Рішення № 56577013, 17.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.16 Справа № 904/1117/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 21 569,13 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №12 від 01 березня 2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семіол", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області втрати від інфляції в сумі 11 766,67грн., три відсотки річних в сумі 9 802,45грн., а всього 21 569,13грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №14 від 06.12.2013, згідно умов якого позивач, як постачальник, зобовязався здійснити поставку товару, а відповідач прийняв на себе зобовязання прийняти його та оплатити. Свої зобовязання з оплати поставленого товару відповідач своєчасно не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 по справі №904/3977/15 з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" стягнуто: 520 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 208 840 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 7 876 грн. 21 коп. - 3% річних, 14 750 грн. 34 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

У справі №904/3977/15 позивачем було заявлено до стягнення втрати від інфляції та три відсотки річних за загальний період з 08.12.2015 по 09.06.2015.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 рішення господарського суду змінено, стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол": 520 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 230 979,96грн. інфляційних втрат, 7 876,21грн. три відсотки річних та 15 193,12грн. витрат по сплаті судового збору. На виконання судового рішення відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 774 849,29грн. згідно платіжного доручення №73 від 25.01.2016. Отже, період невиконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті за поставлений товар складає з 08.12.2014 по 25.01.2016. Враховуючи, що нарахування втрат від інфляції та трьох відсотків річних за період з 08.12.2014 по 09.06.2015 включно стягнуто за рішенням суду, позивач просить стягнути три відсотки річних та втрати від інфляції за період з 10.06.2015 по 25.01.2016.

Відповідач, публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

17.03.2016 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване неможливістю забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні з причин участі представника у судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду з розгляду справи №904/8399/15.

У відповідності до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 17 березня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У 2015 році товариство з обмеженою відповідальністю "Семіол" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, якою з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" заборгованість за поставлену продукцію згідно договору № 14 від 06.12.2013 у загальному розмірі 759 656 грн. 17 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 по справі №904/3977/15 з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" стягнуто: 520 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 208 840 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 7 876 грн. 21 коп. - 3% річних, 14 750 грн. 34 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі №904/3977/15 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 змінено, стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол": 520 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 230 979,96грн. інфляційних втрат, 7 876,21грн. три відсотки річних та 15 193,12грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 у справі №904/3977/15 господарським судом Дніпропетровської області 30.12.2015 видано наказ.

Згідно платіжного доручення №73 від 25.01.2016 публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" на виконання рішення господарського суду та наказу сплатило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" грошові кошти у сумі 774 849,29грн. Згідно відмітки банку на платіжному дорученні операція по зарахуванню грошових коштів проведена банком 26.01.2016 (а.с.11).

Таким чином, рішення господарського суду виконано відповідачем у повному обсязі.

При цьому, Дніпропетровським апеляційним господарським судом при розгляді справи №904/3977/15 встановлено наступне.

06.12.2013 між публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Семіол" (позивач) було укладено договір № 16, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікаціі(цій), узгодженої(них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного договору.

За п. 3.1. договору умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року та узгоджуються у відповідній(их) специфікації(ціях).

Згідно з п. 3.2. договору поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) специфікації(ціях), але тільки після надання покупцем письмового замовлення. Датою подачі замовлення вважається дата його направлення електронною поштою або факсом 0564-26-09-00. Замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікації(ціях).

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. договору датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній, залізничній накладній, кур'єрської служби). Поставка вважається виконаною продавцем за умови точної відповідності поставленої продукції замовленню на поставку покупця по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених в пункті 3.6. договору.

Договір вступає в дію з 03.12.2013 і діє по 31.12.2014 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (пункт 10.4. договору).

17.12.2013 між сторонами було підписано, зокрема, специфікацію № 4 (додаток до договору), в якій сторони узгодили код матеріалу; назву матеріалу - шафу силову ШС 4500 та шафу управління для ШС 4500; договірну кількість; ціну за одиницю; загальну вартість - 2 316 000,00 грн.; строки та умови поставки, а також узгодили умови оплати продукції - по факту поставки до 10 календарних днів.

07.08.2014 між сторонами було підписано специфікацію № 7 (додаток до договору), в якій сторони узгодили код матеріалу; назву матеріалу - контролер промисловий до ЕТП 1500 та електропривод постійного струму ЄПТ-500; договірну кількість; ціну за одиницю; загальну вартість - 1 128 000,00 грн.; строки та умови поставки, а також узгодили умови оплати продукції - по факту поставки до 10 календарних днів.

На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставку товару, що була обумовлена сторонами у специфікаціях № 4 від 17.12.2013 та № 7 від 07.08.2014, на загальну суму 520 800,00 грн. (видаткові накладні № РН-0000055 від 24.11.2014 на суму 396 000,00 грн. та № РН-0000058 від 25.11.2014 на суму 124 800,00 грн.), а також виставив - рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 24.11.2014 на суму 396 000,00 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000058 від 25.11.2014 на суму 124 800,00 грн.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 520 800,00 грн.

Позивач нарахував та просив господарський суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 230 979,96 грн. та 3% річних в сумі 7 876,21 грн. за період прострочення з 08.12.2014. по 09.06.2015.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір інфляційних втрат відносно заявленої у позові суми заборгованості за період прострочення з 08.12.2014 по 09.06.2015 становить 230 979,96 грн., тоді як місцевий господарський суд помилково нарахував суму інфляційних втрат у розмірі 208 840,80 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 08.12.2014 по 09.06.2015 у розмірі 7 876,21 грн.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у справі №904/3977/15 встановлено прострочення відповідача, як боржника, за період з 08.12.2014 по 09.06.2015.

У відповідності до п.9 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлене рішенням господарського суду, позивач з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за договором поставки № 14 від 06.12.2013 щодо оплати поставленого товару нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та три відсотки річних за період з 10.06.2015 по 25.01.2016, що і є причиною спору.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Позивачем нараховані втрати від інфляції за період з 10 червня 2015 року по 25 січня 2016 року, визначений сукупний індекс інфляції у вказаному періоді у розмірі 102,3%.

Сума втрат від інфляції за вказаний період складає 11 766,67грн. (520 800,00грн. х 102,25934539 % = 532 566,67грн. 520 800,00грн.).

При перевірці розрахунку втрат від інфляції господарським судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розрахунок втрат від інфляції перевірено судом та відповідає вищенаведеним положенням.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 10.06.2015 по 25.01.2016 включно у розмірі 9 802,45грн.

Згідно платіжного доручення №73 від 25.01.2016 публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" на виконання рішення господарського суду та наказу сплатило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" грошові кошти у сумі 774 849,29грн. Згідно відмітки банку на платіжному дорученні операція по зарахуванню грошових коштів проведена банком 26.01.2016 (а.с.11).

Таким чином, позивач фактично отримав грошові кошти 26.01.2016.

Як зазначено в п.1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 Господарського кодексу України).

У заявленому позивачем періоді з 10.06.2015 по 25.01.2016 сума трьох відсотків річних складає 9 842,34грн. (520 800,00грн. х3%/365х230 днів прострочення), однак позивач просить стягнути три відсотки річних за вказаний період у сумі 9 802,45грн. Оскільки суд не має можливості виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 802,45грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 21 569,12грн. (11 766,67грн. + 9 802,45грн.).

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд враховує, що при обчисленні загальної суми позову позивачем допущено арифметичну помилку, позивач вказав суму 21 569,13грн., тоді як вірною є сума 21 569,12грн.

Відповідачем заявлене клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Зважаючи на те, що про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, клопотання господарським судом відхилено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 1 377,99грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, 11, ідентифікаційний код 24246349) втрати від інфляції у сумі 11 766,67грн., три відсотки річних у сумі 9 802,45грн., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 1 377,99грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сиди після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 21.03.2016