Ухвала суду № 56583004, 17.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20405/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В. І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання постанови протиправною та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 10.12.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 45639519.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, третя особа ОСОБА_2 та Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подали апеляційні скарги, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, вказав, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Представник Державної виконавчої служби України підтримав свою апеляційну скаргу, надав письмові пояснення.

Представники позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, письмові пояснення та заперечення, доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивачем виконане рішення суду та сплачено грошові кошти на особовий рахунок стягувача протягом встановленого державним виконавцем 7-денного строку на добровільне виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» про зобов'язання повернути трудову книжку та стягнення грошової суми. Стягнуто з ПАТ «ДІАМАНТБАНК» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 12 003 654, 00 грн., а також зобов'язано ПАТ «ДІАМАНТБАНК» повернути трудову книжку.

27.11.2014р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Артемчуком Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 45639519 про стягнення зі ПАТ «Діамантбанк» на користь стягувача 12 003 654,00 грн. та встановлено строк на самостійне виконання рішення - до семи днів з моменту винесення постанови (до 04.12.2014р.).

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження ПАТ «Діамантбанк» отримано 28.11.2014р.

Заявою від 28.11.2014р. представник ПАТ «Діамантбанк» повідомив Відділ примусового виконання рішень ДВС України про сплату грошових коштів стягувачу в розмірі 12 003 654,00 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 1040 _21 від 28.11.2014р. та виписку з особового рахунку стягувача НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк». Вказаною заявою представник боржника просив державного виконавця закінчити виконавче провадження ВП № 45639519 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі згідно виконавчого документа.

04.12.2014р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Артемчуком Т.В. винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 10.12.2014р.

Необхідність відкладення провадження виконавчих дій мотивована тим, що стягувач не має можливості розпорядитися грошовими коштами, а також суперечностями у наданих державному виконавцю боржником платіжному дорученні та виписці з особового рахунку стягувача.

10.12.2014р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Артемчуком Т.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 200 365,40 грн., з чим і не погоджується позивач подаючи позов до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що, у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як зазначено в ч. 2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові.

Виходячи з ч. 1 ст. 75 «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувана. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону встановлено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню.

Водночас, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що у свою чергу, покладає на відповідача обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідно до п. 6 Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21.05.2012 року № 5, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення.

Однак, як вбачається з платіжного доручення № 1040_21 від 28.11.2014р. та виписки з особового рахунку стягувача в ПАТ «Діамантбанк», 28.11.2014р. боржником було сплачено грошові кошти в сумі 12 003 654,00 грн. на особовий рахунок стягувача в ПАТ «Діамантбанк», що свідчить про виконання ПАТ «Діамантбанк» рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2014р. в частині стягнення 12 003 654,00 грн.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №3-217гс14.

Судом не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення суду, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», тому висновки судів щодо скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору є вірними.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянтів щодо неналежності вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду.

Так, Постановою Пленуму ВАСУ від 12.09.2014 № 10 «Про внесення доповнення до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Пленуму ВАСУ від 21 травня 2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10 та від 30 вересня 2013 року № 14», вказано, що місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (п. 5 ч. 1 ст. 18 КАС України)".

Відтак, доводи, наведені в апеляційних скаргах, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2016 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.