Ухвала суду № 56587762, 10.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/3046/15-ц Головуючий у І інстанції Тетервак Н. А.Провадження № 22-ц/780/1293/16 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 24 10.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Гуля В.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

встановила:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який обґрунтовує тим, що 28 квітня 2014 року Акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали Поліс №АІ/1317226 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 110216», реєстраційний номер НОМЕР_1.

26 грудня 2014 року в смт. Іванків на вул. Розважівська відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, та забезпечений транспортний засіб «ЗАЗ 110216», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2

Відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року ОСОБА_2, як винна в ДТП особа, притягнутий до адміністративної відповідальності.

29 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

19.02.2015 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 7874,87 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 25 лютого 2015 року складено страховий акт №104817, а 26 лютого 2015 року позивач відповідно до платіжного доручення № 10213 виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 7874,87 грн.

У зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 7674,87 грн. та судові витрати з підстав, передбачених ст. ст. 1187, 1191 ЦК України та ст. ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд не взяв до уваги те, що відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено обов'язок страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу повідомити страховика протягом трьох днів про настання події, що має ознаки страхового випадку, а у разі невиконання такого обов'язку страхувальником, страховик набуває права регресу до страхувальника у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач ОСОБА_2, як винна в ДТП особа, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач визнав страховий випадок, добровільно сплатив страхове відшкодування, тому суд вважав, що підстав для задоволення позову немає, а тому в позові слід відмовити.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Встановлено, що 28 квітня 2014 року Акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали Поліс №АІ/1317226 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 110216», реєстраційний номер НОМЕР_1.

26 грудня 2014 року в смт. Іванків на вул. Розважівська сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль «Daewoo LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3, та забезпечений транспортний засіб «ЗАЗ 110216», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2

Відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2, який, як винна в ДТП особа, притягнутий до адміністративної відповідальності.

29 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

19.02.2015 року ОСОБА_3 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 7874,87 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 25 лютого 2015 року складено страховий акт №104817, а 26 лютого 2015 року позивач відповідно до платіжного доручення №10213 виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 7874,87 грн.

Згідно п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-ІV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до вимог п.п. ґ) п. 38.1.1. ч. 38.1 ст. 38 зазначеного Закону України страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідач визнав те, що він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у статті 33 цього Закону про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15, письмове повідомлення страховика про настання ДТП установлено для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Оскільки у справах, що переглядалися встановлено, що настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинне базуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що факт настання страхового випадку в даній справі ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач ОСОБА_2, як винна в ДТП особа, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач визнав страховий випадок, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому суд дійшов вірного висновку, що підстав для задоволення позову немає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді