Ухвала суду № 56576780, 16.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 р. Справа № 876/8146/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі за позовом Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу,

встановив:

Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ у Волинській області) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (далі - КЕВ м. Володимир-Волинський) про стягнення податкового боргу в розмірі 2787578,29 грн.

Зазначає, що КЕВ м. Володимир-Волинський, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, визначених законодавством, однак за відповідачем рахується податковий борг з плати за землю. Крім того вказує на те, що вжиті податковим органом заходи стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не призвели до його погашення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 року позов задоволений.

Відповідач - КЕВ м. Володимир-Волинський оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що у загальному фонді КЕВ у м. Володимир-Волинський не передбачено бюджетних асигнувань на оплату земельного податку. Крім того, зазначає, що є неприбутковою установою та утримується за рахунок державного бюджету, є розпорядником коштів 3-го ступеня, а виникнення податкового боргу зумовлюється такою обставиною, як ненадання коштів розпорядником вищого рівня.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки Володимир-Волинської ОДПІ від 10.06.2015 року №8533/23, за відповідачем рахується борг з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2787578,29 грн. за період з 02.03.2015 року по 10.06.2015 року, який виник у зв'язку з несплатою земельного податку. Дана заборгованість визначена самостійно суб'єктом господарювання в податкових деклараціях з плати за землю від 20.02.2015 року №1500000793, №1500000799, №1500000801, №1500000801, від 21.02.2015 року №9020382499, №9010626796, №9020536477, від 24.02.2015 року №9019501005.

Станом на 10.06.2015 року відповідачем не сплачено податкове зобов'язання щодо плати за землю на суму 2787315,95 грн. за січень-квітень 2015 року. За несвоєчасну сплату земельного податку відповідачу була нарахована пеня в розмірі 262,34 грн.. Податковий борг суб'єкта господарювання становить 2787578,29 грн.

З метою погашення податкового боргу Володимир-Волинською ОДПІ була сформована податкова вимога від 17 березня 2015 року №522-23, яку було вручено представнику відповідача 23 березня 2015 року, однак вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що заборгованість відповідача є обґрунтованою, борг є узгодженим та підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, за відповідачем рахується борг з земельного податку з юридичних осіб в сумі 2787578,29 грн. за період з 02.03.2015 року по 10.06.2015 року,

Податковий борг в розмірі 2787578,29 грн. виник у боржника у зв'язку із несплатою податкового зобов'язання по земельному податку, самостійно визначеного суб'єктом господарювання в податкових деклараціях від 20.02.2015 року №1500000793, №1500000799, №1500000801, №1500000801, від 21.02.2015 року №9020382499, №9010626796, №9020536477, від 24.02.2015 року №9019501005.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

З аналізу даної статті вбачається, що податкова декларація чи розрахунок самостійно поданий контролюючому органу, є податковим зобов'язанням, яке самостійно визначене платником податків.

Тобто, сума зазначена боржником у податковій декларації є узгодженою сумою податкового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до зазначених положень ПК України, боржнику була надіслана податкова вимога форми «Ю» № 522-23 від 17.03.2015 року, яка була вручена боржнику 23.03.2015 року, однак на час розгляду справи суду не були надані докази, які підтверджують сплату податкового боргу.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пункт 95.3. статті 95 Податкового кодексу України передбачає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.18. пункту 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відтак, оскільки сума узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 2787578,29 грн., не була сплачена відповідачем та набула статусу податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума податкового боргу підлягає стягненню, в порядку передбаченому ПК України.

Апеляційний суд вважає, необґрунтованими та безпідставними доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань на оплату земельного податку у зв'язку із ненаданням коштів органом вищого рівня, оскільки відсутність фінансування з боку органу вищого рівня не є підставою для звільнення від сплати податку. Крім того, відповідно до ст. 282 ПК України відповідач не віднесений до суб'єктів, які мають право на пільгу зі сплати вказаного податку.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до переконання про правомірність стягнення податкового боргу з КЕВ у м. Володимир-Волинський, оскільки відповідачем не була спростована наявність податкового боргу та не були надані належні і допустимі докази про добровільну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41 ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі № 803/1346/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 21.03.2016 року