Постанова № 56565883, 21.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року 810/384/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транспорт-експедиція"доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транспорт-експедиція" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено процедуру винесення податкового повідомлення-рішення, передбаченої п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки акт перевірки не був вручений підприємству.

Відповідач будь-яких письмових пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

У судове засідання, призначене на 14.03.2016, з'явився представник позивача та до початку розгляду справи по суті подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

До суду 14.03.2016 через засоби електронного зв'язку надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання йому додаткового часу для підготування додаткових доказів по справі.

Однак, суд вважає дане клопотання необґрунтованим, оскільки відповідач був повідомлений про розгляд справи не пізніш як за три дні до судового засідання, як визначено ч. 3 ст. 35 КАС України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113323986460 (09.03.2016), та суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання до суду доказів по справі, однак останній таким правом не скористався.

Крім того, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2015 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0004871501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 96439,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 48219,50 грн.

Зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що воно прийнято на підставі Акту перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447, яким встановлено порушення позивачем ст. 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст. 6, ст. 7 Розділу ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044.

Так, не погодившись із вищевказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При цьому, як стверджує позивач, акт перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447 не був вручений підприємству, у зв'язку з чим вважає, що податковим органом порушено порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Зазначене право платника податків кореспондується з встановленим абз. 2 п. 44.7 ст.44 Податкового кодексу України правом платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Таким чином, якщо під час проведення перевірки платника податків контролюючий орган дійде висновків про непідтвердження показників податкової звітності первинними документами, такий платника податків має право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки спростувати такі висновки контролюючого органу, подавши відповідні документи.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як було встановлено судом, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501 було прийнято на підставі Акту перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447.

При цьому, як стверджує позивач, Акт перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447 не був вручений підприємству.

В той же час, відповідач жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що Акт перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447 був вручений позивачу у відповідності до вимог Податкового кодексу України, суду не надав, хоча суд ухвалою від 25.02.2016 зобов'язував відповідача в разі невизнання адміністративного позову подати суду письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення та вчиненні дій, з приводу яких подано позов.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання та вручення позивачу Акту перевірки від 03.06.2015 №754/15-01/30684447.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501 було прийнято відповідачем з порушенням вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки податковий орган фактично позбавив позивача права на подання заперечень на акт перевірки та надання додаткових документів на підтвердження показників податкової звітності, в порядку передбаченому пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що встановлені у ході розгляду справи обставини є достатніми для висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0004871501 не відповідає викладеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транспорт-експедиція" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 17.06.2015 №0004871501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транспорт-експедиція" (ідентифікаційний код 30684447) судові витрати у сумі 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39473843).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.