Рішення № 56577029, 15.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2016 р. Справа № 902/114/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.,

представників сторін:

позивача: Люлькіс І.М., довіреність №01-02/16 від 01.02.2016, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.02.1998р.;

Хващука Г.А., довіреність №12 від 01.03.2016, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.05.1999р.;

відповідача: Тимчука О.В., довіреність б/н від 2.2.2016, посвідчення №04 від 21.01.2015р.,

у відсутності третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного багатопрофільного малого підприємства фірма "Сфера" (вул. Пушкіна, 9/14, м. Вінниця, 21050)

до: департаменту будівництва, містобудування і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Театральна, 14, м. Вінниця, 21050)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 567092 грн 46 коп.,

В С Т А Н О В И В :

приватне багатопрофільне мале підприємство фірма "Сфера" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з департаменту будівництва, містобудування і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації 567092 грн 46 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.02.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/114/16 з призначенням її до розгляду. Цією ж ухвалою залучено в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області.

01.03.2016р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 15.03.2016р., зважаючи на неявку в судове засідання третьої особи та з метою забезпечення рівності прав і змагальності учасників судового процесу.

В судовому засіданні (15.03.2016р.) представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові та на подані до суду докази.

Натомість представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву вих. №04-14 від 29.02.2016р. (вх. №06-52/1805/16 від 01.03.2016р.). Зокрема, останнім зазначено, що виконанням рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2014р. по справі №902/1654/14 займається головне управління державної казначейської служби у Вінницькій області, на яке чинним законодавством покладено обов"язок здійснення обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. А тому, враховуючи те, що відповідач являється розпорядником бюджетних коштів, за відсутності бюджетних асигнувань він позбавлений можливості самостійно виконати вищевказане рішення суду, а відтак не може нести відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання вих. №04-14-151 від 29.02.2016р. про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, яке судом відхилено з огляду на його безпідставність, оскільки ухвалою від 11.02.2016р. уже залучено в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача вказане управління державної казначейської служби.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області правом участі в судовому засіданні не скористалося не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялося належним чином ухвалою від 01.03.2016р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією. Відтак процесуальна позиція третьої особи щодо заявленого позову суду невідома. Поряд з цим 15.03.2016р. на адресу суду від головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване отриманням ухвали лише 11.03.2016р. та наявністю в провадженні інших судів близько 10-ти справ, в яких головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області являється відповідачем по справі, що в свою чергу позбавляє його можливості в строки визначені ухвалою підготувати свою процесуальну позицію стосовно позову у справі №902/114/16.

Суд, розглянувши вказане клопотання третьої особи, дійшов висновку про його відхилення з мотивів необґрунтованості, оскільки, як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №1780 від 19.02.2016р., головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області було обізнане про наявність справи в суді ще 16.02.2016р., а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останнє мало достатньо часу для того, щоб надати суду докази в обґрунтування своїх доводів щодо позову та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору. До того ж положення ст. 77 ГПК України не передбачають підстав відкладення розгляду справи із вказаних мотивів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею її процесуальних прав, а відтак суд ухвалив провести розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

13.11.2012р. між управлінням капітального будівництва облдержадміністрації, правонаступником прав і обов"язків якого є департамент будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (замовник, відповідач) та приватним багатопрофільним малим підприємством фірмою "Сфера" (підрядник, позивач) укладено підрядний договір №10т.-34 на виконання робіт по реконструкції Сутисківського ДНЗ "Пролісок" по вул. Гагаріна, 10 в смт. Сутиски Тиврівського району.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.12.2014р. у справі №902/1654/14 задоволено частково позов приватного багатопрофільного малого підприємства фірма "Сфера" до управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за виконанні підрядні роботи: стягнуто з управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації на користь приватного багатопрофільного малого підприємства фірма "Сфера" 1275432 грн 48 коп. боргу та 25508 грн 65 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 00 грн 01 коп. боргу відмовлено.

Вказане рішення на момент розгляду даної справи набуло законної сили. А тому, в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи в частині підтвердження наявності заборгованості, виходячи із якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. у справі №902/1654/14 замінено боржника - управління капітального будівництва Вінницької обласної державної адміністрації на його правонаступника - департамент будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

Як стверджується матеріалами справи, зокрема банківською випискою по рахунку позивача за період з 02.09.2015р. по 02.09.2015р., та не спростовано відповідачем, після винесення судом вищевказаного рішення суду від 17.12.2014р. у справі №902/1654/14 останнім здійснено часткове погашення заборгованості за виконанні підрядні роботи в сумі 800078 грн 34 коп. Решта суми боргу в розмірі 475354 грн 14 коп. відповідачем не погашена.

Посилаючись на невиконання відповідачем вказаного рішення господарського суду Вінницької області у справі №902/1654/15 від 17.12.2014р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30262 грн 19 коп. - 3% річних (25508 грн 65 коп. за період з 06.01.2015р. по 01.09.2015р. з суми заборгованості 1275432 грн 48 коп. + 4753 грн 54 коп. за період з 03.09.2015р. по 01.01.2016р. з суми заборгованості 475354 грн 14 коп. = 30262 грн 19 коп.) та 536830 грн інфляційних втрат (25508 грн 65 коп. за період з 06.01.2015р. по 01.07.2015р. з суми заборгованості 1275432 грн 48 коп. + 4753 грн 54 коп. за період з 03.09.2015р. по 01.01.2016р. з суми заборгованості 475354 грн 14 коп. = 30262 грн 19 коп.).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Відтак здійснивши, обрахунок 3% річних у вказаних позивачем періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в розмірі 29781 грн 88 коп., який в сукупності є меншим ніж той, який заявлений позивачем (30262 грн 19 коп.), а тому решта заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 480 грн 31 коп. задоволенню судом не підлягають.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 536830 грн 19 коп., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Поряд з цим, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. N52/30).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах №5023/129/12 від 03.12.2012р., №902/1651/13 від 28.05.2014р.

Таким чином, враховуючи вище наведене, позивач повинен був здійснювати розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

Натомість, позивачем вибірково обрано періоди нарахування інфляційних втрат, а саме ті місяці, в яких був більший показник інфляції, водночас ті місяці, у яких був меншим показник інфляції, ним при обрахунку вказаних втрат не враховано, що потягло за собою штучне завищення розміру інфляційних втрат. Зокрема вказано період нарахування інфляційних втрат з суми заборгованості з 06.01.2015р. по 01.07.2015р., тоді як мало бути зазначено з 06.01.2015р. по 01.09.2015р. (за весь період прострочення).

Здійснивши обрахунок інфляційних втрат у правильних періодах (з 06.01.2015р. по 01.07.2015р. з суми заборгованості 1275432 грн 48 коп. та з 03.09.2015р. по 01.01.2016р. з суми заборгованості 475354 грн 14 коп.) за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в розмірі 504670 грн 58 коп., який в сукупності є меншим ніж той, який заявлений позивачем (536830 грн 27 коп.), а тому решта заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат в сумі 32159 грн 69 коп. задоволенню судом не підлягають.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву вих. №04-14 від 29.02.2016р. (вх. №06-52/1805/16 від 01.03.2016р.) відносно того, що департамент будівництва, містобудування і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації являється розпорядником бюджетних коштів та за відсутності бюджетних асигнувань він позбавлений можливості самостійно виконати вищевказане рішення суду, а відтак не може нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, судом оцінуються критично, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року вказані ним обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Дану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №3-28гс12.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з департаменту будівництва, містобудування і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Театральна, 14, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39578073) на користь приватного багатопрофільного малого підприємства фірма "Сфера" (вул. Пушкіна, 9/14, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13302754) 29781 грн 88 коп. - 3 % річних, 504670 грн 58 коп. інфляційних втрат та 8016 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позову в частинні стягнення 480 грн 31 коп. - 3% річних та 32159 грн 69 коп. інфляційних втрат відмовити.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 березня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи