Рішення № 56578332, 14.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2016 р.

Справа № 916/95/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ"

До відповідача: Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини

про стягнення 55737,12 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою у якій, з урахуванням уточнень від 29.02.2016р. просить суд стягнути з Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини на користь позивача 30566,97 грн. основного боргу, 298,86 грн. 3% річних, 5977,27 грн. пені, 18894,02 грн. інфляційного збільшення.

Ізмаїльським спеціалізованим будинком дитини відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, що також вбачається з наявних у матеріалах справи поштових повідомлень про вручення ухвал суду. За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача присутнього у попередніх судових засіданнях, суд встановив.

01 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Постачальник) та Ізмаїльським спеціалізованим будинком дитини (Споживач) укладено договір на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів №008448-БТ(15). Відповідно до п.п. 2.1 - 2.2 вказаного договору Постачальник зобов’язався надати Споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу до мережі балансової належності об’єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін; газ, що передається за договором, використовується виключно для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів; Споживач зобов’язався сплатити Постачальнику вартість послуг з постачання та розподілу природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 2.3 договору газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Зелена, 107.

З урахуванням п. 11.1 договору дія договору №008448-БТ(15) від 01 лютого 2015 року поширювалась до 31.12.2015р., а дія договору розповсюджувалась на правовідносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2015р.

З урахуванням п. 5.1. договорів передбачено, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ)

Згідно з умовами п.5.6. договору оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до складеного між сторонами актами приймання передачі природного газу, що датовані 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р. та 30.06.2015р. на виконання договору у лютому, березні, квітні, травні та червні 2015 року позивачем було передано відповідачу 26663 куб м газу вартістю 181899,51 грн.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, оплата отриманого газу проводилась відповідачем з порушенням строків, що були визначені у п. 5.6. договору, у зв’язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 30566,97 грн. за поставлений газ.

Відповідно до положень п. 7.2.1 договору у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з простроченням сплати вартості отриманого газу, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується 298,86 грн. сума 3% річних (розраховані за фактичний період прострочення за кожним з періодичних платежів), 5977,27 грн. пеня (розрахована за фактичний період прострочення за кожним з періодичних платежів), 18894,02 грн. інфляційне збільшення (розраховані за лютий-травень 2015р. на поточну заборгованість).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов укладених договорів відповідачем щодо строків сплати вартості фактично отриманого газу та направлені на стягнення з відповідача 30566,97 грн. основного боргу, 298,86 грн. 3% річних, 5977,27 грн. пені, 18894,02 грн. інфляційного збільшення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у попередніх судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Ізмаїльським спеціалізованим будинком дитини прийнятих на себе зобов’язань за умовами договору №№008448-БТ(15) від 01 лютого 2015 року щодо своєчасної та повної сплати отриманого газу.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про стягнення основної заборгованості в розмірі 30566,97 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до положень п. 7.2.1 договору у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 298,86 грн. 3% річних, 5977,27 грн. пені, 18894,02 грн. інфляційного збільшення, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

При цьому, дослідивши усі обставини справи, суд вважає за необхідне врахувати обставини справи, що вказують на те, що причиною проведення несвоєчасних платежів за спожитий газ було несвоєчасне отримання відповідачем коштів з держаного бюджету, у зв’язку з чим суд вважає вказані обставини достатніми для зменшення розміру належної до стягнення пені у два рази.

Положеннями ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України визначають, у випадку коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, при вирішенні питання про зменшення заявленої до стягнення пені у справі судом враховуються наступні обставини:

1) Ізмаїльським спеціалізованим будинком дитини вживались заходи задля майже повного погашення основної заборгованості, а допущені відповідачем прострочення сплат пов’язані несвоєчасним надходження коштів з державного бюджету.

2) доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв’язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов’язань відповідачем матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладених обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 2988,63 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 30566,97 грн. основного боргу, 298,86 грн. 3% річних, 2988,63 грн. пені, 18894,02 грн. інфляційного збільшення.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Зелена, 107; код 25048210; р/р 35416001019937 в ГУДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, МФО 828011) на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код 03351208; р/р 26001121611 у ПАТ „Марфін Банк”, МФО 328168) 30566(тридцять тисяч п’ятсот шістдесят шість) грн. 97 коп. основного боргу, 2988 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 63 коп. пені, 18894 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев’яносто чотири) грн. 02 коп. суми інфляційного збільшення, 298 (двісті дев’яносто вісім) грн. 86 коп. 3% річних та 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено 18 березня 2016 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко