Ухвала суду № 56580138, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2016 р. м. Київ К/800/3635/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012

у справі №2а-17559/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укр-ленд»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0006322305 та №0006312305 від 13.12.2011, №0000172305 та №0000182305 від 06.01.2012, винесені ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 11.08.2011 по 30.09.2011, за результатами якої було складено акт перевірки від 30.11.2011 №5702/2305/14331730.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0006312305 від 13.12.2011, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток на загальну суму 431314,50 грн., у т.ч. основного платежу 363359,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 67955,50 грн., та №0006322305 від 13.12.2011 яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 315378,80 грн., у т.ч. основного платежу 266993,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 48385,80 грн.

Також, 26.12.11 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Укр-Ленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за січень 2010 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 26.12.2011 №6280/2305/14331730.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення рішення №0000182305 від 06.01.2012, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість на загальну суму 88500,00 грн., у т.ч. основного платежу 70800,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 17700,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000172305 від 06.01.2012 на загальну суму 110625,00 грн., у т.ч. основного платежу 88500,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 22125,00 грн.

Перевірками встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Сєвкабель Україна», ТОВ «Промспецконсалтинг», ТОВ «Промтехноопт» оскільки за інформацією податкових органів, в яких вказані підприємства перебувають на податковому обліку, було складено акти перевірок, якими встановлено, відсутність у зазначених суб?єктів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також податковий орган зазначає, що вказані підприємства не знаходяться за юридичною адресою та всі укладені правочини між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем документально підтверджено реальність операцій за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Донтрансторг» №Т11/10 від 08.06.2010, №Т20/10 від 02.08.2010, №Т20-1/10 від 02.08.2010 та №Т18/10 від 12.08.2010 щодо поставки насосів, запасних частин та комплектуючих до насосів та конструкцій із ПВХ, згідно рахунків або специфікацій які є невід'ємною частиною вищезгаданих договорів, з ТОВ «Тех-Агромаркетинг» договору № Т 10/10 від 04.07.2010 щодо поставки вертикальних жалюзі на суму 26 214,58 грн., № Т 06/10 від 04.05.2010 на поставку офісної меблі на суму 29934,00 грн., № Т 08/10 на поставку вертикальних жалюзі на суму 71947,80 грн., № Т 15/10 від 20.07.2010 на поставку запасних частин та комплектуючих до ГШН на суму 206403,00 грн., з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» договору № Т 21/10 від 20.08.2010 на поставку насосів на суму 39000,00 грн., № Т 23/10 від 24.09.2010 на поставку запасних частин на суму 60000,00 грн., №Т03/10 від 05.01.2010 на виконання робіт по гідравлічним роботам ГШН на суму 424800,00 грн.

Виконання зазначених договорів за висновками судів попередніх інстанцій підтверджується наданими позивачем податковими та видатковими накладними, технічними завданнями, звітами про виконану роботу, актами прийому передачі виконаних робіт, протоколом договірної вартості робіт. Докази сплати підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку. Транспортування придбаних товарів підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Зазначені документи є первинними бухгалтерськими та податковими документами, виписаними відповідно до п. 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( підпункт 5.2.1).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги містить і Податковий кодекс України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування доводів про правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту за вказані звітні податкові періоди, зокрема, у зв'язку з відсутністю підтвердження фактичної поставки товару саме від ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Тех-Агромаркетинг».

При цьому, слід враховувати, що про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Крім того, підставою для визначення позивачу податкових зобов?язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки акта перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Сєвкабель Україна», ТОВ «Промспецконсалтинг», ТОВ «Промтехноопт», оцінка яких судами попередніх інстанцій не здійснювалась.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун