Постанова № 56579202, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 911/4099/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Саламандра - Україна"

на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2015р.

у справі № 911/4099/15 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Саламандра - Україна"

до Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості ,,Укрспирт"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2

2) Міністерство аграрної політики та продовольства України

про стягнення 49 490,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Саламандра-Україна" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості „Укрспирт" (далі - відповідач) про стягнення 49 490,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2015р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2015р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.11.2015р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі та відсутність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Київської області від 04.11.2015р. у справі № 911/4099/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині його права на звернення з регресним позовом до відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.02.2016р.

В судовому засіданні 23.02.2016р. оголошено перерву до 15.03.2016р.

В судовому засіданні 15.03.2016р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти наведених доводів заперечив, треті особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411613177876 та розписка третьої особи 2 про обізнаність про розгляд справи, наявна в матеріалах справи.

Представники сторін не заперечували проти розгляду скарги за відсутності третіх осіб.

Колегія суддів, враховуючи належне повідомлення третіх осіб вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з таким.

06.01.2015р. о 17:15 год. на вул. Київське шосе в м. Житомирі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_3 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, та транспортного засобу - автомобіля „Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ДП „Укрспирт" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2

На момент скоєння ДТП право власності фізичної особи ОСОБА_3 на транспортний засіб - автомобіль „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, наявним у матеріалах справи.

Транспортний засіб - автомобіль „Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ДП „Укрспирт", на час скоєння ДТП перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2, що працював у ДП „Укрспирт", під час виконання ним трудових обов'язків, що підтверджується матеріалами справи.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пошкоджено автомобіль „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ВДАІ.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2015р. у справі № 607/2106/15-п у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано винним ОСОБА_2 і накладено на винну особу штраф у сумі 340 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014р. між Приватним акціонерним товариством ,,Страхова компанія ,,ОСОБА_5" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 155/14-Т/ж, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом.

За змістом розділу 5 договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП склала 91 575,28 грн., що підтверджується звітом № 1232 від 17.02.2015р. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: ,,Fiat Grande Punto" держ. № НОМЕР_1, проведеним і складеним фізичною особою - підприємцем, оцінювачем ОСОБА_6 на замовлення ПрАТ ,,СК ,,Арсенал".

Відповідно до умов договору добровільного страхування, страхового акту № 155/14-Т/ж-1 від 04.03.2015р., страхового акту № 155/14-Т/ж-1-2 від 16.03.2015р., розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку № СА-К-000024 від 06.01.2015р., рахунку № СА-К-000564 від 05.03.2015р., 04.03.2015р. та 16.03.2015р. ПрАТ „Страхова компанія „Арсенал Страхування" було виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 75 982,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8574 від 04.03.2015р. на суму 61 482,80 грн., платіжним дорученням № 9780 від 16.03.2015р. на суму 14 500,00 грн., наявними у матеріалах справи.

Відповідач та ОСОБА_2 з повідомленням про настання страхового випадку до страховика не зверталися, що ними не заперечується.

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України ,,Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закон України ,,Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1 до страховика - ПрАТ „Страхова компанія „Арсенал Страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Шкоду транспортному засобу - автомобілю „Fiat Grande Punto", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_3 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, завдано з вини працівника ДП „Укрспирт" - фізичної особи ОСОБА_2, тому слід дійти висновку, що у зв'язку з виплатою фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, до ПрАТ „Страхова компанія „Арсенал Страхування" перейшло право вимоги до ДП „Укрспирт", що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду, оскільки транспортний засіб - автомобіль „Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, був і є його власністю, і ДТП сталася з вини його працівника - фізичної особи ОСОБА_2 під час виконання останнім своїх трудових обов'язків.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, як користувача транспортного засобу - автомобіля „Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована згідно полісу № АІ/6272944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.06.2014р., укладеного між ДП „Укрспирт" і ПрАТ „Страхова компанія „Саламандра-Україна". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн., франшиза - 510,00 грн. Строк дії даного договору становив з 15.06.2014р. по 14.06.2015р.

Отже, ПрАТ „Страхова компанія „Саламандра-Україна" є особою, на яку полісом № АІ/6272944 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля „Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, на час ДТП.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ПрАТ „Страхова компанія „Арсенал Страхування" звернулося до ПрАТ „Страхова компанія „Саламандра-Україна" з претензією від 16.04.2015р. про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до умов договору страхування (полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), на підставі претензії від 16.04.2015р. та доданих до неї документів, страхового акту № 10000.05.15 АІ від 17.06.2015р., розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту, 17.06.2015р. позивачем було відшкодовано виплачене страхове відшкодування ПрАТ „Страхова компанія „Арсенал Страхування" у розмірі 49 490,00 грн. (страхова сума 50 000,00 грн. - 510,00 грн. франшиза), що підтверджується платіжним дорученням № 1382 від 17.06.2015р. на суму 49 490,00 грн., наявним у матеріалах справи.

