Ухвала суду № 56576842, 16.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4361/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.07.2015р. ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_3, в якому, разом з задоволеною заявою про залишення позовних вимог відносно Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_3 без розгляду, просив суд:

- зобов'язати відповідача включити його загальний реєстр вкладів, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повинен містити відомості про позивача щодо відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити йому гарантоване відшкодування (за договором №30023577 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. Вклад «ПКлієнт3м6%» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс. щоміс.») від 16.01.2015р.) у розмірі 189720грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неправомірно та безпідставно не включено його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та затвердити вказаний Загальний реєстр вкладників. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_2 гарантоване відшкодування за договором №30023577 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р., укладеним 16.01.2015р. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.01.2016р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

29.07.2014р. між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено договір позики, згідно якого Позикодавець передає Позичальнику безвідсоткову позику у сумі 12000 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути зазначену суму грошових коштів до 17.01.2015р.

16.01.2015р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір №30023564 банківського рахунку у доларах США, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок НОМЕР_2 та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

16.01.2015р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір №30023577 про приєднання до Публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р., вклад «ПКлієн3м6%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс. щоміс.»). Згідно даного договору банківського вкладу (депозиту) сума вкладу становила 12000 доларів США, вкладний рахунок НОМЕР_3, поточний рахунок НОМЕР_4.

15.01.2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних».

На виконання приписів зазначеної постанови Правління НБУ, в АТ «ІМЕКСБАНК» прийнято наказ №20-в від 16.01.2015р. про дотримання встановлених обмежень.

26.01.2015р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови НБУ було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію - ОСОБА_3 в ПАТ «ІМЕКСБАНК» строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015р. строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015р. включно.

21.05.2015р. постановою Правління НБУ від №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженою особою на ліквідацію банку ОСОБА_3 строком на один рік з 27.05.2015р. по 26.05.2016р. включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано «Оголошення про ліквідацію та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», відповідно до якого Фонд 04.06.2015р. розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку та для отримання коштів вкладники АТ «ІМЕКСБАНК» з 04.06.2015р. до 15.07.2015р. включно можуть звертатися до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-банк».

Згідно оголошення па сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.07.2015р., відшкодування коштів вкладникам АТ «ІМЕКСБАНК», які не звернулися до банку-агента ФГВФО в період з 04.06.2015р. по 15.07.2015р., здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень до Фонду.

Звернувшись до банку-агента Фонду, позивач не отримав гарантовану суму відшкодування за вкладом через відсутність його у Переліку вкладників.

20.07.2015р. позивач звернувся із заявами до Директора-розпорядника Фонду ОСОБА_5 та до Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_3, в яких просив включити його до списку вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», яким Фонд здійснюватиме повернення грошових коштів за депозитними вкладами та виплатити грошові кошти у розмірі 12000 доларів США, які належать йому та знаходяться на рахунку НОМЕР_4.

22.09.2015р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_3 надіслав лист за вих.№6009 до Директора-Розпорядника Фонду ОСОБА_5, згідно якого просив розглянути питання щодо внесення відповідних змін до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зокрема, до додатку 10 (Перелік вкладників) включено: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, номер рахунку 26301258493973, сума залишку 189720,06 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.10.2015р. №189 відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_3 з 20.10.2015р., а також призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_6 з 20.10.2015р.

Однак, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було включено ОСОБА_2 в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернув до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з часткової неправомірності спірних дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

А згідно із ч.2 названої статті Закону, на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції:

- веде реєстр учасників Фонду;

- здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частинами 1 та 2 ст.26 вказаного вище Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Також, статтею 27 даного Закону встановлено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через 7 днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом 3-х днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно із вимогами ч.2 ст.38 даного Закону, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом 1-го року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2014р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 передає безвідсоткову позику у сумі 12000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язується повернути зазначену суму грошових коштів до 17.01.2015р.

Даний договір позики було укладено сторонами у письмовій формі і жодних відомостей про визнання його недійсним (з підстав фіктивності чи з інших підстав) у судовому порядку в матеріалах справи не міститься.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 саме на виконання умов вказаного вище договору позики від 29.07.2014р. грошові кошти у сумі 12000 доларів США були перераховані на поточний рахунок позивача.

15.01.2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних».

На виконання приписів зазначеної постанови Правління НБУ, в АТ «ІМЕКСБАНК» прийнято наказ №20-в від 16.01.2015р. про дотримання встановлених обмежень.

Як вже зазначалося вище, 16.01.2015р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір № 30023564 банківського рахунку у доларах США, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок НОМЕР_2 та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Цієї ж дати, між вказаними сторонами було укладено Договір №30023577 про приєднання до Публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р., вклад «ПКлієн3м6%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс. щоміс.»). Згідно даного договору банківського вкладу (депозиту) сума вкладу становила 12000 доларів США, вкладний рахунок НОМЕР_3, поточний рахунок НОМЕР_4.

26.01.2015р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».

Отже, з зазначеного вбачається, що ОСОБА_2 та ПАТ «ІМЕКСБАНК» уклали вищезазначені договори у період віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії «проблемних», однак до визначення вказаного банку «неплатоспроможнім».

Також, по справі встановлено, що 22.09.2015р. за вих. №6009 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» надіслано лист до Директора-Розпорядника Фонду ОСОБА_5, згідно якого просить розглянути питання щодо внесення відповідних змін до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зокрема ОСОБА_2

З даного листа вбачається, що від слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області було отримано відповідь №4/8934 від 03.08.201р., в якій повідомляється, що в ході досудового слідства у кримінальному провадженні встановлено, що 15.01.2015р. НБУ була винесена постанова №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних». Вказана постанова забороняла здійснювання проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду. На підставі постанови НБУ №16/БТ посадовими особами АТ «ІМЕКСБАНК» видано наказ №20-в від 16.01.2015р. про дотримання встановлених обмежень, з яким повинні були ознайомитися працівники Банку. Клієнти-вкладники Банку не могли знати про вищевказані документи, тому що вони не є публічними, не доводилися до клієнтів Банку, та після винесення таких документів АТ «ІМЕКСБАНК» ще значний час працював у звичайному режимі для клієнтів Банку, доки не було запроваджено тимчасову адміністрацію. Вищезазначене вказує на те, що твердження, що посадові особи АТ «ІМЕКСБАНК» скоїли злочин спільно з клієнтами-вкладниками банку є помилковим.

Так, приймаючи до уваги інформацію, викладену у листі Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015р. за вих. №6009, суд 1-ї інстанції вірно дійшов висновку, що постанова Правління НБУ №16/БТ від 15.01.2015р. не стосувалася безпосередньо позивача, оскільки містила банківську таємницю, а певні обмеження мали виконуватися виключно працівниками банку, таким чином відсутні підстави для визнання правочинів, укладених між позивачем та АТ «ІМЕКСБАНК», згідно положень ч.2 та ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нікчемними.

Як встановлено ч.3 ст.38 названого Закону, правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є «нікчемними» з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Окрім того, поняття «нікчемності» правочинів безпосередньо наведено і у ст.228 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, з аналізу вказаних норм слідує, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

При цьому, висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які за визначенням у законі тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди. У разі не встановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів не може бути визнаний обґрунтованим.

До того ж, слід зазначити, що відповідно до змісту положень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст.228 ЦКУ має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з цим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внесення позивачем коштів готівкою на свій рахунок здійснювалось з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто за рахунок державних коштів.

При цьому, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне зазначити, що позивач, в даному випадку, не міг знати про те, що на підставі постанови НБУ № 16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних», посадовими особами АТ «ІМЕКСБАНК» видано наказ №20-в від 16.01.2015р. про дотримання встановлених обмежень, тому що вищевказані документи не є публічними, не доводилися до клієнтів Банку, та після винесення таких документів АТ «ІМЕКСБАНК» ще значний час працював у звичайному режимі для клієнтів Банку, доки не було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Отже, з врахуванням вказаного, приймаючи до уваги зазначені вище норми діючого законодавства та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на включення до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, одночасно слід звернути увагу й на те, що аналогічна позиція з цих спірних питань була висловлена і Верховним судом України, зокрема, в своїй постанові від 20.01.2016р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та з урахуванням факту часткового задоволення відповідачем позовних вимог, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення даного позову.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко