Рішення № 56572412, 21.05.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/50/15-ц

Провадження № 2/520/786/15

Заочне Рішення

іменем України

21 травня 2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Кудіновій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача, вказував на те, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобовязання позичальника за кредитним договорами, у яких позивач виступає кредитором, в наслідок чого за такими зобовязаннями утворилась заборгованість. Так, за договором №ICKGMCUI.39443.005, станом на 17.11.2014 року заборгованість позичальника складає 5686,59 грн.

За договором №IKAPNUAG.39443.001 заборгованість станом на 17.11.2014 року становить 78955,68 грн.

Належне виконання вказаних зобовязань за договором IKAPNUAG.39443.001 забезпечено порукою ОСОБА_3 З викладеного, та посилаючись на норми законодавства представник позивача просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором IKAPNUAG.39443.001, та з ОСОБА_2 заборгованість за договором №ICKGMCUI.39443.005.

Учасники справи у судове засідання не зявились. Про час та місце вирішення справи сторони повідомлялись у встановленому законом порядку, однак про поважні причини своєї неявки до суду не повідомили.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про вирішення справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав, проти ухвалення заводного рішення не заперечував.

Відповідачі жодних заяв, клопотань або заперечень не надали.

З викладених обставин, зважаючи на те, що відповідачі за обставинами розгляду справи повторно не зявилися до суду не повідомляючи при цьому про поважність причин такої неявки, суд, керуючись положеннями ч.4 ст. 169 ЦПК України, 224-226 ЦПК України, ухвалив розглядати справу на підставі наявних доказів та постановити Заочне рішення.

Так, дослідивши доводи позову та перевіривши їх долученими до матеріалів справи доказами, суд встановив наступне.

01 червня 2012 року між ПАТ ОСОБА_1 Розвитку та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ICKGMCUI.39443.005 за яким банк зобовязався надати вказаному відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок. При цьому ліміт було визначено на рівні 2000,00 грн., відсоткову ставку 36% річних на суму залишку кредиту, термін користування кредитом 3 роки.

Також 25 травня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2, укладено кредитний договір № IKAPNUAG.39443.001.

Відповідно п.п 1.1., 1.2, 1.3, 1.4., 2.4 такого банк надав вказаному відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти у розмірі 68328,00 грн. .Термін користування кредитом було встановлено до 24 травня 2017 року, відсоткова ставка за кредитом 16,8 % річних, період сплати строкових платежів визначено відповідно з 01 по 10 число кожного місяця.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 в супереч зазначеним правовим положенням та змісту укладених між сторонами кредитних договорів зобовязання з повернення кредитних коштів належним чином не виконує в наслідок чого станом на 17.11.2014 року його заборгованість за зобовязаннями, що випливають із кредитного договору №ICKGMCUI.39443.005 від 01 червня 2012 року складає 5686,59 грн., з яких:

● поточна заборгованість по тілу кредиту 493,45 грн.

● прострочена заборгованість по тілу кредиту 1180,97 грн.

● поточна заборгованість за процентами 26,83 грн.

● прострочена заборгованість за процентами 1587,03 грн.

● сума пені 2398,31 грн.

Разом з тим заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № IKAPNUAG.39443.001 від 25 травня 2012 року, станом на 17.11.2014 року, складає 78955,68 грн., з яких:

● поточна заборгованість по тілу кредиту 40746,33 грн.

● прострочена заборгованість по тілу кредиту 11077,71 грн.

● поточна заборгованість за процентами 309,28 грн

● прострочена заборгованість за процентами 7429,92 грн.

● сума пені 6347,33 грн.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи виписками та розрахунками.

При цьому суд зазначає про те, що відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового в зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінений у договорі.

Згідно ч.1. ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, на підтвердження вимог позивача до матеріалів справи додано копію договору поруки №РХ029031.39447.001 від 25.05.2012 року, що було укладено між кредитором та ОСОБА_3.

Відповідно до вказаного договору поруки ОСОБА_3 виступила поручителем за зобовязаннями ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № IKAPNUAG.39443.001 від 25 травня 2012 року.

З викладених обставин та правових положень, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позову та необхідність його задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір пропорційно до кількості та характеру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 5686,59 грн., що є за своєю природою майновою, та судовий збір за вирішення якої складає 243,60 грн., та вимогу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення грошових коштів в розмірі 78955,68 грн., що також є майновою вимогою, та судовий збір за вирішення якої має бути стягнено з обох відповідачів в рівних частинах, по 394,78 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 208-209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546 - 554, 610, 610-612, 625, 1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН: НОМЕР_1) на користь ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку" заборгованість за кредитним договором ICKGMCUI.39443.005 від 01 червня 2012 року в загальному розмірі 5686,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНН: НОМЕР_2) на користь ПАТ "ОСОБА_1 Розвитку" заборгованість за кредитним договором № IKAPNUAG.39443.001 від 25 травня 2012 року в загальному розмірі 78955,68 грн., в солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН: НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 638,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН: НОМЕР_2) на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 394,78 грн.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров