Постанова № 56576656, 03.03.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р. Справа №818/3740/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

суддів - Прилипчука О.А., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Савченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС України в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1.» від 26.10.2015р. №3413-о;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС.

- стягнути з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 - компенсацію за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з квітня 1994 року проходив службу в митних органах України на різних посадах. Наказом Голови державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року №3413-0 його було звільнено з останньої посади, начальника митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» та п.7-2 частини першої ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що наказ про звільнення прийнятий з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством України, без наявності законних підстав для звільнення з наступних підстав.

Згідно оскаржуваного наказу, позивача звільнено в зв'язку із застосуванням заборони передбаченої ч.3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», як до особи яка сукупно не менше одного року обіймала посаду у період 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.

Позивач зазначає, що в період з 10.01.2011 по 13.04.2011 він перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Крім того, наказом голови комісії з припинення Енергетичної митниці № 375-кв від 24.05.2011 року позивачу було надано відпустку з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 25.05.2011 по 02.08.2013 роки. Отже, позивач вважає, що фактично не обіймав вищевказані посади сукупно протягом одного року.

Також, Державною фіскальною службою України була проведена відповідна перевірка та складено довідку від 25.02.2015 року про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що до позивача не застосовуються заборони передбачені частиною третьої або четвертої ст. 1 Закону України «Про очищення влади». Дана довідка не ким не скасована.

Позивач стверджує, що звільнивши його за приписами Закону України «Про очищення влади» без будь-яких обґрунтованих та законних підстав, встановивши заборону протягом десяти років обіймати окремі посади, відповідач таким чином протиправно обмежив законне право позивача вільно обрати професію та рід трудової діяльності.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Кабінетом Міністрів України доручено Міністерству юстиції створити спільну робочу групу з представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України для проведення перевірки виконання ДФС України норм Закону України «Про очищення влади».

Зазначеною перевіркою, встановлено, що відносно посадових осіб ДФС України складено довідки за формою згідно з додатком 5 до Порядку проведення перевірки, в яких зазначено, що до вищезазначених осіб заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону, не застосовуються, що не відповідає вимогам Закону. За результатами перевірки запропоновано Голові ДФС України на виконання норм Закону та на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частинами першою та другою статті 3 Закону, в тому числі посадових осіб, які наведені в додатках 4 та 5, та поінформувати Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад.

Протокольним рішенням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 116 доручено голові ДФС забезпечити виконання Закону України «Про очищення влади» в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб Державної фіскальної служби, до яких застосовуються заборони, визначені Законом.

На підставі зазначеного наказом Державної фіскальної служби України від 26.10.2015 року № 3413-0 було звільнено з посади начальника митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС ОСОБА_1.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з квітня 1994 року позивач проходив службу в митних органах України на різних посадах. У період з 06 травня 2010 року по листопад 2011 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Енергетичної регіональної митниці (а.с. 107). З 06.10.2015 р. перебував на посаді начальника митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС.

Наказом ДФС України від 14.11.2014 № 270 з метою виконання Закону України «Про очищення влади» було розпочато перевірки відповідно до вимог зазначеного Закону стосовно посадових осіб органів ДФС (а.с. 126 - 127).

Відповідно до вимог ст. 4, ст. 5 Закону України «Про очищення влади», позивачем 05.11.2014 було подано заяву про проведення перевірки щодо до нього, після чого відносно позивача Державною фіскальною службою України була проведена відповідна перевірка та складено довідку від 25.02.2015 року якою встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони передбачені частиною третьої або четвертої ст. 1 Закону України «Про очищення влади» (а.с.31 - 32).

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України доручено Міністерству юстиції створити спільну робочу групу з представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України для проведення перевірки виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади». За результатами проведеної перевірки складений звіт від 20 жовтня 2015 року, в якому зазначено про виявлені порушення щодо незастосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», до заступників керівників в територіальних органах ДФС України, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 59 - 71) Крім того, перевіркою встановлено, що відносно посадових осіб ДФС України складено довідки за формою згідно з додатком 5 до Порядку проведення перевірки, в яких зазначено, що до вищезазначених осіб заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону, не застосовуються, що не відповідає вимогам Закону.

За результатами перевірки запропоновано Голові ДФС України:

- на виконання норм Закону та на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частинами першою та другою статті 3 Закону, в тому числі посадових осіб, які наведені в додатках 4 та 5, та поінформувати Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад, а саме надати відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». Такі особи згідно з вимогами Закону повинні бути звільнені виключно на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки Закон є спеціальним, звільнення вказаних осіб з інших визначених КЗпП України підстав не передбачено;

- провести службове розслідування щодо складання Довідок за формою згідно з додатком 5 до Порядку проведення перевірки стосовно осіб (35 виявлених довідок) в яких зазначено, що до посадових осіб передбачені частиною третьою статті 1 Закону заборони не застосовуються, що не відповідає вимогам Закону.

Також протокольним рішенням Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 116 доручено голові ДФС забезпечити виконання Закону України «Про очищення влади» в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб Державної фіскальної служби, до яких застосовуються заборони, визначені Законом. (а.с. 130).

Наказом Голови державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року №3413-0 позивача було звільнено з посади, начальника митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС в зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», до заступників керівників в територіальних органах ДФС України. Підставами прийняття даного наказу про звільнення зазначено п.7-2 частини першої ст. 36 КЗпП України, Закон України «Про очищення влади», звіт про результати проведеної перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України «Про очищення влади» від 21.10.2015 року, пункт 6 витягу з протоколу №116 засідання Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Закону України «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про очищення влади», особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Перевірка по кожному органу, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону має здійснюватись відповідно до встановленого статтею 5 Закону порядку, на що згоду позивач дав у визначений законом термін, зазначивши при цьому про відсутність заборон, визначених ч. 3 ст. 1 Закону.

Так, відповідно до ч.4 ст.5 організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку. (ч.12 ст. 5)

Частиною 14 ст.5 Закону України «Про очищення влади» визначено, що керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Аналогічні норми містить і Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563.

Отже, суд зазначає, що переліченими вище нормами законодавства чітко визначені порядок та механізм проведення зазначеної перевірки, органи та посадові особи які її здійснюють, а також порядок прийняття рішення за наслідками такої перевірки.

Тобто, відповідно до перелічених вище норм законодавства органом до повноважень якого належить здійснення зазначеної перевірку відносно позивача є саме Державна фіскальна служба України, а особою відповідальною за організацію такої перевірки і прийняття рішення за її наслідками є керівник даної служби.

Суд звертає увагу, що проведення перевірки насамперед має за мету, визначену у ст. 1 цього Закону, а саме: виявити осіб, що брали участь в управлінні державними справами, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Результати такої перевірки підлягають викладенню у висновку, який в даному випадку є обов'язковим, як і ознайомлення з ним особи, щодо якої проводилась перевірка. Такий висновок може бути оскаржений до суду, як це передбачено у ст. 5 Закону. А від так, висновки перевірки мають містити факти стосовно особи, яка підлягає перевірці, викладені у ч. 2 ст. 1 Закону, що дає підстави керівнику відповідного органу для звільнення особи.

Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», саме зазначений висновок є підставою для звільнення особи із займаної посади керівником відповідного органу.

Як уже зазначалося судом, Державною фіскальною службою України відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про очищення влади» була проведена відповідна перевірка стосовно позивача та складено довідку від 25.02.2015 року про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони передбачені частиною третьої або четвертої ст. 1 Закону України «Про очищення влади». Дана довідка та її висновки не ким не скасовані, повторна перевірка відносно позивача ДФС України не проводилась та висновок про застосування заборон передбачених частиною третьої або четвертої ст. 1 Закону України «Про очищення влади» до ОСОБА_1 не складався. Без наявності зазначеного висновку у керівника органу відсутні повноваження щодо звільнення даної особи.

При цьому посилання відповідачів на звіт спільної робочої групи Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України «Про проведення перевірки виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади» (далі по тексту - Звіт) суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Як зазначалося судом вище, органом до повноважень якого належить здійснення перевірки відносно позивача є саме Державна фіскальна служба України, а особою відповідальною за організацію такої перевірки і прийняття рішення за її наслідками є керівник даної служби. І саме висновок за наслідками такої перевірки може бути підставою для звільнення особи щодо якої здійснено перевірку. В даному випадку зазначена спільна робоча група не є органом до повноважень якого законом віднесено здійснення перевірки стосовно позивача. Із змісту самого Звіту суд вбачає, що спільною робочою групою здійснювалася перевірка не відносно позивача, а відносно Державної фіскальної служби України. Суд зазначає, що сам по собі Звіт спільної робочої групи без наявності відповідного висновку згідно ст.5 Закону України «Про очищення влади» не може бути підставою для звільнення позивача. Суд також звертає увагу, що з 11 членів робочої групи даний звіт підписаний 4 членами з окремими думками та одним не підписаний взагалі.

Також суд зазначає, що даним Звітом, зокрема запропоновано голові ДФС України провести службове розслідування щодо складання Довідок за формою згідно з додатком 5 до Порядку проведення перевірки стосовно осіб (35 виявлених довідок) в яких зазначено, що до посадових осіб передбачені частиною третьою статті 1 Закону заборони не застосовуються, що не відповідає вимогам Закону. Разом з тим, суд неодноразово зобов'язував представника відповідачів надати результати зазначеного службового розслідування, але зазначена вимога суду виконана не була.

Крім того, суд також безпідставним вважає посилання відповідачів на протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 116, яким доручено голові ДФС забезпечити виконання Закону України «Про очищення влади» в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб Державної фіскальної служби, до яких застосовуються заборони, визначені Законом, оскільки виконання відповідачем зазначеного протокольного рішення не звільняє його від обов'язку дотримуватись при цьому порядку визначеного самим Законом України «Про очищення влади».

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище суд доходить висновку, що в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин та діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування наказу ДФС України від 26.10.2015 р. 33413 - о та поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 235 ч. 2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

А відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві середній заробіток за посадою, яку він займав на час звільнення, за період вимушеного прогулу, а саме: з часу звільнення по час поновлення на посаді в сумі 9870,77 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно із частиною другою пункту 5 вказаної постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди/ протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд зазначає, що позивач не наводить, які саме були в нього моральні страждання, в чому саме вони полягали, чим можуть бути підтверджені. Так само в матеріалах справи відсутні докази що між порушенням відповідачем прав позивача та моральними стражданнями останнього є причинний зв'язок. Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1." від 26.10.2015 року № 3413-о.

Поновити ОСОБА_6 на посаді начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (бул. Івана Лепсе, 8-А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 9870 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят гривень) 77 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці Державної фіскальної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2 259,79 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 79 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 09.03.2016 року.

Головуючий суддя (підпис) В.О. Павлічек

Суддя (підпис) В.М.Соколов

Суддя (підпис) О.А.Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек