Ухвала суду № 56576787, 21.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 876/243/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.,

секретаря судового засідання Гнатик А.З.

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Петраш Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокуратури Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у справі № 813/3116/15 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

18.06.2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуваним наказом ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за порушення присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики працівників прокуратури та скоєння проступку, який порочить позивача як працівника прокуратури. Також зазначає, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу його позбавлено преміальних виплат. Вважає, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є протиправним, суперечить ст. 31 Конституції України та ст. 34 Конституції України і таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Львівської області від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» стосовно оголошення догани прокурору відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області радника юстиції ОСОБА_1. Зобов'язано прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 преміальні виплати, яких він був позбавлений внаслідок застосування дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідач в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги в повному обзязі.

Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги і просить її відхилити. Вважає, що суд І-ї інстанції виніс законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 1998 року, склав Присягу працівника прокуратури 24.06.2011 року. Відповідно до наказу від 14.05.2012 року № 451к радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ у сфері транспорту, управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області. З січня 2015 року позивач обіймає посаду прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області.

Під час проходження позивачем служби в органах прокуратури Львівської області 05.04.2015 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури області радником юстиції Стебеляком Ю.П. було складено рапорт на ім'я прокурора Львівської області з приводу можливого порушення прокурором відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Розпорядженням прокурора Львівської області від 20.04.2015 року № 91 призначено службову перевірку. Позивачем 28.04.2015 року на ім'я прокурора Львівської області Федика Р.Р. було надано письмові пояснення. Наказом прокурора Львівської області від 21.05.2015 року № 906 на підставі ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 ст. 8, п. 1 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за порушення присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики працівників прокуратури, скоєння проступку, який порочить позивача як працівника прокуратури прокурору відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області раднику юстиції ОСОБА_1 оголошено догану.

Розпорядженням від 20.04.2015 № 91 прокурора Львівської області призначено провести службову перевірку з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1. Результати проведеного службового розслідування викладені у висновку службової перевірки від 19.05.2015 року. Так, у висновку службового розслідування встановлено, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із знаттям інформації з транспортних комунікаційних мереж, у вказаному кримінальному провадженні встановлено тривалий зв'язок ОСОБА_5 із прокурором відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно - розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ про злочини у сфері транспорту управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області ОСОБА_1

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначено Законом України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Закон № 1789-ХІІ), іншими законодавчими актами, в тому числі Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-ХІІ (Дисциплінарний статут прокуратури України).

Частиною 3 ст. 48 Закону № 1789-XII передбачено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним Статутом прокуратури України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників прокуратури, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури регламентується Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 04.09.2014 № 104 (Інструкція № 104).

Згідно п. 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їхнє життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках передбачених Інструкцією. Метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу.

Відповідно до п. 3.4 Інструкції про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада. Копія розпорядження про призначення службового розслідування (перевірки) надається до управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України не пізніше наступного дня після його видання.

Згідно з п. 11.1 Інструкції за результатами службового розслідування (перевірки) працівники прокуратури можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності, у тому числі з урахуванням пропозицій, викладених у висновку службового розслідування (перевірки).

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту № 1796-ХІІ працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Виходячи зі встановленого Законом тексту «Присяги працівника прокуратури», порушення Присяги може проявлятись у наступному: недодержання працівником прокуратури Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; несумлінне виконання службових обов'язків, що не сприяє утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; порушення права і свобод людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; невдосконалення професійної майстерності, непринциповість та нездатність чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Згідно з ст. 48-1 Закону № 1789-ХІІ, Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури схвалюється всеукраїнською конференцією працівників прокуратури і затверджується Генеральним прокурором України. Прокурори і слідчі прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею. Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зазначає, що ні в оскаржуваному наказі, ні у висновку службової перевірки з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 не зазначено невиконання яких саме службових обов'язків або виконання яких службових обов'язків всупереч встановленим приписам допущено позивачем, не зазначено які саме положення Присяги працівника прокуратури порушено.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо розголошення службової та іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, оскільки інформація надана позивачем не стосувалась відомостей отриманих при здійсненні ним своїх службових обов'язків.

Разом з тим, згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні по справі Lingens v. Austria, Європейський суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає демократичного суспільства (рішення у справі Handyside v. United Kingdom).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокуратури Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у справі № 813/3116/15 без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І