Ухвала суду № 56567819, 21.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7231/15-ц

Провадження № 22-ц/779/506/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

за участю: представника інспекції ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_3 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, - за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року представник Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом, пославшись на те, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено договір № 010099 фінансового лізингу, предметом якого був транспортний засіб автомобіль BYDFO. ОСОБА_3 відповідно до умов договору та згідно квитанцій сплатила на користь відповідача кошти в сумі 35 000 грн. та 7 000 грн. комісії, проте на протязі 120 днів згідно умов договору і до цього часу автомобіль їй не переданий. В даному лізинговому договорі всупереч положень ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» не визначено розмір щомісячних лізингових платежів, не вказано в кого саме лізингодавець придбає автомобіль, конкретний порядок та місце отримання лізингоодержувачем предмета договору та умови страхування транспортного засобу. Крім того, всупереч ст. 799 ЦК України даний договір не посвідчений нотаріально. За наведених доводів, посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.220,236 ЦК України позивач просив визнати Договір №010099 фінансового лізингу від 05.07.2014 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_3М, нікчемним, стягнути з відповідача кошти в розмірі 42 000 грн.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.09.2015 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу №010099 від 05.07.2014 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_3 Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 42000 грн. та в спеціальний фонд Державного бюджету 663,60 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду , вважаючи, що воно ухвалене за неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, не дослідженням всіх обставин справи, представник ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» подав апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно встановив правову природу правочину та проігнорував надану відповідачем судову практику суду касаційної інстанції. Так, правовідносини, що виникають із договору лізингу, регулюються параграфом 6 глави 58 ЦК України, в якому відсутні положення щодо обовязковості нотаріального посвідчення такого договору. Стаття 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» вимагає тільки дотримання письмової форми щодо даного виду договорів. Суд визнав договір недійсним, оскільки він нотаріально не посвідчений, керуючись ст. 799 ЦК України, відповідно до якої договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, вказана стаття є складовою параграфа 5 глави 58 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають із найму транспортного засобу, а тому не може бути застосована до правовідносин, що виникають із договору лізингу. Крім того спеціальним ЗУ «Про фінансовий лізинг» не передбачено нотаріальне посвідчення договору. За наведених підстав, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника інспекції та ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорений позивачем договір фінансового лізингу слід визнати нікчемним з застосуванням наслідків недійсності правочину, в силу недотримання визначеної законом форми договору.

Даний висновок суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 05.07.2014 року між ОСОБА_3 і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 010099 з додатками, за умовами якого ТОВ «ЛК «Автофінанс» зобов'язалося придбати у свою власність транспортний засіб автомобіль BYDFO та передати його у користування позивача, яка у свою чергу зобов'язалась сплачувати за користування транспортним засобом періодичні лізингові платежі згідно графіку в розмірі 832,53 грн. щомісяця.

Згідно пункту 1.7 договору транспортний засіб передається у користування ОСОБА_3 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати нею на рахунок товариства авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, комісії за організацію і оформлення даного договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісії в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу.

05.07. 2014 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатила товариству авансовий платіж в розмірі 35 000 грн., а 18.07. 2014 року - комісійну плату 7 000 грн. Однак відповідач відмовився передавати предмет лізингу, вказавши в листі від 20.11.2014 року про необхідність здійснення доплати вартості предмета лізингу через його значне подорожчання, проте, всупереч п.1.6 договору не надав доказу зміни вартості предмета лізингу. (рахунку фактури чи прайс листа від офіційного виробника).(а.с. 17)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 05.07.2014, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», нотаріально посвідчено не було.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Аналізуючи спірний договір, колегія зазначає, що в його умовах виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 8.17, розділ 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Таким чином, порушення прав споживача при укладенні договору та відсутність нотаріального посвідчення договору є підставою для визнання договору фінансового лізингу нікчемним та застосування наслідків недійсності правочину. Вказаний висновок відповідає правовій позиції ВСУ, викладеній в постанові від 16.12.2015 року у справі 6-2766цс15.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» - відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_4

ОСОБА_5