Постанова № 56576632, 11.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

11 березня 2016 р. №820/12054/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.,

за участю: представника позивача - Гордійчук В.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоранто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоранто", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лоранто" (код ЄДРПОУ 37052410) в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акту від 19.01.2015 р. №88/2205/37052410/13; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2015 року №00000292205, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 19.01.2015р. №88/2205/37052410/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області було проведено перевірку, за результатами якої складено акт, в якому не наведено жодних підстав для визначення нереальності правочинів, укладених в межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ "Талис плюс". За результатами даної перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення. Також позивач зазначив, що відповідачем внесені відомості до "інформаційних баз" та інтегрованої картки платника на підставі зазначеного акту перевірки. Позивач не погоджується з: висновками акту перевірки та, відповідно, винесеним податковим повідомленням - рішенням, та внесенням відповідних змін до баз даних "Податковий блок" та інтегрованої картки платника, оскільки зазначене податкове повідомлення - рішення не відповідає чинному законодавству, через що вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення та зобов'язати податковий орган відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лоранто" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладені в акті перевірки №116/22/39458254 від 15.07.2014р.

Відповідачі проти позову заперечували, від представника відповідача - ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області - Шаповал Л.О. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначила, що висновки акту перевірки є правомірними, через що при винесенні податкового повідомлення - рішення відповідач діяв у відповідності та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Згідно ч.2 ст.128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити розгляд справи без участі представників відповідачів.

Представник позивача - Гордейчук В.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоранто" (далі - ТОВ "Лоранто") зареєстровано як юридична особа(т.1 а.с.53) та на час спірних правовідносин перебувало на податковому обліку у ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.

Як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності ТОВ "Лоранто" є роздрібна торгівля пальним (т.1 а.с.53).

Судом встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2014р., винесеної в рамках кримінального провадження №32014100040000071 ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області було проведено 19.01.2015 року позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лоранто" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Талис Плюс" за період з 01.01.2014р. по 01.12.2014р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області складено акт від 19.01.2015 року №88/2205/37052410/13 (т.1 а.с. 54-64), у висновку якого встановлено, що ТОВ "Лоранто" порушило п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 2241219 грн., у т.ч. за вересень 2014р. на суму 2241219 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 02.02.2015 року №0000292205 (т.1 а.с. 29), яким визначено, що ТОВ "Лоранто" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2241219 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області викладених в акті перевірки від 19.01.2015 року №88/2205/37052410/13, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом визначено, що господарські операції ТОВ "Талис Плюс" з реалізації на адресу ТОВ "Лоранто" ПММ не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів, відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Лоранто" (покупець) та ТОВ "Талис Плюс" укладено договір поставки від 01.06.2014р. №01/06-16П, разом з додатковою угодою (т.1 а.с.40-43). Згідно п. 1.1 зазначеного договору поставки, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Також п.п..4.2 зазначеного договору поставки визначено, що товар постачається покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів (Інкотермс-2010).

На виконання умов договору поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - Євро виду ІІ класу С, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ тощо) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується актом приймання - передачі нафтопродуктів, платіжними дорученнями (т.1 а.с.44,68-69), а ТОВ "Талис Плюс" виписана податкова накладну (т.1 а.с.67).

На підтвердження оприбуткування придбаних нафтопродуктів позивачем до матеріалів справи надано оборотно - сальдові відомості (т.1 а.с.72).

Судом встановлено, що податкова накладна, виписана ТОВ "Талис Плюс" відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що на час укладання та виконання зазначеного вище договору позивач та його контрагент ТОВ "Талис Плюс" були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи.

Для забезпечення виконання умов вказаного договору поставки нафтопродуктів між ТОВ "Лоранто" (поклажодавець) та ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) укладено договір зберігання від 30.07.2010 року №3007/10-4 (т.2 а.с.32-34). Відповідно до п.1.1 якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов'язується прийняти та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.

На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем ПАТ "Дніпронафтопродукт" стосовно зберігання придбаного товару у ТОВ "Талис Плюс" позивачем надано до матеріалів справи оборотно - сальдові відомості, платіжні доручення, витяг з журналу - ордеру по рахунку (т.1 а.с.73- 74, т.2 а.с.35).

Також судом встановлено, що фізичне переміщення придбаного товару позивачем у ТОВ "Талис Плюс" не здійснювалося, оскільки придбаний позивачем у його контрагентів товар фізично вже знаходився на складі ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким позивач уклав договір збереження.

При цьому, суд зазначає, що для подальшого використання придбаних ПММ шляхом роздрібної торгівлі позивачем укладено договори оренди АЗС, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання - передачі, протоколами угоджених цін за оренду, витягами з журналів - ордерів і відомостей по рахунку за червень 2014р., оборотно - сальдовими відомостями по рахунку (т. 1 а.с.92-200). Також позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару шляхом оптової торгівлі надано до матеріалів справи відповідний договір купівлі - продажу, податкові та видаткові накладні (т.2 а.с.6-30).

На підтвердження транспортування зазначених ПММ на АЗС позивачем надано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.07.2010р. №355, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" разом з додатковими угодами (т.1 а.с.75-85).

При цьому згідно протоколу про обшук від 08.08.2014р. в рамках досудового розслідування, винесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014200000000102 від 01.08.2014р., на підставі ухвали Ковпківського районного суду м. Суми від 08.08.2014р., було вилучено у позивача: акти приймання - передачі щодо зберігання нафтопродуктів, сертифікати якості придбаного товару, товарно - транспортні накладні щодо перевезення нафтопродуктів при подальшій реалізації придбаного товару (т.2 а.с.100-105).

Також судом встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ "Талис Плюс" були реалізовані в подальшому на орендованих АЗС, а також реалізовані ТОВ ВТФ "Авіас" на підставі договору купівлі - продажу.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Талис Плюс", включена до складу податкового кредиту та відображена в податкових деклараціях з податку на додану вартість за оскаржуваний період, що відображено у відповідній податкових деклараціях, поданих до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Талис Плюс", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС", ПАТ "Дніпронафтопродукт" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "Лоранто" прийняло ПММ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на отримання безпідставної податкової вигоди.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "Лоранто" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується договорами оренди автозаправних станцій, актами приймання передачі та персоналу, що підтверджується відповідними довідками, договорами та табелем обліку робочого часу (т.2 а.с.90-99), свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - роздрібної торгівлі паливом та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, в редакції що діяла на час спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв'язку України , Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно п. 7.5.7 зазначеної Інструкції, ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Пунктом 7.5.8 зазначеної інструкції, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Талис Плюс", ТОВ ВТФ "Авіас", ПАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ПММ у контрагентів ТОВ "Талис Плюс", ПАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" товари та послуги було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: оптової торгівлі пальним та роздрібної торгівлі пальним на АЗС, що направлена на отримання доходу, що підтверджуються наданими позивачем первинними документами з контрагентом - покупцем ТОВ ВТФ "Авіас" .

При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача стосовно того, що відносно службових осіб ТОВ "Лоранто" відкрито кримінальне провадження, в порядку ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366 КК Українич.3 ст. 212, ч.1 ст.366 КК України, спростовується матеріалами справи, оскільки відповідно до постанови слідчого з ОВС відділу кримінального розслідування СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Сумській області, закрито кримінальне провадження №3101420000000133, внесене до ЄРДР 13.11.2014р. за відсутністю в діях службових осіб, зокрема, ТОВ "Лоранто" складу кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212 , ч.1 ст.366 КК України.

З огляду на надані позивачем докази та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, надання позивачем первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції, спрямовані на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, суд дійшов висновку про те, що вказані угоди мають реальний характер.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на отримання від'ємного значення суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Талис Плюс", позивачем подано декларації з ПДВ та сум від'ємного значення. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача в акті перевірки на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014р." - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та правомірність віднесення позивачем до від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2014 року, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, яка виписана на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, як встановлено вході судового засідання, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі №818/1551/15 адміністративний позов ТОВ "Лоранто" до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення - рішення від 02.02.2015 року №00000292205 залишено без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 року №00000292205 прийнято необґрунтовано та не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги в цій частині про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лоранто" (код ЄДРПОУ 37052410) в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акту від 19.01.2015 р. №88/2205/37052410/13, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд зазначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковою інформацією є інформація у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Згідно ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

В ході судового розгляду судом не встановлено, що податковим органом були внесені зміни до інформаційної системи "Податковий блок", зокрема інформацію в частині зменшення обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, на підставі висновків акту перевірки, а також до картки особового рахунку позивача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лоранто" (код ЄДРПОУ 37052410) в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акту від 19.01.2015 р. №88/2205/37052410/13 не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 02.02.2015 року №00000292205, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 19.01.2015р. №88/2205/37052410/13 - належить задовольнити.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Лоранто" (код ЄДРПОУ 37052410) в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно - перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акту від 19.01.2015 р. №88/2205/37052410/13 - належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоранто" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 02.02.2015 року №00000292205, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 19.01.2015р. №88/2205/37052410/13.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17 березня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.