Ухвала суду № 56569575, 18.03.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4871/15-к

Номер провадження № 1-кп/629/62/16

У Х В А Л А

18 березня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., прокурора Беляєва О.І., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше неодноразово судимого, відносно якого обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2015 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи у відношенні ОСОБА_2 з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

19.03.2016 року спливає шістдесят днів - строк тримання під вартою ОСОБА_2.

В судовому засіданні прокурор Беляєв О.І., з урахуванням закінчення строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою просив продовжити у відношенні нього застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 залишив розгляд цього клопотання на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та вказала на відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також просила змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт.

При вирішенні зазначених клопотань суд виходить з наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, які відповідно до санкцій статей карається позбавленням волі за ч. 3 ст. 185 КК України від 3 до 6 років, а за ч. 2 ст. 289 КК України від 5 до 8 років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 07.10.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»). Крім того, ОСОБА_2 будучи працездатною особою не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, однак доказів цьому не надав, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Суд враховує, що судове слідство у справі триває.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 09 травня 2016 року, вважаючи жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Беляєва Олександра Ігоровича.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Лозова, Харківської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до шістдесяти днів, тобто до 09 травня 2016 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 18 березня 2016 року.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова