Постанова № 56576332, 16.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/6313/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Галичанський О.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

16 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

за участю:секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

представника відповідача: Романюк Людмили Ігорівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії.

Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання.

Представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач з січня 2011 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернівці і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". В листопаді 2015 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця, з урахуванням довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011року № 5-1.Однак, відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу згідно поданої нею заяви на тій підставі, що такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація не входять до складових заробітної плати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу повинна бути перерахована, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії, тобто з врахуванням матеріальних допомог та індексації заробітної плати.

Колегія суддів частково погоджується за такими висновками суду першої інстанції та вважає, що постанову слід скасувати, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", №3723-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

З 1 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI, яким внесено зміни до Закону №3723-XII зокрема до статті 37, відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст.37 Закону № 3723-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року- страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, положення частини третьої ст.37 Закону №3723-XII в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законами № 3668-VІ , № 1166-VII та № 76-VIII.

Проте, згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким, чином, з 01 жовтня 2011 року у позивача виникло право на перерахунок пенсії, з застосовуванням норми, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст.37 Закону №3723-XII в редакції до внесення змін Законами № 3668-VІ , № 1166-VII та № 76-VIII.

Відповідно до ст.37-1 Закону №3723-XII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (із змінами і доповненнями) передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ мають право на перерахунок пенсій, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-ІV «Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ» (далі - Закон № 432-ІV).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 581 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначено, що виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі № 21-3а14.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З наданої позивачем довідки (а.с.11) вбачається, що на всі виплати включені в довідку тому числі: на матеріальну допомогу, індексацію заробітної плати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача включити в перерерахунок пенсії позивача заробітню плату, з врахуванням всіх видів оплати праці які позивач отримувала перед виходом на пенсію і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Проте, суд першої інстанції невірно вирішив питання щодо позовних вимог позивача поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 за період з12.11.2014 року 24.05.2015 року, слід залишити без розгляду, оскільки вона звернулась до суду з даним позовом 25.11.2015 року.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки відповідно до Перехідних положень Закону № 1058-4, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються тільки в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на зазначене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції--скасуванню, з прийняттям нової постанови.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини шостої, вказаної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції скасовується рішення першої інстанції та частина задоволених судом першої інстанції позовних вимог залишається без розгляду, судові витрати підлягають частковому відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях задовольнити частково.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити перерахунок пенсії скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях про відмову включити в заробітну плату для перерахунку пенсії державного службовця сум індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплату за період з 12.11.2014 року по 24.05.2015 року,- залишити без розгляду.

Прийняти нову постанову.

Позов задовльнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях з приводу відмови ОСОБА_4 здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) з урахуванням всіх складових заробітної плати.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_4 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), з урахуванням всіх складових заробітної плати, відповідно до довідки Головного управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області № 36 від 11.11.2015 року, в тому числі матеріальної допомоги та виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, з яких були сплачені страхові внески на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 80% суми заробітної плати, починаючи з 25.05.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в сумі 243,60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 березня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.