСОБА_4, діючи у відповідності до попередньої домовленості надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України складало 68007 (шістдесят вісім тисяч сім) гривень у якості остаточної частини названої тим неправомірної вигоди за вчинення дій з відчуження майна Товариства на користь ОСОБА_4, а ОСОБА_2 їх одержав. Одержавши остаточну частину коштів у якості неправомірної вигоди ОСОБА_2 як підтвердження виконання всіх дій із реалізації нерухомого майна на користь ОСОБА_4, передав останньому підписаний договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі і технічну документацію на ці нежитлові приміщення.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368-4 КК України, тобто одержання особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах особи, яка їх надає чи передає.

Під час досудового розслідування між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_2, за участю його захисника, 29 лютого 2016 року досягнуто і підписано угоду про визнання винуватості, за змістом якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України та несе покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 14450 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік, із застосуванням заходу кримінально-правового характеру, передбаченого ст. 96-1 КК України - спеціальної конфіскації грошових коштів в сумі 2200 доларів США, з яких 1000 доларів США, станом на 12.08.2015 року, згідно офіційного курсу Національного банку України становило 21370 гривень, 1000 доларів США, станом на 12.10.2015 року, згідно офіційного курсу Національного банку України становило 21490 гривень, 200 доларів США, станом на 23.10.2015 року, згідно офіційного курсу Національного банку України становило 4456 гривень, а всього 47316 гривень та 2000 гривень. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив затвердити зазначену угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання.

Прокурор та захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Крім того, судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч.3 ст. 368-4 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наслідки не виконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Крім того, обвинуваченому роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами червертою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди.

Суд переконався, що в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, виходячи із вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, а також ураховуючи особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання.

При призначені покарання враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та сприяння органу досудового розслідування у розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого за ч. 3 ст. 368-4 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України. Судові витрати відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 29 лютого 2016 року між прокурором та ОСОБА_2, обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України, та призначити узгоджену сторонами міру покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 14450 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік, із спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 2200 доларів США, з яких 1000 доларів США, станом на 12.08.2015 року, згідно офіційного курсу Національного банку України становить 21370 гривень, 1000 доларів США станом на 12.10.2015 року, згідно офіційного курсу Національного банку України становить 21490 гривень, 200 доларів США, станом на 23.10.2015 року, згідно офіційного курсу Національного банку України становить 4456 гривень, а всього 47316 гривень та 2000 гривень.

Обрану ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 2900 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна, із серійними номерами: KL37912748D, KL37912751D, KB44101371F, LH78329839B, KD28466373B, HF02983728C, KB44173066D, KB51547900Q, KL78206254A, KB21705943N,HF02983725C, HB89194218K, KB61191307F, KE55690944A, FB17278740C, KL379127447D, FF16516938B, LH78329840B, DE03240576A, HB37528603, KB75531362E, KB93417220N, KE20240382B, HB11828234C, KL06118683B, KL37912749D, HB22097807J, AB79220523G, CB42277015B, передані на зберігання до кімнати речових доказів прокуратури Чернівецької області - повернути в ФЕУ СБ України;

-портфель чорного кольору, переданий на зберігання до кімнати речових доказів Прокуратури Чернівецької області - повернути ОСОБА_2

-грошову купюру номіналом 100 (сто) доларів США із серією та номером LD14966925D, передану на зберігання до кімнати речових доказів прокуратури Чернівецької області - повернути в ФЕУ СБ України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало