Рішення № 56578163, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/497/16Суддя господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовомПублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"доПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провнесення змін до договору за участю представників сторін: позивача: не з`явився відповідача: Вознюк Є.В. (довіреність №14-167 від 11.06.2014р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (далі - позивач або ПАТ "Криворіжгаз") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач або НАК "Нафтогаз України") про визнання укладеною додаткової угоди №20 від 10.12.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. (далі - Договір), шляхом викладення її в редакції ПАТ "Криворіжгаз", а саме: "Викласти п.6.1 статті 6. «Порядок та умови проведення розрахунків» у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 січня 2018 року. Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: зміни тарифу на транспортування природного газу; підвищення цін на природний газ; прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію. У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк. Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими". Викласти статтю 11 "Строк дії Договору" у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 20 січня 2018 року". Решта умов цього Договору ПАТ "Криворіжгаз" від 04.01.2013 р. №13-156-ВТВ залишається незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом дії Договору відбулися наступні зміни, які впливають на умови договору, а саме: постійне підвищення Національною комісією, що здійснює регулювання електроенергетики та комунальних послуг (далі НКРЕП) цін на природний газ протягом 2015 року. Обмеження державними органами обсягу природного газу на ВТВ та ВТР, встановлення тарифів, що не покривають фактичних витрат та збільшення державних регульованих цін на природний газ, є істотними змінами, які впливають на розрахункову дисципліну та не могли бути враховані сторонами при укладанні договору та відповідних додаткових угод до нього. ПАТ "Криворіжгаз" на адресу НАК "Нафтогаз України" 10.12.2015р. направлено лист щодо внесення змін до договору до якого додано Додаткову угоду № 20 від 10.12.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. № 13-156-ВТВ,оскільки станом на теперішній час відповіді від НАК "Нафтогаз України" не надійшло, то, на думку позивача, на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) такі зміни повинні бути внесені до Договору у судовому порядку.

Ухвалою від 16.01.2016р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/497/16 та призначено розгляд справи на 03.02.2016р.

03.02.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2016р. у зв`язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.02.2016р.

04.02.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого НАК "Нафтогаз України" позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що внесені до законодавства України зміни, на які посилається позивач, не є підставою для застосування статті 652 ЦК України, оскільки в розумінні цієї норми не є істотною зміною обставин. Даний договір без внесення відповідних змін не суперечить діючому законодавству України, а ПАТ "Криворіжгаз" просить суд по суті змінити умови договору в частині дати остаточного розрахунку, тобто, бажає фактично перекласти на НАК "Нафтогаз України" наслідки від неправомірних або економічно необгрунтованих рішень державних органів у вигляді збитків, окрім того вимога щодо зміни строків остаточного розрахунку порушує такі принципи підприємницької діяльності як самостійність, рівність прав та відповідальність.

23.02.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд про внесення змін до договору купівлі-продажу природного газу №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. (далі - Договір), шляхом викладення п.6.1 статті 6. «Порядок та умови проведення розрахунків» та ст. 11 у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 січня 2018 року. Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: зміни тарифу на транспортування природного газу; підвищення цін на природний газ; прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію. У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк. Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими". Викласти статтю 11 "Строк дії Договору" у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 20 січня 2018 року".

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

24.02.2016р. через відділ діловодства господарського суду представником відповідача подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами та клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Судом задоволено клопотання представника позивача про фіксування судового процесу технічними засобами, запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, судом відхилено, оскільки за висновками суду розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ. Інших підстав для необхідності колегіального розгляду спору відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2016р.у зв'язку із клопотанням представника відповідача та неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 16.03.2016р.

29.02.2016р. через відділ діловодства господарського суду представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 16.03.2016р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вручено позивачу 01.03.2016р.).

Наразі, з огляду на неявку позивача в судове засідання 16.03.2016р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/497/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013р. між ПАТ «Криворіжгаз» (Покупець) та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) укладено договір за № 13-156-ВТВ на купівлю - продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно умов договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат Покупця (далі - ВТВ та ВТР).

За умовами п. 5.1 договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб.м газу на момент укладання договору становив 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість - 20%. До ціни на газ додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 205,90 грн., крім того, податок на додану вартість - 20%, всього з податком на додану вартість - 247,08 грн. До сплати ціна за 1000 куб.м газу - 3785,08 грн., крім того податок на додану вартість у розмірі 20% - 757,02 грн., всього з податком на додану вартість - 4542,10 грн. (п.5.2 договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р.).

Пунктом 6.1 договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. передбачено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами (п.6.2 договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р.).

Додатковою угодою № 4 від 31.12.2013р. строк дії договору продовжено до 31 грудня 2014 року, додатковою угодою № 11 від 22.12.2014 p., в частині реалізації газу - до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення, а термін остаточного розрахунку Сторони перенесли до 20 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 10.3 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач 10.12.2015р. звернувся до відповідача з листом щодо внесення змін до договору, з проектом Додаткової угоди № 20 від 10.12.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. за№ 13-156-ВТВ, в якій пропонувалось внести зміни до п. 6.1 статті 6 та статтю 11 Договору.

Даний лист відповідачем залишено без реагування та без відповіді.

Зважаючи на не підписання НАК "Нафтогаз України" додаткової угоди №20 до Договору ПАТ "Криворіжгаз" на підставі частини 1 та частини 2 статті 652 ЦК України звернулося до господарського суду з указаним позовом про внесення змін до Договору, шляхом викладення його в редакції додаткової угоди № 20 від 10.12.2015р., а саме: шляхом викладення п.6.1 статті 6. «Порядок та умови проведення розрахунків» та ст. 11 у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 січня 2018 року. Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із Сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема: зміни тарифу на транспортування природного газу; підвищення цін на природний газ; прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин Сторін. Сторона, яка отримала пропозицію про зміну строків остаточних розрахунків за Договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію. У разі наявності розбіжностей з наданими пропозиціями, Сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду в двадцятиденний строк. Якщо Сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими". Викласти статтю 11 "Строк дії Договору" у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 20 січня 2018 року".

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Подібне положення також закріплено й у частині 1 статті 188 ГК України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни господарського договору врегульований статтею 188 ГК України. Зокрема, відповідно до частини 4 цієї статті у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк після одержання пропозиції про зміну (розірвання) договору, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 652 ЦК України врегульовано зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставиною. За приписами даної норми зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути на підставі та з дотриманням умов частин 2, 4 статті 652 ЦК України змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Отже, виходячи з вимог положень частин 2, 4 статті 652 ЦК України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках. При цьому, така зміна договору можлива за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Крім названих вище чотирьох умов для зміни договору додатково необхідна ще одна з таких умов:

1) розірвання договору суперечить суспільним інтересам;

2) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відтак, за істотної зміни обставин, у разі встановлення винятковості випадку, для зміни договору за рішенням суду, заінтересованій стороні (позивачу) необхідно довести наявність одночасно п'яти умов (чотирьох передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України і однієї з двох, передбачених частиною 4 цієї статті). Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011р. Верховного Суду України по справі №3-47гс11 та у Листі №10-1390/0/4-12 від 27.09.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів".

Як на істотну зміну обставин, позивач посилається на те, що відповідно до п. 4.2. Договору обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу визначаються (розраховуються) газорозподільним підприємством згідно з Методикою визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженою наказом № 264 від 30.05.2003р. Міністерства палива та енергетики що зареєстрований в Мінюсті 09.07.2003р. за № 570/7891 (зі змінами та доповненнями). Згідно вищезазначеної Методики виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами. До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Тариф на послуги з транспортування природного газу розраховується за визначеною формулою відповідно до методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженого Постановою НКРЕ № 983 від 04.09.2002р., яка враховує власні, нормативні виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу. Таким чином, обсяг виробничо-технологічних втрат (витрат) газу (ВТВ) безпосередньо впливає на формування тарифу на послуги з транспор Тарифи на транспортування природного газу, відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тарифи повинні забезпечувати підприємствам з газопостачання та газифікації (п. 1.5 Методики): покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва; отримання передбаченого планом прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності; сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України.

Постановою НКРЕП № 518 від 03.03.2015 р. ПАТ «Криворіжгаз» затверджено тариф на транспортування природного газу у розмірі 195,20 грн. за 1000 m3 (без урахування ПДВ).

При розрахунку та затвердженні тарифів НКРЕ врахувало затверджені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України обсяги природного газу на ВТВ та ВТР, які є значно меншими за розраховані Заявником на 2015р. величини. Витрати природного газу на ВТВ та Втр, які закладені в тариф менші на 28%.

Постановою НКРЕКП від 30.06.2015р. № 1903 затверджено новий тариф на транспортування природного газу розподільними газопроводами, і до нього закладено суми ВТВ та Втр, які менші від розрахованих відповідно до Методик на 29,6%. За умови дії такого тарифу ПАТ «Криворіжгаз» не мало змоги розрахуватись за природний газ для по треб ВТВ та Втр до кінця 2015 року. Компенсації такого зменшення витрат НКРЕКП до тарифу не закладено.

Постановою НКРЕКП № 2400 від 24.09.2015р. з 01 жовтня 2015 року встановлено для ПАТ «Криворіжгаз» тариф на послуги з розподілу природного газу на транспортування природного газу розподільними газопроводами в розмірі 284,80 грн. без ПДВ за 1000 m3. Але дана постанова не вирішує проблему ПАТ «Криворіжгаз».

При цьому, обсяг транспортування природного газу в період з 01.01.2015р. до 01.10.2015 р. склав 906,534 млн. m3, що на 183,22 млн. m3 менше, ніж передбачено середньозваженим тарифом, що, в свою чергу, також збільшить розмір недоотриманої виручки.

Враховуючи те, що в діючому тарифі на транспортування відшкодовується лише 70% заявлених Товариством обсягів газу на ВТВ та ВТР, постійно буде накопичуватись поточна заборгованість за природний газ по даній категорії. Внаслідок чого тариф не покриває Заявнику витрати на природний газ для потреб ВТВ та ВТР. Отже, зазначені зміни, які відбулися протягом дії договору від 04.01.2013р. № 13-156- ВТВ, суттєво впливають на порядок та умови проведення розрахунків з боку ПАТ «Криворіжгаз».

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що посилання заявника на виникнення у Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" дефіциту грошових коштів суд до уваги не приймає в якості достатньої підстави для внесення змін до договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу, з огляду на наступне.

Між позивачем та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було укладено значну кількість додаткових угод, в тому числі щодо зміни строків оплати за поставлений природний газ. При цьому додатковою угодою укладеною в грудні 2014 року сторони вже змінювали строк остаточного розрахунку до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки природного газу (тобто до 20 січня 2016 року).

Таким чином, при укладанні в грудні 2014 року додаткової угоди позивачу вже було відомо про прийняття Міністерством енергетики та вугільної промисловості України наказу від 24.09.2014 року № 664 та Наказу Міненерговугілля від 02.03.2015р. № 122 (постановою Окружного адміністративного суду від 25.09.2015р. у справі №826/15132/15 скасовано додаток до Наказу Міненерговугілля від 02.03.2015р. № 122) відповідно зменшення розміру ВТВ та НВ на 2014 рік, також враховуючи зменшення розміру ВТВ та НВ на 2014 рік позивач не міг не передбачити можливість подальшої зміни розміру ВТВ та НВ на 2015 рік.

Враховуючи зазначені обставини відсутні підстави вважати істотною зміною обставин прийняття Міністерством енергетики та вугільної промисловості України наказів про зменшення обсягів ВТВ та НВ, оскільки на момент підписання додаткової угоди про встановлення строку остаточного розрахунку позивачу було достовірно відомо про існування у 2014 році та настання у 2015 році відповідних обставин.

Також, виходячи із змісту позовної заяви слідує, що порушення прав позивача полягає в тому, що НКРЕ так само як і Міністерство енергетики та вугільної промисловості, в порушення власних нормативно-правових актів та вимог чинного законодавства, без жодного пояснення враховано обсяги природного газу для потреб ВТВ та НВ в розмірах нижчих за розраховані товариством згідно Методик і це є наслідком не покриття Товариству витрат на природний газ для потреб ВТВ та НВ.

А отже, дії державних органів знаходяться поза контролем сторін договору та призвели к неправдивим витратам підприємства, зниження прибутку, достатнього для функціонування нормальної господарської діяльності.

Разом з тим, законодавством передбачено право особи (в даному випадку позивача) оскаржувати у судовому та/або адміністративному порядку нормативно-правові акти (в даному випадку постанови НКРЕ про встановлення тарифів на транспортування природного газу, на природний газ для потреб ВТВ та НВ, накази Міненерговугілля про встановлення обсягів природного газу для ВТВ та НВ тощо), які порушують законні права та інтереси особи.

Проте, всупереч установленим способам захисту свого права та/або законного інтересу, як то звернення до суду з вимогою поновлення своїх прав та інтересів проти відповідних державних органів, позивач звернулось до господарського суду з позовом до відповідача та просить суд по суті змінити умови договору в частині дати остаточного розрахунку. Тобто позивач має намір фактично перекласти на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» наслідки у вигляді дефіциту коштів, пов'язаних з прийняттям рішень державними органами влади - постанов НКРЕ про затвердження тарифів на транспортування природного газу для позивача, про встановлення тарифів на природний газ для потреб ВТВ та НВ, наказів Міненерговугілля про встановлення обсягів природного газу для ВТВ та НВ, які позивач вважає неправомірними або економічно необгрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до позовних вимог позивач також просить змінити строк дії Договору (ст. 11 Договору), зазначивши, що Договір в частині розрахунків діє до 20.01.2018р.

В силу ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Оскільки зобов'язання позивача з оплати за природний газ є похідним від виконання відповідачем зобов'язань з поставки цього газу, то таке зобов'язання має діяти до його повного виконання, а тому договір в частині строку його дії для розрахунків за фактично отримані послуги має діяти до повноваго виконання таких зобов'язань, а не до визначеної дати.

У запропонованих позивачем змінах до Договору змінено дату остаточного розрахунку на 20.01.2018р.

Тобто позивач фактично просить суд надати відстрочку виконання встановленого договором зобов'язання на два роки, посилаючись на те, що державними органами встановлений менший обсяг газу ВТВ та НВ ніж запланований, а отже підприємство позивача, на думку останнього, зазнає збитків надаючи послуги з транспортування газу своїм споживачам.

При цьому жодних посилань на залежність між цінами на транспортування газу споживачам Позивача та розрахунком за отриманий ним від Відповідача природний газ за Договором останній не містить.

Окрім того, господарський суд зазначає, що ризик є однією із ознак підприємництва, а наявність ризиків випливає з суті терміну господарська діяльність, зміст якої визначений ст.ст. 3,42 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, іцо здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, с підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Стаття 42 вказаного Кодексу встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприєміріми) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже труднощі, які виникли у позивача із виконанням спірних кредитних договорів, охоплюються його підприємницьким ризиком, тому у суду відсутні правові підстави перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за вказаним договором.

Тобто, з наведеного вбачається, що підприємницька діяльність є ризиковою, а виникнення у суб'єкта підприємницької діяльності фінансових ускладнень не може бути підставою для зміни зобов'язання, зокрема, зміни строків його виконання.

До того ж, слід зауважити, що при внесенні змін до договору слід приймати до уваги інтереси обох сторін.

Наразі, суд зауважує, що у відповідності до Указу №151/98 від 25.02.1998р. Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" з метою сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей економіки України, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, повнішого задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах Кабінетом Міністрів України створено Державну Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України".

Метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах (п.5 статуту Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого Постановою №1002 від 05.12.2015р. Кабінету Міністрів України).

У даному випадку, викладення умов договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. в редакції додаткової угоди №20 від 10.12.2015р. та фактичне відстрочення оплати за отриманий у 2015р. природний газ до 2018р. (з урахуванням інфляційних процесів) фактично може призвести до порушення балансу інтересів обох контрагентів за правочином.

До того ж, господарський суд зазначає, що позивачем ніяким чином не обґрунтовано наявності підстав для включення до п.6.1 договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. п'ятого - восьмого абзаців наступної редакції: У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 01 січня 2018 року.

Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема:

- зміни тарифу на транспортування природного газу;

- підвищення цін на природний газ;

- прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин сторін.

Сторона, яка отримала пропозицію про заміну строків остаточних розрахунків за договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію.

У разі наявності розбіжностей з даними пропозиціями, сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду у двадцятиденний строк.

Якщо сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.".

Окрім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015р. за позовом у тому числі і ПАТ «Криворіжгаз» по справі №826/15132/15 було скасовано встановлені у 2015 році розміри ВТВ та НВ. Тобто, дана постанову має бути врахована Міністерством енергетики та вугільної промисловості України шляхом затвердження нових розмірів ВТВ та НВ для позивача. Дані зміни матимуть обов'язковий характер для сторін спору без укладання додаткової угоди з встановленням нових обсягів поставки природного газу, а отже, фактично, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва поновлює порушені права позивача, на які він посилається у позовній заяві як на підставу позовних вимог, у законний спосіб.

З урахуванням встановлених обставин, позивачем, у супереч положенням статей 33, 34 ГПК України, не доведено суду належними та допустимими доказами винятковості випадку для внесення запропонованих позивачем змін до Договору, а також наявності одночасно п'яти умов (чотирьох передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України та однієї з двох, передбачених частиною 4 цієї статті) для внесення таких змін.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги те, що в процесі розгляду спору позивачем так і не було доведено, а судом не встановлено наявності одночасно умов, перелічених у ст.652 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин та відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про внесення змін до договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу.

Виходячи із вищезазначеного, підстави для задоволення позову відсутні.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до договору відмовити повністю.

У судовому засіданні 16.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 21.03.2016р.

Суддя В.В. Князьков