Ухвала суду № 56586512, 22.03.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17264/15-ц

Провадження № 2/344/2195/16

У Х В А Л А

22 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача 2 ОСОБА_3, представника відповідача 3 ОСОБА_4,

розглянувши заяву відповідача 3 ПАТ «Укрсоцбанк» про закриття провадження у справі в частині трьох вимог за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ «УкрСоцбанку» про визнання договору купівлі-продажу неукладеним, витребування з володіння нежитлових приміщень та визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся в листопаді 2015 року до суду із заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ «УкрСоцбанку» про встановлення окремих фактів, визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 09.12.2015 року (суддя Барашков В.В..) було розєднано в різні провадження та виокремлено позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.

22.12.2015 року суддю Барашкова В.В. відраховано зі складу суддів Івано-Франківського міського суду у звязку із смертю. За розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського міського суду ОСОБА_8 №17 від 22.01.2016 року проведено повторний авторозподіл справи.

Системою автоматичного розподілу дану цивільну справу призначено судді Польській М.В. та прийнято ухвалою судді від 29.01.2016 року до провадження дану цивільну справу.

17.03.2016 року позивач звернувся до суду на підставі ч.2 ст.31 ЦПК України з позовною заявою в новій редакції, в якій просив визнати неукладеним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.11.2005р.; скасування рішень державного реєстратора (Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації) від 10.11.2005 року та від 28.03.2007 року про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_6, ОСОБА_7; витребування з володіння ОСОБА_6, ОСОБА_7 нежитлові приміщення ОСОБА_5 та визнання на них права власності за ОСОБА_5; визнання недійсними іпотечний договір від 16.08.2007р. із змінами; припинення іпотеки на нерухоме майно.

22.03.2016 року відповідач 3 ПАТ «Укрсоцбанк» подав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині трьох вимог, а саме 1) за вимогою про визнання права власності за ОСОБА_5 на нежитлові приміщення, оскільки є наявним рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо відмови у визнанні права власності на нежитлові приміщення; 2) за вимогою про скасування рішень державного реєстратора (Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації) від 10.11.2005 року про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки дана вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, як рішення субєкта владних повноважень; 3) за вимогою про скасування рішень державного реєстратора (Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації) від 28.03.2007 року про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_6, ОСОБА_7 з аналогічних підстав.

В судовому засіданні 22.03.2016 року представник відповідача 3 підтримала заявлене клопотання.

Представник позивача заперечив дане клопотання, зазначивши те, що підстави та предмет спору в іншій цивільній справі та даній цивільній справі є різні.

Представник відповідача 2 поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін, які беруть участь в судовому засіданні, ознайомившись з матеріалами поданими до заяви про закриття провадження, вважаю наступне.

Статтею 3 ЦПК України закріплено право особи на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В якості підстави для закриття провадження у справі відповідач 3 посилається на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.07.2014 року, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.05.2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від серпня 2015р. у справі №344/8259/14-ц.

Так, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.05.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_6Є було відмовлено, оскільки не було враховано, що спірні нежитлові приміщення перебувають в іпотеці і іпотекодержателя не було залучено до участі у даній справі, права якого порушуються, а також те, що право власності набувається новим власником з часу реєстрації такого права, що не враховано судом.

При цьому, відмовляючи в позові Апеляційний суд Івано-Франківської області у справі №344/8259/14-ц не встановлював обставини у справі та не надавав оцінку доказам, оскільки в межах своєї компетенції під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів Апеляційного суду не вправі усунути процесуальні порушення закону, допущені судом першої інстанції (зокрема, вирішити питання про залучення співвідповідачів та дослідження доказів, які мають значення для обєктивного вирішення даного спору). Разом з тим, предметом спору в тій справі не було визнання неукладеним договору з настанням наслідків щодо встановлення чи не встановлення такого факту, не було і предметом оскарження витребування з володіння майна та визнання недійсним предмету іпотеки, припинення іпотеки.

Окрім того, предметом спору в справі, що розглядається, є першочергове встановлення та визнання чи невизнання судом факту неукладеного правочину, і як наслідок скасування державної реєстрації, витребування майна та визнання права на нього за позивачем, а також як наслідок вищевказаних вимог визнання недійсним іпотечного договору та припинення іпотеки. Тому предмет та підстава позовів є різною в справі №№344/8259/14-ц із справою що розглядається.

Також судом не розпочато розгляд справи по суті, а тому не зясовано ще підстави, які будуть вказуватись позивачем та спростовуватись відповідачами.

В заяві про закриття провадження також вказувалось на те, що дві вимоги про скасування рішень державного реєстратора повинні оскаржуватись в порядку встановленому КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо права не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, звертаючи увагу на те, що позивач в даній справі просить захистити порушене на його думку право посилаючись на наявність укладеного між ним та відповідачами 1,2 договору купівлі-продажу, що розглядається в порядку цивільного судочинства, а дії державного реєстратора вчинені як наслідок наявного факту укладення спірного договору, то суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про закриття провадження, слід відмовити повністю.

При цьому, вимоги про скасування вчинених дій чи рішень суб'єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше, вимоги що стосуються цивільних правовідносин вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наділення державного реєстратора у спірних правовідносинах певним обсягом владних управлінських функцій не змінює самої природи спірних правовідносин, які виникли між новими власниками нерухомого майна та державним реєстратором щодо реєстрації права власності яке оскаржується в контексті інших позовних вимог цивільно-правового характеру.

Враховуючи вищевикладене, в даній цивільній справі на стадії до початку розгляду по суті та неотримання ще пояснень сторін, відсутні підстави стверджувати про наявність такого, що набрало законної сили рішення суду розглянутого за позовом з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. В той же час відсутні підстави для закриття провадження в частині оскарження рішень державного реєстратора, проведених на підставі спірного договору як цивільного правочину, а тому заява про закриття провадження у справі в частині трьох позовних вимог є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 205, 209, 210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви відповідача 3 ПАТ «Укрсоцбанк» про закриття провадження у справі в частині трьох вимог за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ «УкрСоцбанку» про визнання договору купівлі-продажу неукладеним, витребування з володіння нежитлових приміщень та визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Польська М.В.