Ухвала суду № 56580740, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/9991/32419/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а/1270/468/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" (далі - ТОВ "Лізінвест")

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області (далі - ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов ТОВ "Лізінвест" задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 30.12.2011 № 0001952301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2011 року на 56051,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 28026,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки ОДПІ, викладені в акті від 23.12.2011 № 1202/2301/34933894 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лізінвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за вересень 2011 року. Згідно з цими висновками ТОВ "Лізінвест" порушено норми пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за вересень 2011 року на 56051,00 грн. Висновок ОДПІ про завищення бюджетного відшкодування обґрунтований відсутністю у позивача права на податковий кредит та сформоване з урахуванням відповідних сум бюджетне відшкодування з ПДВ за операціями з придбання товарів, оскільки результати зустрічних перевірок щодо постачальників товарі або не отримані, або ж не можуть бути отримані взагалі через їх відсутність за місцезнаходженням. Також ОДПІ посилається на податкову інформацію, отриману із системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку на рівні ДПА України, згідно з якою податковий кредит ТОВ "Лізінвест" сформовано за рахунок ризикових платників податку (ТОВ "НВП "Донбудсервіс", ТОВ "ТД "Луганськ ОЙЛ", ПП "Меттехстрой", СГ "Колос", ТОВ "Шинний маркет", Державна інспекція з енергозбереження та ТОВ "ТД "Сумський завод ущільнень") (а.с. 8-38).

Судові рішення про задоволення позовних вимог вмотивовані висновком суду про неправомірне зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 рік в сумі 56051,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій - 28026,00 грн., оскільки в судовому процесі підтверджено здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами з придбання товарів (послуг), фінансові показники яких позивач включив до свого податкового обліку, збільшивши суми податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК (у редакції, чинній до 01.07.2015) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, як такі, що не відповідають дійсності, не є підставою для внесення змін в податковому обліку. Вищенаведені правові норми не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту; платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У судовому процесі суди встановили, що ТОВ "Лізінвест" на договірних засадах мав фінансово-господарські відносини із платниками ПДВ ТОВ "НВП "Донбудсервіс", ТОВ "ТД "Луганськ ОЙЛ", ПП "Меттехстрой", СГ "Колос", ТОВ "Шинний маркет", Державна інспекція з енергозбереження та ТОВ "ТД "Сумський завод ущільнень", що підтверджено власне договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (послуг), банківськими виписка про сплату ТОВ "Лізінвест" ціни за товари та послуги,в тому числі, і суми ПДВ. Ці документи були надані позивачем на спростування доводів податкового органу про порушення ним податкового законодавства та долучені судом до матеріалів справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано належну оцінку вище переліченим доказам та зроблено обґрунтований висновок, що ОДПІ не спростовано викладену в цих документах інформацію щодо господарських операцій позивача із ТОВ "НВП "Донбудсервіс", ТОВ "ТД "Луганськ ОЙЛ", ПП "Меттехстрой", СГ "Колос", ТОВ "Шинний маркет", Державна інспекція з енергозбереження та ТОВ "ТД "Сумський завод ущільнень", у зв'язку з чим підстави для висновку про недостовірність цієї інформації, а відтак і для висновку про законність податкового повідомлення-рішення відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев