Постанова № 56579205, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/29758/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Микитенко А.Є. - представник за довіреністю б/н від 04.01.2016,

від відповідача: Рабомізо Д.В. - представник за договором про надання правової допомоги від 02.01.2015,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меком Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/29758/14 (головуючий суддя - Селівон А.М., судді - Стасюк С.В., Нечай О.В.)

за первісним позовом Приватного підприємства «Украинский продукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меком Україна»

про стягнення 76 234,55 грн.,

та зустрічним позовом ТОВ «Меком Україна»

до Приватного підприємства «Украинский продукт»

про стягнення 174 352,38 грн. збитків (упущеної вигоди),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Украинский продукт» (надалі - позивач за первісним позовом, ПП «Украинский продукт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меком Україна» (надалі - відповідач за первісним позовом, ТОВ «Меком Україна») про стягнення 76 234,55 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29758/14 та призначено до розгляду.

До початку розгляду справи по суті (що підтверджується протоколом судового засідання від 30.04.2015 т. 1 а. с.273-274), 03.03.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява б/н від 03.03.15 до позивача за первісним позовом про стягнення 174 352,38 грн. збитків (упущеної вигоди).

В обґрунтування позовних вимог заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) посилається на порушення відповідачем п.п. 9.1-9.2 договору про надання послуг з мерчандайзингу товару № 150113-01 від 15.01.2013 року та ст. 188 ГК України в частині одностороннього розірвання договору, внаслідок чого ТОВ «Меком Україна» зазнало збитків (упущена вигода) в розмірі 248 985,90 грн.. Проте з урахуванням взаємозаліку заборгованість складає 174 352,38 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Меком Україна» на користь ПП «Украинский продукт» 74 633,52 грн. - основного боргу, 1 306,59 грн. - пені, 294,44 грн. - процентів річних та 1 827,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Меком Україна» (відповідач за первісним позовом) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 та прийняти нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, а в задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 апеляційну скаргу ТОВ «Меком Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/29758/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Синиця О.Ф., судді - Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 910/29758/14 призначено судову економічну експертизу; провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 поновлено апеляційне провадження у справі у зв'язку з надходженням від експертної установи повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у даній справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2016.

27.01.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Меком Україна» надійшло клопотання про повторне призначення судової економічної експертизи у даній справі.

Справа розглядалась різними складами суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу ТОВ «Меком Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/29758/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.03.2016.

11.03.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПП «Украинский продукт» надійшло пояснення по справі щодо повторного призначення судової економічної експертизи. В якому позивач за первісним позовом заперечує проти задоволення клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи, обґрунтовуючи це тим, що судовий експерт, дотримуючись процесуального порядку, надав вмотивовану відповідь щодо неможливості надання експертного висновку, посилаючись на відсутність належних первинних документів для проведення експертного дослідження. А тому, на його думку, відсутність первинних документів виключає необхідність та можливість проведення експертизи, оскільки всі інші документи надані експерту можуть лише опосередковано підтверджувати обставини справи.

У судовому засіданні 15.03.2016 представник ТОВ «Меком Україна» (позивач за зустрічним позовом) підтримав подану апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Підтримав раніше подане клопотання про повторне призначення судової економічної експертизи у справі № 910/29758/14. Дане клопотання судом апеляційної інстанції відхиляється, з урахуванням листа КНДІСЕ № 18511/15-45 від 30.11.2015, в якому експерт зазначив про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у даній справі, оскільки в наявному в матеріалах справи аудиторському звіті № 1/23-02/15 від 27.02.2015 не наведено нормативне обґрунтування упущеної вигоди, не вказано, на підставі яких саме документів встановлено, що ТОВ «Меком Україна» недоотримано доходу в сумі 248 985,90 грн. за серпень 2014, разом з цим, експертом було зазначено, що поставлені на вирішення експертизи друге та третє питання не відносяться до завдань судово-економічної експертизи. Окрім цього, враховуючи обмежений термін розгляду апеляційної скарги та тривале знаходження апеляційної скарги в провадженні Київського апеляційного господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за наявними доказами з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Представник ПП «Украинский продукт» проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі. Пояснив, що зустрічні позовні вимоги про стягнення упущеної вимоги ґрунтуються виключно на аудиторському звіті, який жодним чином не доводить наявності всіх необхідних елементів для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Окрім цього зазначив, що позивачем не доведено наявність умов для зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в повному обсязі за первісним позовом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.01.2013 між ПП «Украинский продукт» (виконавець за договором) та ТОВ «Меком Україна» (замовник за договором) укладено договір № 150113-01 про надання послуг з мерчандайзингу товарів (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з мерчандайзингу товарів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013.

У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку Договору жодна зі сторін не направить письмового повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік. Вказана пролонгація не обмежена та може здійснюватись щорічно (п.9.2 договору).

Згідно з п. 1.2. договору під мерчандайзингом сторони мають на увазі підготовку товару до продажу кінцевому споживачу, а саме: розміщення продукції на торговому обладнанні (полицях, стендах) в роздрібній торговельній мережі відповідно до цього договору та адресної програми торгових точок (додаток №1).

За умовами договору замовник зобов'язаний оплачувати виконавцю вартість послуг у порядку, визначеному в розділі 4 договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.6. договору вартість послуг визначається щомісячно, на підставі фактичної кількості візитів до торговельних точок в минулому місяці та оплачується на підставі підписаного Акта наданих послуг; оплата за надані послуги здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку на підставі Акту наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачем (за первісним позовом) на виконання умов договору відповідачеві (за первісним позовом) були надані послуги з мерчандайзингу товару на загальну суму 74 633,52 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 681/1 від 16.06.2014 на суму 37316,76 грн. та № 821 від 30.06.2014 на суму 37316,76 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 19-20).

При цьому, жодні заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг за вказаними актами в матеріалах справи відсутні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в подальшому на виконання п. 4.6. договору позивачем були виставлені рахунки - фактури № 681/1 від 16.06.14 та № 821 від 30.06.14 (т. 1, а.с. 21-22) кожен на суму 37 316,76 грн. з ПДВ, які були направлені відповідачеві супровідним листом №704/04 від 25.09.2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека № 6561 від 29.09.14 та відповідного опису вкладення в цінний лист від 29.09.14. На підтвердження факту отримання вказаного листа 14.10.14 р. ТОВ «Меком Україна» ПП «Украинский продукт» надало копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209906964496.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг мерчандайзингу, обумовлених договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень. Факт надання послуг належним чином підтверджено матеріалами справи.

Невиконання умов договору стало підставою звернення позивача до відповідача з претензією № 916/04 від 24.10.2014 з вимогою перерахувати грошові кошти в сумі 74633,52 грн., що підтверджується копіями фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» ЦПЗ №1 від 28.10.2014, а також відповідним описом вкладення в цінний лист від 28.10.2014 р. (т.1 а.с. 27-28).

Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Викладені обставини не спростовані апелянтом під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, суд апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача (за первісним позовом) щодо вартості та обсягу наданих послуг за договором, погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмір 74 633,52 грн., за первісним позовом, а тому такі позовні вимоги правомірно задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок 3% річних та пені, що був здійсненим судом першої інстанції та дійшов висновку, що даний розрахунок про стягнення 294,44 грн. - 3 % річних за заявлений період з 22.10.2014 по 08.12.2014 та 1 306,59 грн. - пені, що нарахована за періоди з 22.10.2014 по 12.11.2014 та з 13.11.2014 по 08.12.2014 грн. - є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо зустрічного позову, заявленого ТОВ «Меком Україна» (відповідач за первісним позовом) до ПП «Украинский продукт» (позивач за первісним позовом) про стягнення збитків (упущеної вигоди), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог заявленого зустрічного позову позивач посилається на порушення відповідачем п.п. 9.1-9.2 договору в частині одностороннього розірвання договору, внаслідок чого ТОВ «Меком Україна» залишився без послуг з мерчандайзингу товару більше ніж в 30 містах України; між позивачем за зустрічним позовом та торговими мережами ускладнились взаєморозрахунки та обсяг грошових надходжень від торгових мереж знизився до 40% в зв'язку зі зменшенням обсягів реалізації продукції, внаслідок чого, за твердженнями ТОВ «Меком Україна», товариством було втрачено дохід в сумі 248 985,90 грн. (упущена вигода).

