Рішення № 56579483, 18.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8456/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/1461/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Побірченко Т.І., Поліщук Н.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись у березні 2015 року до суду з вищевказаним позовом обґрунтовувала свої вимоги тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року було частково задоволено її позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та стягнуто на її користь солідарно борг у сумі 10 260 гривень. У подальшому, 09.10.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржникам строк на добровільне виконання рішення суду. Однак, відповідачі не виконали грошове зобов'язання та прострочили його виконання. У зв'язку із невиконанням рішення суду, грошові кошти, стягнуті згідно із рішенням суду знецінилися. Із урахуванням поданих уточнень, визначена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2013 року грошова сума 10 260 гривень за період з 12.09.2013 року по 31.05.2015 рік підлягає індексації на 6 053,40 гривень (за 2013 року -112,86 гривень, за 2014 року - 2308,50 гривень, за 2015 року - 3632,04 гривень), а також 3% річних за період з 12.09.2013 року по 18.03.2015 рік становить 543,91 гривень 2013 року - 93,60 гривень за 2014 року - 307,80 гривень, за 2015 року - 142,51 гривень), яку позивач просила стягнути у солідарному порядку на її користь із відповідачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції за період з 12.09.2013 року по 31.05.2015 року у розмірі 3026,70 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% річних за період з 12.09.2013 року по 31.05.2015 року у сумі 271,95 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції за період з 12.09.2013 року по 31.05.2015 року у розмірі 3026,70 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3% річних за період з 12.09.2013 року по 31.05.2015 року у сумі 271,95 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат

У задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованості за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року боргу у сумі 10 260, 00 гривень було відмолено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, де ставила питання про його скасування та постановлення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Справа неодноразово призначалася до судового розгляду. Будучи належним чином повідомленими сторони по справі повторно не з'явилися в судове засідання, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія судді вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено у ході судового розгляду рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року було задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та стягнуто з відповідачів на її користь солідарно у рахунок відшкодування спричиненої шкоди 10 260 гривень.

Згідно постанови державного виконавця від 09.10.2014 року було відкрито виконавче провадження, надано боржникам 7-денний строк на добровільне виконання рішення суду. Однак, до теперішнього часу рішення суду не виконано.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення у солідарному порядку із відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 коштів у розмірі 10 260 гривень виходив з того, що на виконанні у Державній виконавчій службі Шевченківського району у м. Києві вже перебуває рішення суду про стягнення зазначених вище коштів з підстав що заявлені також позивачем при зверненні до суду повторно. Зазначаючи при цьому, що невиконання рішення суду про стягнення завданої шкоди не є підставою для повторного звернення до суду з позовом про її стягнення.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення коштів що становлять інфляційні втрати та 3% річних суд виходив з положень ст. 625 ЦК України вказуючи, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст..ст. 549 - 552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі йому не були повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до положень ст. 1048 ЦК.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить у собі доводів щодо невідповідності висновків суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 10 260 гривень, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не переглядається.

Як вбачається із матеріалів справи звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 ставила питання про стягнення на її користь боргу.

У той час як за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року на користь позивача було стягнуто кошти в розмірі 10 260 гривень як відшкодування майнової шкоди.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було взято до уваги, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Крім того, відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

За урахуванням вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції за яким були задоволені вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідачів суми індексу інфляції та трьох відсотків річних підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким позивачу слід відмовити у задоволення заявлених вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних сум з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення сум індексу інфляції та трьох відсотків річних, постановивши в цій частині нове рішення, за яким;

ОСОБА_3 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення сум індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: