Постанова № 56579086, 17.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року Справа № 904/3374/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецька Л.М. (доповідач),

суддів: Пархоменко Н.В., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників сторін:

від арбітражного керуючого Гальченка Є.А.: Локотков Б.О., представник

від ТОВ "Торговий Дім Профіль України": Таслицький Б.С., представник;

від TANSEY HOLDINGS LIMITED: Сіцькова О.В., представник;

інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 у справі №904/3374/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 - Б; ЄДРПОУ 30508495)

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року у даній справі (суддя Владимиренко І.В.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 - Б; ЄДРПОУ 30508495). Визнано грошові вимоги ТОВ "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" в загальній сумі 460 827,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Заяву - згоду арбітражного керуючого Власова Р.В. відхилено. Розпорядником майна призначено Гальченка Євгена Анатолійовича (свідоцтво № 176 від 12.02.13р.; адреса: АДРЕСА_1). Встановлено розмір грошової винагороди розпоряднику майна Гальченку Є.А. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень за рахунок заявника ТОВ "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ". Сплата грошової винагороди розпоряднику майна здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором). Згідно ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №904/3374/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 - Б; ЄДРПОУ 30508495) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 - Б; ЄДРПОУ 30508495) та власникам майна (органу, уповноваженому управляти майном) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 - Б; ЄДРПОУ 30508495) прийняти рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 - Б; ЄДРПОУ 30508495). Зобов'язано розпорядника майна до 17.06.15р. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку п. 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скласти реєстр вимог кредиторів та подати на затвердження господарському суду реєстр вимог кредиторів до 17.06.15р.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- вимоги ТОВ "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" в загальній сумі 460 827,00 грн. підтверджені рішенням Постійно діючого Третейського суду "ГАРАНТ" від 22.09.14р. у справі № 001о/2014, ухвалою та наказами господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.14р. по справі №904/7286/14;

- арбітражним керуючим Власовим Р.В. не були виконані вимоги ухвали суду від 20.04.15р., а саме: не надано суду копію договору страхування ризиків його діяльності та копію свідоцтва, таким чином, суд вирішив заяву арбітражного керуючого Власова Р.В. відхилити, клопотання ініціюючого кредитора задовольнити, розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича (свідоцтво № 176 від 12.02.13р.).

При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 1, 16, 17, 18, 19, 22, 114, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернулось ПАТ "Банк Кредит Дніпро" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуваний судовий акт та припинити провадження у справі № 904/3374/15 про банкрутство ТОВ «ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ».

В обґрунтування своєї правової позиції представник ПАТ "Банк Кредит Дніпро" посилається на те, що:

- арбітражним керуючим Власовим Р.В. було виконано всі вимоги Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо надання згоди на його призначення розпорядником майна у справі про банкрутство ТОВ «Профіль України» з зазначенням, що він не належить до жодної категорії осіб, передбачених ч.2 ст. 114 Закону про банкрутство. Підстав для відхилення зазначеного арбітражного керуючого, передбачених Законом про банкрутство, судом зазначено не було;

- рішення третейського суду у справі про стягнення боргу між ініціюючим кредитором та боржником, незалежно від видачі на його примусове виконання виконавчого документа, не має преюдиційної сили при здійсненні провадження у справі про банкрутство, не може обґрунтовувати обставини наявності безспірної заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором, оскільки, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України, такі обставини підлягають обов'язковому доказуванню в ході розгляду справи про банкрутство у господарському суді.

16 березня 2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» Смірнова Є.В. про залишення апеляційної скарги ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 29.02.16р. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.15р. по справі № 904/3373/15 без розгляду.

17 березня 2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника TANSEY HOLDINGS LIMITED Сіцькової О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.15р. по справі № 904/3373/15, в якому представник, посилаючись на норми чинного законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судовому засіданні 17.03.16р. представники учасників апеляційного провадження надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх заперечень з посиланням на норми законодавства.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явилися. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

17.03.16р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року має бути залишена без змін з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ", м. Дніпропетровськ про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 -Б; ЄДРПОУ 30508495) до розгляду в підготовчому засіданні, яке відбулося 28.04.15 р. о 12:30 в приміщенні господарського суду, залі судового засідання № 2-201.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення Постійно діючого Третейського суду "ГАРАНТ" від 22.09.2014р. у справі № 001о/2014, кредитор ТОВ "Торговий дім ПРОФІЛЬ УКРАЇНИ" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу виконавчого документа для примусового виконання рішення Постійно діючого Третейського суду "ГАРАНТ" від 22.09.2014р. у справі № 001о/2014 (т.1 а.с.5-6).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду "ГАРАНТ" від 22.09.2014р. у справі № 001о/2014 підтверджуються вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 460 827,00 грн. (т.1 а.с.10-14).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.14р. по справі № 904/7286/14 заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України" про видачу наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду "ГАРАНТ" від 22.09.2014 року, винесеного у третейській справі №001о/2014- задоволено (т.1 а.с.15-17).

Видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду "ГАРАНТ" від 22.09.2014 у складі третейського судді Пономаренко В.В., по третейській справі №001о/2014 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України" 450 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 9 000 грн.00 коп. - третейського збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль України" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-Б, ЄДРПОУ 30508495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-Б, 3-й поверх, офіс 30, ЄДРПОУ 35203742) 450 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 9 000 грн. 00 коп. - третейського збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль України" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-Б, ЄДРПОУ 30508495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6-Б, 3-й поверх, офіс 30, ЄДРПОУ 35203742) 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановами Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ від 06.10.2014р. відкриті виконавчі провадження щодо стягнення з боржника боргу у розмірі 460 827,00 грн., але на даний час сума боргу кредитору не погашена та на даний час накази господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7286/14 від 26.09.2014р. не виконані боржником ні в добровільному, ні в примусовому порядку більш ніж три місяці.

У ч.3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко передбачено підстави, при наявності яких може бути порушено провадження у справі про банкрутство. Це наявність безспірних вимог до боржника, які сукупно мають становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не було передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів-це їх грошові вимоги, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким згідно з законодавством здійснюється списання коштів з рахунка боржника.

Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для вирішення питання про порушення провадження у справі вимагає наявності судового рішення , яким з боржника на користь ініціюючого кредитора у справі має бути стягнута заборгованість. При цьому наявність у ініціюючого кредитора рішення третейського суду не є виключенням, оскільки :

- у правовій системі України існує підхід щодо діяльності третейських судів як альтернативного виду недержавної юрисдикційної діяльності, обов'язкової тільки для учасників третейського провадження.

- Наразі у рішенні, ухваленому 3 квітня 2008 р. у справі «Regent Company проти України» (на сайті www.echr.coe.int), Європейський суд з прав людини (далі - Суд) постановив, що мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Рішення стане остаточним відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 Конвенції, оскільки воно не може бути предметом перегляду. Відповідно до ст. 41 Конвенції Суд призначив сплатити компанії-заявнику протягом трьох місяців з моменту набуття чинності цим рішенням відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 Конвенції суму боргу, встановлену національним арбітражним рішенням від 23 грудня 1998 р., яку держава заборгувала компанії-заявнику. На думку Суду, саме визнання наявності порушень ч. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції становить достатню компенсацію моральної шкоди. Обставини справи: Заявником є приватна керуюча компанія Regent Engineering International Limited, зареєстрована у Вікторії (Сейшельські острови) (далі - компанія-заявник). Офіційною адресою компанії є Лондон (Сполучене Королівство). Вона була представлена п. Юрієм Портніком, який проживає в Лондоні. У грудні 1998 р. СОМ s.r.o., ТОВ, зареєстроване у Празі (Чеська Республіка) (далі - СОМ), розпочало провадження в Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) проти Відкритого акціонерного товариства «Оріана», вимагаючи відшкодування за порушення умов договору. Зокрема, СОМ стверджувала, що «Оріана» - фірма, зареєстрована в Калуші Івано-Франківської області, - 99,9% акцій якої належало державі, не виконала взяті на себе договірні зобов'язання щодо переробки сировини. 23 грудня 1998 р. МКАС ухвалив арбітражне рішення (справа AC № 142y/98), згідно з яким «Оріана» повинна була сплатити СОМ відшкодування в розмірі 2 466 906,47 доларів США. 19 липня 1999 р. СОМ подала апеляцію до Івано-Франківського обласного арбітражного суду (далі - арбітражний суд), вимагаючи зафіксувати в рішенні суду той факт, що СОМ була кредитором «Оріани» на підставі арбітражного рішення від 23 грудня 1998 р. 2 серпня 1999 р. Державна виконавча служба м. Калуша (далі - виконавча служба) розпочала виконавче провадження щодо «Оріани» стосовно виплати боргу, як це було ухвалено МКАС. 16 жовтня 1999 р. арбітражний суд відхилив вимогу компанії-заявника про початок процедури банкрутства щодо «Оріани». 18 та 21 жовтня 1999 р. виконавча служба розпочала накладення арешту на власність «Оріани». 13 грудня 1999 р. виконавча служба скасувала рішення про накладення арешту на майно неплатоспроможного боржника - «Оріани». 14 грудня 1999 р. на власність «Оріани» знову було накладено арешт. 16 грудня 1999 р. виконавча служба прийняла рішення продати частину заарештованого майна (зокрема, «Оріана» мала у власності полімеризаційний цех). 20 вересня 2000 р. СОМ знову звернулася до арбітражного суду з приводу процедури банкрутства «Оріани». Висувалася також вимога включити СОМ до списку кредиторів «Оріани». Між 1999- 2003 рр. виконавча служба вжила низку заходів, щоб отримати виплату за боргами, які накопичила «Оріана». Зокрема, було відіслано платіжні доручення до банку дебітора, який отримав активи «Оріани», із забороною неправомірного продажу власності «Оріани», а також було зроблено спробу продати деяке майно «Оріани» для виплати її боргів. Крім того, виконавча служба наклала арешт на банківські рахунки «Оріани» та її акції (у тому числі й акції компанії «Лукор», якими володіла «Оріана»). Виконавчі провадження переривались декілька разів, оскільки «Оріана» оспорювала дії виконавчої служби в суді, а чисельні кредитори компанії зверталися до суду з приводу визнання неплатоспроможності «Оріани». 18 вересня 2002 р. Господарський суд Івано-Франківської області (далі - господарський суд) (колишній Івано-Франківський обласний арбітражний суд) розпочав процедуру банкрутства «Оріани». Ця процедура все ще триває. 22 січня 2003 р. СОМ висунула вимогу до господарського суду включити її до списку кредиторів «Оріани». 10 лютого 2003 р. компанія-заявник уклала із СОМ договір про передачу їй права вимоги боргів, визнаних МКАС у рішенні від 23 грудня 1998 р. 8 червня 2004 р. компанія-заявник і СОМ звернулися до МКАС з приводу визнання компанії-заявника кредитором у господарському процесі проти «Оріани» на підставі зазначеного вище договору. 21 червня 2004 р. голова МКАС відхилив цю вимогу, посилаючись на те, що МКАС було розпущено після арбітражного рішення від 23 грудня 1998 р. 9 липня 2004 р. компанія-заявник і СОМ звернулися до Апеляційного суду Івано-Франківської області (далі - апеляційний суд) з приводу визнання права компанії-заявника на борги СОМ, визнані в рішенні МКАС від 23 грудня 1998 р. 16 липня 2004 р. компанія-заявник і СОМ звернулися до виконавчої служби з приводу зміни кредитора у виконавчому провадженні на підставі згаданого договору. 9 вересня 2004 р. компанія-заявник і СОМ звернулися до апеляційного суду з приводу проголошення компанії-заявника кредитором «Оріани» та заміни компанією-заявником СОМ як сторони виконавчого провадження на тих самих підставах, що зазначалися вище. 10 вересня 2004 р. апеляційний суд задовольнив вимогу компанії-заявника. Її було проголошено кредитором «Оріани» за боргом у розмірі 2 466 906,47 доларів США, визнаним в арбітражному рішенні від 23 грудня 1998 р. 18 листопада 2004 р. компанія-заявник і СОМ звернулися до виконавчої служби з приводу заміни компанією-заявником СОМ у виконавчому провадженні стосовно «Оріани». 9 грудня 2004 р. виконавча служба на підставі рішення апеляційного суду від 10 вересня 2004 р. замінила первинного кредитора у виконавчому провадженні компанією-заявником. 29 грудня 2005 р. господарський суд виніс рішення про припинення виконавчого провадження. 30 грудня 2005 р. виконавча служба припинила виконавче провадження та передала виконавчі листи розпорядникові майна «Оріани». 23 січня 2006 р. компанія-заявник звернулася до господарського суду з вимогою внести зміни до списку кредиторів «Оріани» та включити себе до цього списку на підставі договору від 10 лютого 2003 р. та рішення апеляційного суду від 10 вересня 2004 р. 6 лютого 2006 р. господарський суд задовольнив вимогу компанії-заявника та зобов'язав розпорядника майна «Оріани» внести зміни до списку кредиторів. 27 лютого 2006 р. компанія-заявник висловила вимогу бути поінформованою про те, чи виконавча служба замінила нею СОМ у списку кредиторів у виконавчому провадженні щодо «Оріани». Виконавче провадження триває й досі.

- Зміст рішення Суду: Даючи оцінку фактам у справі, Суд звернувся, зокрема, до таких законодавчих актів України та судової практики: ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. (ст. 12), ЗУ «Про введення мораторiю на примусову реалiзацiю майна» від 29 листопада 2001 р. (ст. 2), ЦКУ 1963 р. (ст. 197- 202, 214), ЗУ «Про власність» (розділ VII), ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (ст. 2, 3 (1), 85, 86), ЗУ «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. (ст. 11, 13), постанов КМУ стосовно фінансового становища «Оріани» від 19 жовтня 1998 р. № 1650, від 16 липня 1999 р. № 1280, від 10 травня 1998 р. № 800, від 19 лютого 2000 р. № 92-р, від 10 серпня 2000 р. № 314-р, від 28 жовтня 2004 р. № 810-р, від 29 серпня 2000 р. № 1346, від 23 грудня 2004 р. № 1734, від 18 липня 2005 р. № 593, рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2003 р. щодо мораторію на примусовий продаж майна, ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. (ст. 5, 6, 35), Статуту Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України. Компанія-заявник скаржилася на порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції через невиконання арбітражного рішення від 23 грудня 1998 р. Уряд стверджував, що ч. 1 ст. 6 не підлягає застосуванню до розгляду спору третейським судом. По-перше, Уряд зазначив, що МКАС було засновано на основі згоди сторін вирішувати спір у третейському суді на підставі третейського застереження в договорі між ними. Він стверджував, що сторони арбітражного процесу в цій справі відмовилися від застосування ч. 1 ст. 6 Конвенції, яка з огляду на це не підлягає застосуванню до виконання остаточного арбітражного рішення від 23 грудня 1998 р., ухваленого третейським судом. По-друге, Уряд стверджував, що не було зв'язку між розглядом цього спору третейським судом і подальшим виконавчим провадженням, оскільки компанія-заявник, як зазначалося, одержала право вимагати сплати заборгованості відповідно до договору від 10 лютого 2003 р., а не відповідно до арбітражного рішення. На думку Уряду, заява не відповідала вимозі ratione materiae, як того вимагає Конвенція. Заявник не погодився з цим твердженням. Він стверджував, що ч. 1 ст. 6 Конвенції підлягала застосуванню до проваджень у цій справі. Оскільки Уряд висловив заперечення щодо застосовуваності ч. 1 ст. 6 Конвенції до проваджень у третейському суді, Суд нагадав, що ст. 6 Конвенції не перешкоджає утворенню третейських судів задля вирішення спорів між приватними суб'єктами. Насправді, слово «суд» у ч. 1 ст. 6 Конвенції не обов'язково слід розуміти як таке, що означає суд у його класичному розумінні, пов'язаному зі стандартною судовою системою держави (див. рішення Суду у справі Lithgow and Others vs the United Kingdom від 8 липня 1986 р., § 201). На думку Суду, МКАС був «третейським судом, створеним згідно із законом», оскільки діяв відповідно до Закону України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» (далі - Закон) і свого внутрішнього регламенту. Провадження у справах, що їх розглядав МКАС, було подібним до провадження в цивільних чи господарських судах, і Закон передбачав право подання апеляції на його рішення до Апеляційного суду м. Києва. Останній міг переглянути рішення МКАС на підставах, встановлених у Законі. МКАС залишався єдиним третейським судом в Україні, який міг відповідно до Закону вирішувати «господарські спори з іноземним елементом». Відповідно до Закону та ст. 3 (1) Закону України «Про виконавче провадження» рішення МКАС вважається еквівалентом судового рішення, що підлягає примусовому виконанню.

- У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

- У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської Арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

- Існує практика ВГСУ( постанова від 9.12.09 р. у справі № 6/8-09), у відповідності до якої суд дійшов висновку, що рішення третейського суду, про виконання якого видано наказ, може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції ч. 10 ст. 38 Закону України «Про третейські суди» про те, що обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді справ, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Не спростовані доводами апеляційної скарги і висновки суду першої інстанції про те, що арбітражним керуючим Власовим Р.В. не було надано до суду копію договору страхування ризиків його діяльності та копія свідоцтва. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано призначив арбітражного керуючого Гальченка Є.А. розпорядником майна боржника.

Колегія суддів також відмовляє в задоволенні клопотання представника скаржника про залишення без розгляду апеляційної скарги, оскільки у відповідності до ст. 100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Наразі відмови від апеляційної скарги від скаржника не надійшло. Проте, діючим законодавством не передбачено повноваження апеляційного суду залишати без розгляду апеляційні скарги.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір за перегляд в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали суду від 28 квітня 2015 року слід стягнути з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» як з особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки відсутність у нього грошових коштів не є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.15р. у справі №904/3374/15 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 у справі №904/3374/15 залишити без змін.

Стягнути на користь держави з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» судовий збір за перегляд в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали суду від 28.04.15р. у справі №904/3374/15 у розмірі 1378 грн.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 21.03.2016 року.

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Ю.Б. Парусніков