Ухвала суду № 56583284, 17.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 681/1795/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дідек М.Б.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

17 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 04 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення її представником вимог просить визнати дії управління пенсійного Фонду України у Полонському районі Хмельницької області щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітнього сина протиправними та зобов'язати управління пенсійного Фонду України у Полонському районі Хмельницької області призначити відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальне державне пенсійне страхування» пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалась на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_4 за яким здійснює догляд та знаходився на їх з чоловіком утриманні.

Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 04 січня 2016 року в позові ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Полонському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судове засідання позивач не з'явилася, однак на адресу суду надіслала клопотання про розгляд справи без її участі у зв'язку з матеріальним станом та просила апеляційну скаргу задовольнити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловік ОСОБА_3 у віці 27 років внаслідок отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень помер.

На початку червня 2015 року позивач звернулась до управління пенсійного Фонду України у Полонському районі Хмельницької області із заявою про призначення пенсії на утримання неповнолітнього сина у зв'язку з втратою годувальника.

Листом від 10.06.2015 року №3400/03 управління пенсійного Фонду України у Полонському районі Хмельницької області повідомило, що у призначенні пенсії було відмовлено з тих підстав, що в померлого годувальника на день смерті не було необхідного страхового стажу, так як надані нею документи (диплом кваліфікованого робітника, військовий квиток та звіти про підприємницьку діяльність) не містять наявність страхового стажу відповідної тривалості (три роки) необхідного для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновок управління пенсійного Фонду України у Полонському районі Хмельницької області щодо відсутності підстав для призначення позивачці пенсії у зв'язку зі втратою годувальника через недостатність відповідної тривалості в останнього страхового стажу (3 роки), наявність якого є однією з умов призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, ґрунтується на вимогах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, його дії щодо спірних правовідносин є правомірними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_3 після закінчення навчання в професійно-технічному ліцеї пішов на службу до лав збройних сил України.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Однак, як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_3 закінчив Шепетівський професійний ліцей 25 червня 2005 року, а призваний на строкову військову частину 02 листопада 2005 року, тобто через чотири місяці та пять дні.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті відповідного страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності ( саме: від 27 років до досягнення особою 28 років включно-3роки- ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».), а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч.2 ст. 32 цього закону, незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період(строк), протягом якого особа перебуває загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менше ніж мінімальний страховий внесок, ніж передбачено порядок зарахування страхового стажу.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховуються також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого ст. 26 цього закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку передбаченого ст.26 цього ж Закону.

Періоди трудової та іншої діяльності, що враховувалися при призначенні пенсії до набрання чинності цим законом (01.01.2004року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше. Починаючи з 01.01.2004 року страховий стаж обчислюється територіальними органами пенсійного Фонду і обліковується за даними, що містяться в інформаційній системі персоніфікованого обліку, за умови сплати страхових внесків.

Період навчання учнів у професійно технічних навчальних закладах відповідно до Закону України «Про професійно - технічну освіту» та постанови Кабінету міністрів України №1240 від 05.08.1998 року зараховується до трудового стажу, в тому числі до безперервного, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до трудового стажу враховувались періоди навчання у вищих і середніх навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено вичерпний перелік осіб, які підлягають обов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Зазначені особи, як випливає із змісту даної статті, набувають статусу застрахованих, якщо вони сплачують (сплачували) та/або сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На відмінну від раніше чинного законодавства, у даному переліку відсутні категорії працездатних осіб, зокрема особи, які вже досягли 16 річного віку і не працюють або навчаються, тобто є учнями, студентами та іншими, за винятком осіб котрі проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства). Останні перебувають у трудових відносинах і вважаються застрахованими (п.12 ст.11 вищезгаданого Закону).

З цього приводу у справі доведено, що ОСОБА_3 з 01.09.2002 по 25.06.2005 роки навчався у Шепетівському професійному ліцеї, де здобув професію електрогазозварювальника. Однак, з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, застрахованою особою не являвся і внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування навчальним закладом не вносились, а після його закінчення в трьохмісячний строк на роботу за набутою професією не працевлаштувався, а відповідно до ст.12 цього ж Закону добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування не брав.

Проте, як встановлено у справі, ОСОБА_3 до Шепетівського професійного ліцею для професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства) підприємством, установою, організацією з якими би перебував у трудових відносинах, не направлявся, а до згаданого навчального закладу поступив на загальних засадах.

За таких обставин доводи позивачки та її представника, що до страхового стажу ОСОБА_3 повинен зараховуватись весь період його навчання у Шепетівському професійному ліцеї, а саме: з 01.09.2002 по 25.06.2005 роки, а не лише з 01.09.2002року по 31.12.2003 року, є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду Хмельницької області від 04 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.