При цьому як вірно було встановлено судом першої інстанції, як на підставу тверджень щодо дострокового розірвання договору позивач за зустрічним позовом посилається на отриманий електронною поштою лист від 30.07.14 з повідомленням про прийняте керівництвом проекту «Национальний мерчандайзинг» рішення про призупинення мерчандайзингового обслуговування з 01.08.14, до якого доданий сканований інформаційний лист ПП «Украинский продукт» № 29/07-1 від 30.07.14 за підписом директора ПП «Украинский продукт», відповідно до якого останнє повідомило ТОВ «Меком Україна» про припинення надання послуг з мерчандайзингу з 01.08.14.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що текст даного листа (копія якого міститься в матеріалах справи (т. 1 а. с.81) не містить інформації щодо розірвання договору, відтак твердження позивача за зустрічним позовом про одностороннє розірвання з боку ПП «Украинский продукт» договору не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, оскільки в листі йшлося виключно про призупинення надання послуг за договором, а не про його розірвання, що не є тотожним.

Окрім того, в матеріалах справи (т. 1 а.с. 278) наявна копія сертифікату № 4260 від 18.05.2015 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до якого Торгово-промисловою палатою України у встановленому законодавством порядку було встановлено, що акти тероризму на території м. Донецьк та Донецької області унеможливили виконання зобов'язань ПП «Украинский продукт» послуг з мерчандайзингу товарів за договором № 150113-01 від 15.01.2013 в період з 01.08.2014 (кінцева дата не визначена, оскільки обставини непереборної сили тривають).

Разом з цим, як вбачається з умов договору, розділом 6 сторони погодили, що у разі невиконання однією із сторін зобов'язань за договором через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та за наявності документів, що підтверджують настання таких обставин виданих, зокрема, Торгово-промисловою палатою України, така особа звільняється від відповідальності.

Окрім цього, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11).

А тому, враховуючи наявність в матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України № 4260 від 18.05.2015 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обов'язкового елементу цивільного правопорушення такого як протиправна поведінка. Оскільки даним сертифікатом підтверджується, що припинення надання послуг за договором зумовлено саме настанням обставин непоборної сили, зокрема, актами тероризму на території м. Донецьк та Донецької області, а тому за відсутності одного із елементу цивільного правопорушення неможливим є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Даний висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання ТОВ «Меком Україна» про повторне призначення судової економічної експертизи на підставі аудиторського звіту № 1/23-02/15 від 27.02.2015. Так, суд апеляційної інстанції вважає недоцільним призначати повторну судову експертизу з визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, наявність яких є недоведеною у даній справі під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку), оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, отже, у задоволенні зустрічного позову правомірно відмовлено.

Отже, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта про те, що в результаті порушення ПП «Украинский продукт» п.п. 9.1-9.2 договору та ст. 188 ГК України в частині одностороннього розірвання договору ТОВ «Меком Україна» було втрачено дохід в сумі 248 985,90 грн., як підстава для задоволення зустрічного позову.

Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Меком Україна» заявило зустрічний позов про стягнення упущеної вимоги у розмірі 174 352,38 грн., такий розмір упущеної вигоди обґрунтовується тим, що відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.03.2015 грошова вимога ПП «Украинский продукт» перед ТОВ «Меком Україна» у розмірі 74 633,52 грн. була погашена, а тому упущена вигода у розмірі 248 985,90 грн. була зменшена на зараховану суму у розмірі 74 633,52 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції як і місцевим господарським судом не приймаються твердження ТОВ «Меком Україна» про припинення зобов'язань товариства з оплати наданих за договором послуг перед ТОВ «Украинский продукт» в сумі 74 633,52 грн. внаслідок зарахування зустрічних вимог на підставі заяви б/н від 02.03.15 р.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей).

(Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 910/29758/14).

Зарахування можливе за наявності таких умов: вимоги повинні бути зустрічними - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Отже, за висновками місцевого господарського суду, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, збитки, їх розмір за зустрічним позовом та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог не підлягають задоволенню і, відповідно, зарахуванню.

Таким чином, на підставі належних та допустимих доказів поданих учасниками апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом із заявленої підстави є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 32-34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меком Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/29758/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі № 910/29758/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/29758/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк