Рішення № 56586831, 17.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10088/15-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 30 Доповідач Матюшенко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з Державного бюджету України на їх користь по 15000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої їм бездіяльністю Корольовського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС). На обґрунтування позову зазначали, що на виконанні у відділу ДВС з 22.10.2013 року перебуває рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02.10.2013 року, за яким стягнуто у солідарному порядку з ТОВ "Тур-сервіс" та ОСОБА_3 на їх користь по 36080 грн. Проте, рішення суду із-за бездіяльності відділу ДВС на час звернення до суду не виконане. Заподіяну їм моральну шкоду обґрунтовують тривалими душевними стражданнями, яких вони зазнали у зв'язку з неможливістю повернення їх грошових коштів, що необхідні для проведення оздоровлення сімей, їх знеціненням, необхідністю витрачати час на звернення за правовою допомогою.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог. Зокрема, зазначають, що ухвалене рішення порушує їх право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закон не передбачає обов'язкове попереднє звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 383 ЦПК України до пред'явлення позову про відшкодування моральної шкоди.

Позивачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, надіслали письмові пояснення як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду, в яких, відповідно, підтримали заявлені ними позовні вимоги та апеляційну скаргу.

Належним чином повідомлені представники Державної казначейської служби України та Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції до суду не з'явилися, будь-яких заперечень проти позову чи доводів апеляційної скарги до суду не подали.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області заперечує проти задоволення апеляційної скарги з тих підстав, що позивачами не надано жодних доказів заподіяння їм шкоди саме його посадовими та службовими особами.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами дії чи бездіяльність виконавчої служби в порядку ст. 383 ЦПК України не оскаржувалися та, відповідно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено протиправність дій (бездіяльності) посадових осіб відділу ДВС та неправомірності прийнятих ними в межах виконавчого провадження рішень.

Проте, такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 21.10.2013 року у відділі ДВС знаходяться на виконанні виконавчі листи № 296/4883/13-ц, видані Корольовським районним судом м. Житомира на підставі заочного рішення цього ж суду від 22.08.2013 року (а.с.7-8), про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тур-сервіс" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 36080 грн. Рішення суду не виконано.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (ч. 2 ст. 30 Закону України"Про виконавче провадження" ).

Із письмових пояснень позивачів та наданих ними письмових доказів у вигляді фотокопій документів виконавчого провадження вбачається, що виконавчі листи №296/4883/13-ц на виконанні у відділі ДВС перебувають з 21.10.2013 року, зокрема у зведеному виконавчому провадженні ВП № 48524271 (останній виконавчий документ датовано 13.08.2014 року). Відділом ДВС з дня відкриття виконавчого провадження відносно солідарного боржника ОСОБА_3 були вчинені наступні виконавчі дії: направлено запит від 17.08.2015 року про наявність у боржника транспортних засобів (а.с.64); 21.08.2015 року отримані відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.65); винесено 21.08.2015 року постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.66).

Таким чином, бездіяльність державного виконавця відділу ДВС при виконанні рішення суду протягом одного року та десяти місяців є очевидною та, відповідно, протиправною у контексті ст.ст. 11 та 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Така бездіяльність відповідача є порушенням прав позивачів на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК) та визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК) є самостійними способами захисту цивільних прав та інтересів. Останній з наведених кореспондується з положеннями ст. 383 ЦПК України. Відтак, вирішенню судом позову про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органу державної влади, не має передувати в обов'язковому порядку вирішення спору чи скарги щодо неправомірності дій (бездіяльності) цього органу, його службових чи посадових осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доведеним факт неправомірної бездіяльності державних виконавців та заподіяння позивачам моральної шкоди у розмірі, заявленому ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме 15000 грн.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України)

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням, в порядку ст. 309 ЦПК України, нового рішення про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з відповідного казначейського рахунку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) по 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень кожному на відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді