Ухвала суду № 56580332, 22.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Київ К/800/32187/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013

у справі №820/1659/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними дій Харківської ОДПІ Харківської області ДПС щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12.11.2012 № 1925/153/36031913, та про скасування податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС від 23.11.2012 № 0002800153.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч.ч. 1, 2 ст. 19 Конституції України, п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, Податкового кодексу України, п. 5 розділу ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 20.12.2011 за № 1490/20228, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подано податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року 02.10.2012.

Харківською ОДПІ Харківської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації, за результатами якої складено акт від 12.11.2012 № 1925/153/36031913. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало в безпідставному включенні до складу податкового кредиту за серпень 2012 року податку на додану вартість в сумі 163358 грн. на підставі виписаної ТОВ «Альянс Автосервіс» податкової накладної від 31.08.2011 № 1176. Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі акту від 12.11.2012 № 1925/153/36031913 податковим органом складено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 0002800153 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 204197,5 грн., в т.ч.: 163358 грн. за основним платежем та 40839,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

У відповідності до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують зокрема функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20. 1 ст. 20 та п.п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків, зокрема документальні виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

У відповідності до абз. 1-3 п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що у органу державної податкової служби є обов'язок провести камеральну перевірку даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на проведення таких перевірок.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

У відповідності до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Таким чином, положеннями п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, що обчислюється, починаючи від граничного терміну отримання податкової декларації.

Згідно з п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, граничним терміном подання платником податку (отримання органом державної податкової служби) податкової декларації за серпень 2012 року є 20.09.2012. Разом з тим без фактичного отримання органом державної податкової служби у встановлений законом строк податкової декларації з податку на додану вартість неможливо провести камеральну перевірку. Подання платником податку вказаної податкової декларації з порушенням встановленого законом строку та відповідно отримання органом державної податкової служби такої декларації з порушенням встановленого законом строку виключає можливість проведення камеральної перевірки у передбачений п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України строк. При цьому обов'язок у органу державної податкової служби провести камеральну перевірку не припиняється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року подано 02.10.2012, тобто з пропуском встановленого п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України строку.

Враховуючи наведене, орган державної податкової служби не міг застосувати строк проведення камеральної перевірки, встановлений п. 200.10 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції знаходить правильною відмову судів в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 0002800153. При цьому виходить з такого.

Відповідно до абзаців 1, 2, 7-12 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У відповідності до п. 11 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - ПК України) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч - з 1 січня 2012 року.

Із наведених вище норм закону випливає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Покупець товарів/послуг має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. У разі виявлення розбіжностей між даними отриманої накладної та даними зазначеного реєстру, зокрема у разі виявлення факту не реєстрації накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника разом із визначеними в законі документами, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Як зазначено раніше, висновки податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем у серпні 2012 року ґрунтуються на тому, що у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 163357,83 грн. на підставі незареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем - ТОВ «Альянс Автосервіс» податкової накладної від 31.08.2011 № 1176.

Натомість, позивач вказує на те, що спірний податковий кредит ним сформовано на підставі податкових накладних від 31.08.2011 № 1176 в сумі 81678,92 грн. податку на додану вартість та від 31.08.2011 № 1227 в сумі 81678,91 грн. податку на додану вартість. При цьому наголошує на тому, що при складанні реєстру податкових накладних за серпень 2011 року ним допущено описку: помилково відображено одну податкову накладну від 31.08.2011 № 1176 із загальною сумою податку на додану вартість - 163357,83 грн. замість правильного відображення двох податкових накладних від 31.08.2011 № 1176 в сумі 81678,92 грн. податку на додану вартість та від 31.08.2011 № 1227 в сумі 81678,91 грн. Посилаючись на положення п. 11 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, позивач вказує на те, що сума податку на додану вартість за податковими накладними від 31.08.2011 № 1176 та № 1227 є нижчою, ніж 100 тисяч гривень, а тому умови щодо необхідності реєстрації таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Альянс Автосервіс» за серпень 2012 року, обов'язок ведення якого передбачений п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вказаним контрагентом позивача відображено одну податкову накладну від 31.08.2011 № 1176 в сумі 163357,83 грн. податку на додану вартість, виписану за операціями з позивачем.

Станом на 18.03.2013 уточнень даних реєстру виписаних та отриманих податкових накладних ТОВ «Альянс Автосервіс» податковому органу не надавалось.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність відповідачем факту формування позивачем податкового кредиту у серпні 2012 року податку на додану вартість в сумі 163357,83 грн. на підставі податкової накладної від 31.08.2011 № 1176, не внесеної до Єдиного реєстру податкових накладних, обов'язок ведення якого передбачено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позивач не додавав до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника разом із визначеними в законі документами, хоча закон надавав йому можливість після отримання податкової накладної та перед включенням податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі такої накладної звірити дані накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність підстав для включення сум податку до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 31.08.2011 № 1176, не зареєстрованої покупцем в Єдиному реєстрі.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун