Ухвала суду № 56579530, 15.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про відшкодування збитків, заподіяних втратою вантажу.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (надалі - ТОВ «Делівері») про відшкодування збитків, заподіяних втратою вантажу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року провадження по справі закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що ухвала районного суду є необґрунтованою та незаконною, ухваленою в порушення вимог процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали районного суду з поверненням справи до того ж суду для продовження розгляду.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що згідно до копії накладної № 12/07-14 від 12 липня 2014 року позивач є фізичною особою-підприємцем,остільки дана квитанція завірена підписом та печаткою ФОП ОСОБА_1, який на адресу ФОП ОСОБА_2 відпустив товар 10 найменувань, 1281 комплектів, з чого суд зробив висновок, що заявлений спір підлягає розгляду судом в порядку господарського судочинства.

Однак, з такими висновками районного суду погодитися неможливо, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 2 ГПК України визначає, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Положенням ст. 12 ГПК України визначано які спори підвідомчі господарським судам.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 п. 4, абзаці 3 п. 15, постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1,12)віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Предметом заявленого по справі спору є відшкодування шкоди, завданої втратою багажу.

Як убачається з квитанції про прийом вантажу №1140002636 від 12 липня 2014 року та акту прийому вантажу по кількості та якості від 07 серпня 2014 року відправником вантажу відповідач визнав ОСОБА_1, як фізичну особу, а не суб'єкта господарювання (а.с.5-7).

Отже, укладаючи договір перевезення, позивач діяв як фізична особа.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

За таких обставин, з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами, не можна погодитися.

При цьому, той факт, що долучена до справи позивачем накладна від 12 липня 2014 року свідчить про відпуск ним товару як фізичною особою-підприємцем, не змінює змісту квитанції про прийом від нього відповідачем вантажу, як фізичної особи й не репрезентує його у відносинах з ТОВ «Делівері», як суб'єкта підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, як постановленої з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Головуючий:

Судді:

Справа №212/589/15

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2453/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.