Ухвала суду № 56580757, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/9991/74386/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Олендера І.Я.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Супутник»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року

у справі № 2а-2327/11/1470

за позовом Приватного підприємства «Супутник»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Супутник» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2010 року № 0000522301/0, № 0000532301/0, № 0000542301/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року позов був задоволений у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області від 08 листопада 2010 року № 0000522301/0, № 0000532301/0 та № 0000542301/0. Присуджено на користь ПП «Супутник» судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року було скасовано. У задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В касаційній скарзі ПП «Супутник», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу Южноукраїнська ОДПІ Миколаївської області ДПС, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року - без змін.

У запереченні на касаційну скаргу Прокуратура Миколаївської області, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області його правонаступником - Южноукраїнською ОДПІ Миколаївської області ДПС, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 040491 від 28 лютого 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Южноукраїнська ОДПІ в Миколаївській області провела планову виїзну перевірку ПП «Супутник» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 107/23-01/31948777 від 19 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 29999,00 грн.; вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункти 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1839712,00 грн.., у тому числі: за 4 квартал 2008 року (уточнюючий розрахунок) у сумі 26271,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 304178,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 1326621,00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 182642,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2009 року на суму 23999,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункти 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, який перевірявся, на загальну суму 1448740,00 грн., у тому числі: за грудень 2008 року (уточнюючий розрахунок) у сумі 21017,00 грн., за липень 2009 року у сумі 196723,00 грн., за вересень 2009 року у сумі 46620,00 грн., за жовтень 2009 року у сумі 396020,00 грн., за листопад 2009 року у сумі 450998,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 214277,00 грн., за червень 2010 року у сумі 123084,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових відповідного податкового періоду вартість придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Буд-Мастер НК» (згідно договору суб-субпідряду № 64 від 01 серпня 2008 року) у ТОВ «Орис» (згідно договору суб-субпідряду № 4 від 14 серпня 2008 року), у ПП «Николаев-Метторг» (щодо придбання дизельного пального), а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: від ВМП Первомайської ОДПІ отримано службову записку № 1574/7/26-511 від 28 липня 2010 року щодо використання ПП «Супутник» схем ухилення від сплати податків, у якій зазначено, що протягом 2009 року та червня 2010 року підприємством сформовано податковий кредит та валові витрати за рахунок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Буд-Мастер НК» та з ТОВ «Орис», які фактично не мали можливості здійснювати будівельно-монтажні роботи; листом від 13 вересня 2010 року № 7/14-2073-10 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області повідомила, що на підставі протокольного рішення засіданні ліцензійної комісії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області було прийнято рішення про анулювання ліцензії серії АВ № 359939 ТОВ «Буд-Мастер НК» (наказ № 30 від 03 вересня 2010 року) у зв'язку з відсутністю будь-яких можливостей виконувати будівельні роботи (відсутність складу працівників, відсутність технологічних механізмів, інструментів, оснастки тощо); згідно розрахунку за формою № 1-ДФ у періоді, який перевірявся, у ТОВ «Буд-Мастер НК» обліковувався один працівник (директор); відповідно до інформації, наданої Державної інспекцією по нагляду за технічним станом машин та обладнання (держтехнагляд) Миколаївської області, у ТОВ «Буд-Мастер НК» відсутні транспортні засоби та техніка для здійснення будівельно-монтажних робіт, договори оренди виробничих потужностей також відсутні; від ДПІ у Ленінському районі отримано довідку від 16 серпня 2010 року № 6597/23-100/35176761 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Орис» щодо підтвердження відомостей за грудень 2009 року, у якій було вказано, що у ТОВ «Орис» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, зокрема, відповідно до розрахунку комунального податку чисельність працюючих у товаристві становить дві особи, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; співробітниками ВМП Первомайської ОДПІ в ході здійснення перевірки проведено опитування директора ПП «Супутник» - ОСОБА_2, що оформлено протоколом допиту, у якому ОСОБА_2 повідомив, що щодо питання по здійсненню робіт по встановленню існуючої дамби, розчистки русла річки, розроблення ґрунту з навантаженням на автомобілі-самоскиди, демонтаж дерев'яних конструкцій, ремонт мостів, будівництво доріг та мостів виконувалось безпосередньо силами та технікою ПП «Супутник»; правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Буд-Мастер НК» і ТОВ «Орис» протягом липня-грудня 2009 року та червня 2010 року, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених такими правочинами, суперечать інтересам держави та є нікчемними; позивачем не було надано до перевірки документи (товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), які підтверджують фактичне здійснення поставки дизельного пального від ПП «Миколаїв-Меторг» до позивача.

08 листопада 2010 року Южноукраїнська ОДПІ в Миколаївській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000532301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Супутник» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2622738,80 грн., у тому числі: 1869711,00 - за основним платежем, 753027,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

08 листопада 2010 року Южноукраїнська ОДПІ в Миколаївській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000542301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Супутник» суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у розмірі 843534,50.

08 листопада 2010 року Южноукраїнська ОДПІ в Миколаївській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000522301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Супутник» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2209108,50 грн., у тому числі: 1472739,00 - за основним платежем, 736369,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволенні, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Буд-Мастер НК», ТОВ «Орис» та ПП «Николаев-Метторг», які підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що вироків суду, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи заволодіння ним тощо позивачем або ж вказаними контрагентами податковим органом суду надано не було.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій за правочинами, укладеними з ТОВ «Буд-Мастер НК» та з ТОВ «Орис», оскільки відомості, вказані у первинних бухгалтерських документах, виписаних зазначеними суб'єктами господарювання, не відповідають дійсності, з урахуванням обставин, встановлених у кримінальній справі № 108000039, порушеній щодо керівника ПП «Супутник» - ОСОБА_2 Також, суд виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки дизельного пального від ПП «Николаев-Метторг» до позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наведені вище положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час проведення перевірки позивач на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Буд-Мастер НК» і з ТОВ «Орис» та на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту надав органу державної податкової служби податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-3), акти приймання виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-2в), загальні журнали робіт, акти готовності об'єктів до експлуатації (т.1 арк. справи 57-166, 225-250, т.2 арк. справи 1-3, 24-112), а на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Николаев-Метторг» - надав видаткові та податкові накладні і подорожні листи вантажного автомобіля (т.2 арк. справи 4-23).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається зі змісту договорів суб-субпідряду № 23 від 16 серпня 2008 року та № 64 від 01 жовтня 2009 року, укладених позивачем (субпідрядником) з ТОВ «Буд-Мастер НК» та з ТОВ «Орис» (суб-субпідрядниками), предметом таких договорів було виконання суб-субпідрядниками робіт по відновленню (будівництво, капітальний та поточний ремонт) мостів, що перебувають у комунальній власності, які були зруйновані внаслідок стихії, яка сталась 23-27 липня 2008 року (т.2 арк. справи 164-172).

Матеріали справи містять постанову про проведення виїмки документів від 14 лютого 2011 року, згідно якої слідчий СВ ПМ ДПА у Миколаївській області, розглянувши матеріали кримінальної справи № 10800039 відносно службової особи ПП «Супутник» за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, постановив провести виїмку в приміщеннях Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївські області. Зокрема, в мотивувальній частині постанови було вказано, що в ході проведення дізнання та досудового слідства було встановлено, що 19 жовтня 2010 року фахівцями Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївські області був складений акт «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Супутник» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року». За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2010 року № 0000522301/0, № 0000532301/0 і донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1869711,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 1472739,00 грн. Основним порушенням, виявленим у ході проведення перевірки, було те, що на підставі договорів субпідряду № 4 від 14 серпня 2008 року про виконання робіт на об'єктах Чернівецької області, потерпілих від стихійного лиха в 2008 році, та № 7 від 20 серпня 2008 року на виконання робіт з відновлення (капітальний і поточний ремонт) мостів, замовником яких було ГУ регіонального розвитку, архітектури й інфраструктури Черпнівецької ОДА, ПП «Супутник» виконувало обов'язки субпідрядника, а УДКТБ «Укртрансбуд» - генпідрядника. Акти виконаних робіт були прийняті від ПП «Супутник» і погоджені корпорацією «Укртрансстрой» на суму 11824709,71 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1970784,95 грн. В той же час, при виконанні вищезазначених робіт ПП «Супутник» залучало інші субпідрядні організації, зокрема, ТОВ «Буд-Мастер НК» та ТОВ «Орис». Однак, податковою та дослідчою перевіркою встановлена відсутність можливості проведення таких робіт підприємствами суб-субпідрядниками (т.2 арк. справи 207-210).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган в обґрунтування правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень посилався на те, що: у ТОВ «Буд-Мастер НК» та у ТОВ «Орис» відсутні трудові та технічні можливості, необхідні для здійснення робіт які були предметами договорів суб-субпідряду, укладених позивачем, що підтверджено відомостями органів державної податкової служби, на обліку у яких знаходяться зазначені суб'єкти господарювання, а також ліцензійними органами; згідно протоколу допиту директора ПП «Супутник» - ОСОБА_2, ОСОБА_2 повідомив, що роботи по встановленню існуючої дамби, розчистки русла річки, розроблення ґрунту з навантаженням на автомобілі-самоскиди, демонтаж дерев'яних конструкцій, ремонт мостів, будівництво доріг та мостів виконувалось безпосередньо силами та технікою ПП «Супутник».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що первинні бухгалтерські документи, виписані ТОВ «Буд-Мастер НК» та ТОВ «Орис», не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, судом касаційної інстанції враховано, що постановою Южноукраїнського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2012 року у кримінальній справі № 1-119/2011 було звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, у зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу ТОВ «Спецбудмаш-БМ», в мотивувальній частині якої вказано, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_2 (директором ПП «Супутник») своїх службових обов'язків внаслідок халатного відношення до таких обов'язків, в порушення вимог пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» були завищені валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість ПП «Супутник» за звітні періоди: квітень, липень, вересень-грудень 2009 року, червень 2010 року шляхом внесення в подані підприємством до податкового органу декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість даних, які не відповідають дійсності, про суми витрат по взаємовідносинах з суб'єктами господарювання: ТОВ «Буд-Мастер НК», ТОВ «Орис» та ПП «Николаев-Метторг», які не поставляли на адресу ПП «Супутник» товари (роботи, послуги), що призвело до тяжких наслідків у вигляді ненадходження до бюджету податків на загальну суму 3295162,00 грн. Підсудний в судовому засіданні вину у скоєнні злочину визнав повністю, у скоєному щиросердно розкаявся та пояснив, що дійсно протягом 2009 - 2010 років при виконанні робіт у Чернівецькій області не контролював хід виконання робіт і підписував документи ,які йому передавались, без їх вивчення, аналізу і перевірки. Допитавши підсудного, в межах зміненого обвинувачення, суд дійшов висновку, що його дії містять ознаки складу злочину, відповідальність за який передбачена частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, а саме - неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків, внаслідок халатного до них відношення, що спричинило суттєву шкоду охоронюваним державним інтересам.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки дизельного пального від ПП «Николаев-Метторг» до позивача, з урахуванням того, що надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля не підтверджують факт здійснення поставки дизельного пального, а лише свідчать про використання автомобілями ПП «Супутник» пального в процесі здійснення перевезень вантажів по Україні згідно заявок.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат та податкового кредиту позивача.

Відповідно до положень частин 1, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПП «Супутник» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Супутник» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ І.Я. Олендер