Ухвала суду № 56566060, 16.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3364/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Романенко Асі Миколаївни та представника апелянта - Копиці Світлани Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський портовий холодильник" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання незаконними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Одеський портовий холодильник" (далі ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ) про визнання незаконними дій щодо визнання в акті перевірки №2363/15-32-22-04/05529900 від 06 квітня 2015 року нікчемними правочинів, укладених між ПАТ та ТОВ "КАСТОРС", ТОВ "ФАБЕНС" за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000532204 від 14 квітня 2015 року по податку на прибуток підприємств частково за основним платежем на суму 2010421,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1005210,50 грн., №0000542204 від 14 квітня 2015 року по податку на додану вартість частково за основним платежем на суму 2198976,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1099488,00 грн., №0001352204 від 01 липня 2015 року по сумі завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 34126,00 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0000532204 від 14 квітня 2015 року по податку на прибуток підприємств частково за основним платежем на суму 2010421,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1005210,50 грн., №0000542204 від 14 квітня 2015 року по податку на додану вартість частково за основним платежем на суму 2198976,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1099488,00 грн. та №0001352204 від 01 липня 2015 року по сумі завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 34126,00 грн.. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27 березня 2015 року по 06 квітня 2015 року проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного так іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт перевірки №2363/15-32-22-04/05529900 від 06 квітня 2015 року.

Зазначеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення ПАТ п.п.14.1.27, 14.1.36, 14.1.185, п.14.1 ст.14, п. п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146, п.6 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІ -ІV квартали 2012 року, у 2013-2014 роках у сумі 8712463,00 грн.; абз. а) п.198.1, абз.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року на суму 9375438,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року у сумі 34126,00 грн..

На підставі виявлених порушень, ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000542204 від 14 квітня 2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9375438,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4687719,00 грн., №0000532204 від 14 квітня 2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 8712463,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4356232,00 грн..

Рішенням щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 21 квітня 2015 року №10643/10/15-53-22-00 до ПАТ застосований податковий компроміс щодо податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 7176462,00 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000542204 від 14 квітня 2015 року), у зв'язку із чим підлягає сплаті 358823,10 грн. по податку на додану вартість (6817638,90 грн. основного податку та 3588231,00 грн. штрафної санкції вважатимуться погашеними), щодо податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на суму 6702042,00 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000532204 від 14 квітня 2015 року), у зв'язку із чим підлягає сплаті 335102,10 грн. по податку на прибуток підприємства (6366939,90 грн. основного податку та 3351021,00 грн. штрафної санкції вважатимуться погашеними).

Крім того, на підставі акту перевірки ДПІ №2363/15-32-22-04/05529900 від 06 квітня 2015 року та рішення про результати розгляду первинної скарги від 09 червня 2015 року №1558/10/15-32-10-02-07 ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року №0001352204 по сумі завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 34126,00 грн..

Вважаючи винесення вказаних податкових повідомлень-рішень (з урахуванням часткового застосування податкового компромісу) протиправним ПАТ звернулось з позовом до суду про їх скасування.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що позивачем надані всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "КАСТОРС", ТОВ "ФАБЕНС", фактичне виконання умов договорів, перевезення придбаного товару, використання його в своїй господарській діяльності, тобто суду надані всі первинні документи, які спростовують твердження податкового органу, викладені в акті перевірки. Крім того, суд першої інстанції зважав на відсутність підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №0001352204 від 01 липня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що постанова суду першої інстанції оскаржується ДПІ лише в частині задоволених позовних вимог стосовно скасування спірних рішень ДПІ, а тому з врахуванням наведеного колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "КАСТОРС" 01 вересня 2014 року укладений договір поставки №16-об, за яким ТОВ "КАСТОРС" зобов'язується передати у власність ПАТ піддони морські дерев'яні, матеріали для навантажувально-розвантажної техніки та переробки вантажу з причалу, а також інший товар, обладнання та матеріали, перелік яких наведений у специфікаціях до договору, а ПАТ "Одеський портовий холодильник" зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Також, 01 вересня 2014 року між ПАТ та ТОВ "ФАБЕНС" укладений договір поставки №15-об, за яким ТОВ "ФАБЕНС" зобов'язується передати у власність ПАТ піддони морські дерев'яні, матеріали для навантажувально-розвантажної техніки та переробки вантажу з причалу, а також інший товар, обладнання та матеріали, перелік яких наведений у специфікаціях до договору, а ПАТ зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання умов даних договорів ПАТ надано: специфікації, видаткові накладні №120 від 29 вересня 2014 року, №121 від 30 вересня 2014 року, №95 від 30 вересня 2014 року, №296 від 31 грудня 2014 року та інші видаткові накладні.

Фактична доставка позивачу придбаного товару підтверджується ТТН №3009141 від 29 вересня 2014 року, №3010144 від 30 жовтня 2014 року та іншими ТТН, що містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару, придбаного у ТОВ "КАСТОРС" та ТОВ "ФАБЕНС", здійснювалось ТОВ "ДУНАЙ-ТРАНЗІТ" за договорами перевезення вантажу №2709/01 від 27 вересня 2014 року, укладеними з позивачем, на підтвердження чого суду надані податкові накладні, виписані ТОВ "ДУНАЙ-ТРАНЗІТ", акти надання послуг, підписані сторонами договору, які містять всі дані щодо послуг транспортування, зокрема, маршрут, номери автомобіля, дані водія, тощо, рахунки на оплату послуг з перевезення вантажів, виписані ТОВ "ДУНАЙ-ТРАНЗІТ".

Факт оплати за отриманий товар підтверджуються картками рахунку (т.2 а.с.159-203).

Крім того, на вимогу ПАТ та з метою формування останнім податкового кредиту вказаними контрагентами були виписані податкові накладні, зокрема, №120 від 29 вересня 2014 року, №121 від 30 вересня 2014 року, №337 від 31 жовтня 2014 року та інші.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що отриманий від ТОВ "КАСТОРС", ТОВ "ФАБЕНС" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, до суду надані акти списання матеріалів у виробничо-господарській діяльності (т.І, а.с.236-250, т.ІІ а.с.1-11), картки рахунку №631 щодо оприбуткування придбаного товару (т.ІІ, а.с.159-203), надані докази наявності на підприємстві на посадах головного механіка, головного інженера, головного енергетика, начальника компресорного цеха, начальника вантажного складу тих осіб, які здійснювали отримання товару від "КАСТОРС", ТОВ "ФАБЕНС" та його списання для використання у власній господарській діяльності позивача (т.ІІ а.с.205-224).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №0001352204 від 01 липня 2015 року, яким донараховано податок на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 34126 грн..

Зазначені висновки ґрунтуються на тій підставі, що ПАТ в лютому 2015 року виявив помилку при розрахунку свого податкового кредиту та подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року та включив у реєстр отриманих податкових накладних податкову накладну на суму 82356,00 грн., що призвело до зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та виникло від'ємне значення в сумі 47459,00 грн..

Пізніше, в березні 2015 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року, яким здійснило коригування свого податкового кредиту, тобто зменшив його на суму 13333,00 грн..

Отже, від'ємне значення було зменшено на суму 13333,00 грн. і склало 34126,00 грн., що підтверджується податковими накладними №3 від 28 грудня 2014 року, №74 від 29 грудня 2014 року, №26060/19 від 09 грудня 2014 року, тобто за грудень 2014 року позивач сформував податковий кредит на суму 632042,00 грн. а податкове зобов'язання на суму 597916,00 грн..

Таким чином, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Окрім іншого, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення, а тому судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта у розмірі 5359,2 грн..

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять), 20 грн..

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук