Рішення № 56579512, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/9194/15- ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/1535/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача Кузьмик І.П.

представника ПАТ „Українська охоронно -страхова компанія „ Давиденко О.Л. відповідача ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами

представника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» - Давиденко Анастасії Іванівни та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія», ОСОБА_5 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись у травні 2015 року до суду з позовом про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу в силу вимог ст. 993, 1194 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», та ставив питання про стягнення з відповідачів суму відшкодування, як з ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія» так і ОСОБА_5 Обґрунтовуючи свої вимоги тим тим, що цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_5, на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1562899 (франшиза у розмірі 1000 гривень) застрахована у ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія».

Тому розмір, який підлягає до стягнення в порядку регресу з ПаАТ «СК «УОСК» складає 49 000 гривень в межах ліміту 50000 гривень з вирахуванням розміру франшизи, то обов'язок по відшкодуванню частини збитків у розмірі 119750,50 гривень слід покласти на ОСОБА_5 в силу ст. 1194 ЦК України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року позов було задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» кошти у розмірі 49000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» кошти у розмірі 119750,50 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія» - Давиденко А.І. та представник ОСОБА_5- ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія» - Давиденко А.І. ставила питання про скасування рішення та постановлення нового за яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 ставив питання про скасування рішення та постановлення нового по суті позовних вимог.

Представник ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія» - Давиденко О.Л. та відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу.

Представник позивача не визнала подані апеляційні скарги та заперечувала проти їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ПАТ „ Українська охоронно -страхова компанія" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так судом при розгляді справи було встановлено, що 08.12.2014 року на вул. Грушевського в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, власником якого він є та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, власником якого є ТзОВ «Західно-Український Автомобільний дім».

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю марки «MERCEDES- BENZ S 500» д.н. НОМЕР_1, який на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 319/14-Т/Ц2 від 16.07.2014 року був застрахований у ПАТ «СК «Арсенал страхування».

ДТП відбулася з вини водія автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_5

На виконання умов договору № 319/14-Т/Ц2 від 16.07.2014 року добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного), на підставі страхового акту № 319/14-Т/Ц2-2 від 12.12.2014 року, звіту № 827 від 22.12.2014 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 12.12.2014 року, позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 168750,50 гривень ( платіжне доручення № 28948 від 22.12.2014 року на суму 100 000 гривень та № 29123 від 24.12.2014 року на суму 68 750,50 гривень)

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх доведеності враховуючи вимоги цивільного законодавства.,

Представник ОСОБА_5- ОСОБА_7 звертаючись до суду із апеляційною скаргою вказував, на грубе порушення судом першої інстанції процесуальних прав ОСОБА_5, що полягало у неповідомленні про час та місце судового засідання та не наданні можливості особисто та документально підтвердити обґрунтованість заявлених вимог відповідним доказами. Розгляд справи за відсутності відповідача ( на думку особи що подала апеляційну скаргу) унеможливило подання до суду доказів, що підтверджують правильність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

У той же час, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить у собі доказів які б спростували висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди у якій було пошкоджено автомобіль який був застрахований страховою компанією позивача, яка визнавши дорожньо - транспортну пригоду страховим випадком здійснила страхове відшкодування. Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що ОСОБА_5 та його представником не було надано таких доказів і в ході апеляційного розгляду справи, як і доказів неправильного застосування норм матеріального права, які б призвели до ухвалення неправомірного рішення, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення їх апеляційної скарги нема.

Доводи апеляційної скарги представника «Українська охоронно - страхова компанія» про те, що вони (страхова компанія) не є особою відповідальною за заподіяний збиток. Так як згідно положень ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховиком у даному випадку, відповідно до норм цього Закону є апелянт, як страхова компанія яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватої перед третіми особами - а не позивач. А також те, що даний спір між позивачем та відповідачем виник у зв'язку із заміною осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто зворотня вимога позивача до відповідача є суброгацією, а не регресом і відповідно до ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», не може застосовуватись до врегулювання цих правовідносин - на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Так як за змістом ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому в порядку, встановленому законодавством.

При цьому відповідно до ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У той же час, колегія суддів вважає, за необхідне застосувати положення ч. 3 ст. 303 ЦПК України, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги представника ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія », так як судом першої інстанції при вирішенні питання щодо задоволення вимог позивача заявлених відносно Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» про стягнення відшкодування в порядку регресу не було взято до уваги те, що ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, сімейних, земельних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладенні , зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, зазначена справа в частині позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» про стягнення відшкодування в порядку регресу( збитків) не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відтак рішення суду першої інстанції в частині задоволення заявлених вище вимог підлягає скасуванню з подальшим закриттям провадження по справі в зазначеній частині.

При цьому судом роз'яснюється позивачу право на звернення до господарського суду за захистом порушених прав з боку Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія».

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 310, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» - Давиденко Анастасії Іванівни задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року скасувати в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія»коштів у відшкодування збитків та постановити в цій частині нове судове рішення, за яким;

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу, закрити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

У іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: