Ухвала суду № 56564511, 12.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5157/14 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/783/542/16 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Фейір К.О.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення №1 загальною площею 59,6 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з урахуванням самовільно облаштованого входу позначеного на технічному паспорті Комунальним підприємством Львівської обласної ради Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 25.04.2014 р.

За ОСОБА_5 визнається право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення №1 загальною площею 59,6 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з урахуванням самовільно облаштованого входу позначеного на технічному паспорті Комунальним підприємством Львівської обласної ради Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 25.04.2014 р.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення - закрито.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що мирова угода в частині визнання права власності на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення, порушує право власності власників інших власників квартир та нежитлових приміщень у даному будинку, зокрема право спільної сумісної власності на опорні конструкції будинку. Також порушено порядок проведення реконструкції, отримання дозвільних документів та визнання права власності на самочинно збудований об'єкт, який визначений у статті 376 ЦК України. Вважає, що суд всупереч закону, шляхом використання інституту мирової угоди, було здійснено легалізацію самочинного будівництва.

Крім того, 16 вересня 2014 року Апеляційним судом Львівської області скасовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2013 року, яким змінено цільове призначення квартири із житлового на нежитлове приміщення. Таким чином, враховуючи визнання незаконним та скасування правовстановлюючого документу на нежитлове приміщення, даний об'єкт з 16 вересня 2014 року є житловою квартирою. У той же час, суд не перевірив достовірність рішення суду, на підставі якого сторонам у справі нібито належало нежитлове приміщення і на час постановлення ухвали дане рішення було оскаржене і в подальшому скасоване.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2014 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2-ОСОБА_3. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо суд порушив норми процесуального права..

Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону та не порушують жодних прав і законних інтересів сторін чи інших осіб.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Згідно ч.5 ст. 175 ЦПК України суд при вирішенні питання про визнання мирової угоди зобов'язаний переконатися, що її умови не суперечать закону та не порушують права, свободи і інтереси інших осіб, оскільки невідповідність умов мирової угоди вимогам закону, порушення у такому разі прав, свобод чи інтересів інших осіб є підставою для відмови у визнанні цієї мирової угоди та продовження судового розгляду.

Аналіз зазначеної статті свідчить про те, що мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами (позивачем і відповідачем) і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Мирова угода не може створювати прав та обов'язків у інших осіб, а також обмежувати ці права. Предметом мирової угоди є врегулювання спору, який розглядається в суді. Тому домовленість сторін не повинна виходити за межі предмету позову. В мировій угоді не допускається врегулювання питань, які не пов'язані зі предметом спору. Суд зобов'язаний перевірити, чи не суперечить мирова угода закону, а також, чи не порушує вона прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб..

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення №1 загальною площею 59,6 кв.м, яке знаходиться за адресою у АДРЕСА_1 з врахуванням самовільно облаштованого входу.

До ухвалення судового рішення сторони звернулися до суду з заявою про затвердження мирової угоди, за умовами якої за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнавалося право власності на 1/2 ідеальну частину нежитлового приміщення №1 загальною площею 59,6 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з урахуванням самовільно облаштованого входу позначеного на технічному паспорті Комунальним підприємством Львівської обласної ради Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 25.04.2014 р.

Як убачається зі змісту мирової угоди та оскаржуваної ухвали, за її умовами судом визнано за сторонами право власності на спірне нежитлове приміщення, яке є самочинним будівництвом.

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130 цс 13 зазначено, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання та затвердження мирової угоди, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та не перевірив, чи порушують умови мирової угоди права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд не врахував положення ч.5 ст. 175 ЦПК України, згідно з якими, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи.

Крім того, умови мирової угоди стосуються інтересів ОСОБА_2, як співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1, хоч ОСОБА_2 до участі в розгляді справи, як сторона не залучений.

Оскільки судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про затвердження мирової угоди, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.303, п.4 ч.2 ст.307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2014 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.