Рішення № 5658571, 27.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/26327.07.09 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у

місті Києві ради

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про виселення

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Малиш В.В. по дов. №38 від 19.05.2009р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради про виселення Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення загальною площею 27,0 кв.м. в будинку 19 по вул.. Дністровській м. Києві, передавши зазначене приміщення по акту прийому передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії договору від 01.04.2008р. №516/І припинив свою дію 07 грудня 2008р.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 02.07.2009р. про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження обєктами право комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання щодо відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Будинок №19 по вул.. Дністровській у місті Києві належить до комунальної власності територіальної громади Солом»янського району м. Києва.

На підставі розпоряджень Солом»янської районної у місті Києві державної адміністрації №2251 від 29.12.2007р. та №2251 від 07.12.2007р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради (далі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) 01 квітня 2008 року був укладений договір №516/І оренди нежитлового приміщення в будинку №19 по вул.. Дністровській у м. Києві, загальною площею 10,0 кв.м. для надання побутових послуг (ремонт взуття, одягу, прирізка скла).

01.04.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому передачі нежитлового приміщення площею 10,0 кв.м. в будинку №19 по вул. Дністровській в м. Києві.

Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з 01.04.2008 р. по 07.12.2008 р. ( п.9.1 договору).

17 липня 2008 року між сторонами булла підписана додаткова угода про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №516/У від 01.04.2008р.

Згідно даної угоди сторонни змінили розмір орендованого приміщення з 10,0 кв.м. на 27,0 кв.м. та збільшили розмір орендлної плати.

Інші умови договору №516/І від 01.04.2008р. залишилися незмінними.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Листом №3213/57 від 10.12.2008р. позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди у звязку з тим, що 07.12.2008 року закінчився термін дії договору оренди №516/І від 01.04.2008р. і просив добровільно в десятиденний строк після отримання повідомлення звільнити приміщення та передати його по акту прийому передачі.

Відповідно до п. 9.2 договору договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії договору. Продовження терміну договору оформляється письмовою угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладанням нового договору.

У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження оренди обєкту оренди, орендар повинен звільнити обєкт оренди по закінченню терміну дії договору та передати орендодавцю обєкт оренди по акту прийому передачі.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а тому такими що підлягають задоволенню.

Державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312 грн. 50 коп., відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Фізичну особу підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення загальною площею 27 кв. м. в будинку № 19 по вул. Дністровській в м. Києві, передавши зазначене приміщення по кату прийому передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична,6, код 35756919).

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична,6, код 35756919) 85 грн. витрат по сплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Т.Ю. Трофименко