Постанова № 56589198, 22.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 419/1968/15-п

Провадження № 33/782/18/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» березня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 грудня 2015 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.164 ч.1 КУпАП,-

В с т а н о в и в :

24 жовтня 2015 року ОСОБА_2 здійснював транспортування продуктів харчування на а/м «RENOULT» д/н НОМЕР_1, з метою реалізації та отримання прибутку від реалізації без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання, чим порушив Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Постановою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164 ч.1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 17.000 грн., без конфіскації товару. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір - 243,60 грн.

На вказане судове рішення ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій він оскаржує законність прийнятого судом першої інстанції рішення та зазначає, що при розгляді справи судом були порушенні норми процесуального права, а саме: його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості дати пояснення по справі, чим було порушило його право на захист. Про існування судового рішення він дізнався лише 19.02.2016р., коли його викликали до ВДВС Краснолиманського МУЮ та пояснили, що з нього буде стягнуто 17.000 грн. Після винесення оскаржуваної постанови суд в супереч ст.285 КУпАП не направив копію постанови на його адресу поштовою кореспонденцією.

Крім того, апелянт вказує на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення він не розписувався та ніяких письмових пояснень не давав, оскільки нічого протиправного не скоював. Він не є ФОП та здійснював перевозку без мети реалізації будь-якої продукції. В постанові суду не зазначено час та місце скоєння адмінправопорушення, та яку саме норму Закону ним було порушено.

При цьому, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що його дійсно, 24.10.2015р. було зупинено у буферній зоні з метою перевірки документів та пропонували підписати протокол про адмінправопорушення на 170 грн. для того, щоб відпустити, при цьому ніяких документів у нього не вилучали. Тому вважає, що матеріали справи щодо нього були сфабриковані.

Також апелянт, з посиланням на положення ст.42 Господарського кодексу України, зазначає, що відсутні докази того, що він на протязі календарного року здійснював систематичну, більш ніж чотири рази, підприємницьку діяльність. Тому вважає, що відсутні докази його господарської діяльності, що виключає його відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП.

Крім того, апелянт вказує на невідповідність бланку адмінпротоколу вимогам Інструкції з оформлення органами державної податкової служби матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом ДПА України від 28.10.2009р. №585 та зареєстрованої в Мінюсті України від 29.12.2009р. №1262/17278. Тому вважає, що цей протокол є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Таким чином апелянт зазначає, що через порушення процесуальних норм та відсутність належних доказів постанова суду є незаконною. Тому ОСОБА_2 вважає, що він з поважних причин пропустив строк на оскарження постанови суду, просить апеляційній суд поновити йому строк на подачу апеляційної скарги, оскаржувану постанову суду скасувати, а справу закрити за відсутності складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником…протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.

Перевіркою матеріалів адміністративної справи встановлено, що судом першої інстанції ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином оформлені телефонограми про судовий виклик на 10.11.2015р., на 25.11.2015р. та на 22.12.2015р. (а.с.19-21), та ставити під сумнів зазначені документи у апеляційного суду не має підстав. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення вимог ст.268 КУпАП та його права на захист під час розгляду справи судом першої інстанції є безпідставними.

Між тим, постанова суду від 22 грудня 2015 року винесена без участі особи, яка притягається до відповідальності. Однак відомості про направлення її копії ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.285 КУпАП, в матеріалах справи відсутні. При цьому ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі наголошує, що про існування судового рішення він дізнався лише 19.02.2016р., коли його викликали до ВДВС Краснолиманського МУЮ та пояснили, що з нього буде стягнуто 17.000 грн, про що свідчать надані апелянтом копії виклику державного виконавця від 12.02.2016р. і постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2016р. (а.с.35-37), а також копією заяви ОСОБА_2 на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 19.02.2016р., та його доводи не спростовуються матеріалами справи. Сама апеляційна скарга ОСОБА_2 направлена поштою до місцевого суду 24 лютого 2016 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи клопотання апелянта щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне скарження та вважає за можливе поновити цей строк.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Заперечував свою провину у вчиненні правопорушення. При цьому додатково пояснив, що товар був не його, а машина належить його батьку. Під час його затримки 24 жовтня 2015 року ніхто із посадових осіб йому не представлявся, товар не вилучав, пояснень він нікому не давав та нічого не підписував.

Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріалі справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як зазначено положеннями ст.252 цього Кодексу орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно відсутності в матеріалах справи належних доказів та недоведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, при обставинах, встановлених постановою суду від 22.12.2015 року, апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Мотивуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а саме у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені у судовому засіданні і наведені у постанові письмові докази.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення №66 від 24.10.2015р. за ч.1 ст.164 КУпАП вбачається, що ОСОБА_2 24 жовтня 2015 року о 10 годині 27 хвилин на КРП «Щастя» Станично-Луганського району був затриманий працівниками податкової міліції під час керування ним а/м «RENOULT» д/н НОМЕР_1 та перевезення продуктів харчування на загальну суму - 17640 грн., які мав намір реалізувати на ринку м.Щастя, без документів про державну реєстрацію приватного підприємця, чим порушив Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (а.с.1-2). Зазначений протокол було складено у присутності свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та у присутності самого ОСОБА_2, про що свідчать наявні у протоколі підписи вказаних осіб. При цьому в протоколі вказано, що ОСОБА_2 клопотань щодо складеного відносно нього протоколу про адмінправопорушення не має, з протоколом згоден.

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 24.10.2015р., доданих до протоколу про адмінправопорушення (а.с.3), вбачається, що він не заперечував проти того, що 24 жовтня 2015 року на належному йому а/м «RENOULT» д/н НОМЕР_1 перевозив з м.Красний Лиман до м.Щастя продукти харчування, згідно накладних на загальну суму - 17640 грн., для реалізації на ринку за готівку, без відповідних документів про державну реєстрацію на право зайняття підприємницькою діяльністю.

З акту прийому-передачі від 24 жовтня 2015 року та фото таблиці, які додані до адмінправопорушення (а.с.4-16), вбачається, що у ОСОБА_2 під час затримання працівниками податкової міліції в а/м «RENOULT» д/н НОМЕР_1 були вилучені продукти харчування, згідно накладних на загальну суму - 17640 грн., та передані ОСОБА_2 для відповідального збереження.

Як вбачається із довідки Міністерства доходів та зборів від 26.11.2015р., отриманої судом під час розгляду справи (а.с.22), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Відповідно до ст.9 ч.1 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 цього Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 164 частина перша КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності, а саме за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України:

1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суб'єктами господарювання, згідно зі статтею 55 цього Кодексу визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як зазначено у ст.58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року

№ 755-IV, який діяв на час скоєння ОСОБА_2 правопорушення, передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Стаття 4 цього Закону закріплює загальні засади державної реєстрації та встановлює, що державна реєстрація базується на таких основних принципах:

1) обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі;

2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення;

3) врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом;

4) державної реєстрації за заявницьким принципом;

5) прийняття документів для державної реєстрації та здійснення державної реєстрації за принципом екстериторіальності в межах України;

6) єдності методології державної реєстрації;

7) об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;

8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону;

9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною сьомою цієї норми Закону фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а саме у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, належним чином дослідив всі матеріали справи та прийняв належним чином вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 щодо сфабрикованості матеріалів справи та необхідності скасування постанови суду першої інстанції і закриття провадження по справі є непереконливими, оскільки є бездоказовими та спростовуються вищенаведеними письмовими доказами по справі, які були досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом.

Призначене судом адміністративне стягнення ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі - 17.000 грн., без конфіскації товару, відповідає загальним правилам, передбаченим статтею 33 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, а постанова судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 грудня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 грудня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі -17.000 грн., без конфіскації товару - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ В.В. РУДЕНКО