01.07.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 927 від 25.06.2015р. про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), у якій просив відповідача сплатити 49 490,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, у зв'язку з невиконанням свого обов'язку щодо надання страховику письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений трьохденний строк з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 06.01.2015р., доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем та третьою особою-1 не виконано свого обов'язку щодо письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений трьохденний строк з дня настання дорожньо-транспортної пригоди згідно з полісом № АІ/6272944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.06.2014р.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

За змістом ст. 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 названого Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом ,,а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

За приписами підпункту ,,ґ" пункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції Закону України від 17.02.2011р. № 3045-VI) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страхувальника повідомити страховика письмово про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

Посилаючись на наведені норми Закону, суд першої інстанції вказав, що із внесенням Законом України від 17 лютого 2011р. № 3045-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту „ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

Такий висновок щодо застосування норми права викладено в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014р. у справі № 6-1цс14, розглянутій на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем та третьою особою-1 у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ними свого обов'язку щодо надання позивачу письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений трьохденний строк з дня настання дорожньо-транспортної пригоди згідно з полісом № АІ/6272944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.06.2014р.

Будь - яких обставин та доказів поважності причин невиконання обов'язку щодо повідомлення страховика про настання ДТП відповідачем та третьою особою 1 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вище, норми ст. 1191 ЦК України, імперативність приписів ст.ст. 33, 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", колегія суддів зазначає, що страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, за умови неповідомлення його про ДТП у передбачені законом строки.

Оскільки судом встановлено факт неповідомлення страхувальника відповідачем та третьою особою-1 про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений Законом строк, відсутність доказів поважності причин неповідомлення, факт сплати страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхового відшкодування ПрАТ „Страхова компанія „Арсенал Страхування" у розмірі 49 490,00 грн. (страхова сума 50 000,00 грн. - 510,00 грн. франшиза), позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у спірних відносинах факт неповідомлення третьою особою-1 позивача про настання страхового випадку за умови належного оформлення правоохоронними органами страхового випадку та відсутності його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиками, притягнення винної у ДТП особи до адміністративної відповідальності, визначення належним чином розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дтп, вчинення всіх необхідних дій та проведення виплати страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) потерпілій особі у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту та із дотриманням вимог Закону України „Про страхування", вчинення потерпілим та страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) і іншими особами всіх інших необхідних дій, встановлених положеннями Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкових для прийняття страховиком (за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) рішення про здійснення відшкодування виплаченого страхового відшкодування та добровільного проведення його виплати, не може бути підставою для виникнення у позивача після виплати страхового відшкодування права на подання регресного позову до відповідача (страхувальника) або третьої особи-1 (водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за таким страховим випадком, так як вказане не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства України.

Така позиція суду першої інстанції обґрунтована висновком, викладеним у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 6-284цс15, відповідно до якої підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом ,,ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Оскільки судами у справі, яка переглядається, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Дану постанову Верховного Суду України прийнято Судовою палатою у цивільних справах з підстав неоднакового застосування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме підпункту ,,ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Водночас, у постанові Верховного Суду України від 12.02.2014р., прийнятою з підстав неоднакового застосування тих самих норм Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у подібних правовідносинах у справі № 6-1цс14, розглянутій на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України викладено висновок, згідно з яким ,,виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що факт неповідомлення страховика про ДТП не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування, є помилковим."

Наведена в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014р. редакція підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 та абзацу ,,ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 названого Закону була чинною на час виникнення спірних правовідносин у даній справі, тому наведений висновок Верховного Суду України має враховуватися судами згідно приписів ст. 111-28 ГПК України у розгляді даної господарської справи.

За приписами ст. 111-23 ГПК України у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у даній справі має враховуватися висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.02.2014р., прийнятій у справі № 6-1цс14, яку розглянуто на спільному засіданні відповідних палат Верховного Суду України.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що призвело до прийняття невірного рішення у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими з підстав наведених вище, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

За наведених вище обставин, рішення господарського суду Київської області від 04.11.2015р. у справі № 911/4099/15 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Саламандра - Україна" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.11.2015р. у справі № 911/4099/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості ,,Укрспирт" (код 37199618) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Саламандра - Україна" (код 13934129) 49 490,00 грн. шкоди та 1 827,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду.

5. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості ,,Укрспирт" (код 37199618) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,Саламандра - Україна" (код 13934129) 1 339,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко