Ухвала суду № 56564502, 15.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/1283/15 Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.

Провадження № 22-ц/783/872/16 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 18 листопада 2015 року відкрито провадження у справі.

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що на даний час вона проживає за адресою АДРЕСА_1, а тому зважаючи на даний факт та згідно ч.2 ст. 109 ЦПК України справа підсудна Сихівському районному суду м. Львова.

Просить скасувати ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 18 листопада 2015 року у зв'язку із недотриманням правил підсудності та скерувати справу на розгляд до Сихівського районного суду м. Львова.

ОСОБА_2 та представник ПАТ «ВіЕс Банк» в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та телефонограмою (а.с. 57,59), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відкриваючи провадження у справі районний суд виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст. 119-120 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Як вбачається із позовної заяви ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на меблевий павільйон, площею 553, 3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану в АДРЕСА_2, на якій розташований меблевий павільйон, що належить ОСОБА_2. (а.с. 2-3)

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KF47799, згідно з умовами якого, банк надав останній кредитні кошти в сумі 80 000 доларів США зі сплатою 12% річних, строком до 11.03.2033 року. В забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 уклала іпотечний договір від 13.03.2008 року, відповідно до якого передала в іпотеку нерухоме майно: меблевий павільйон, площею 553.3 кв.м., та земельну ділянку, площею 0.0690 га по АДРЕСА_2.

Колегією суддів встановлено, що спір виник з приводу нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою по вул. Добромильська, 30 «а» в м. Хирів Старосамбірського району.

Згідно ч.1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що вона проживає за адресою АДРЕСА_1, а тому згідно ч.2 ст. 109 ЦПК України справа підсудна Сихівському районному суду м. Львова, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою Старосамбірського РС ГУДМС України у Львівській області, згідно якої ОСОБА_2 зареєстрована з 01.02.2012р. за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 32).

Таким чином колегія суддів не бере до уваги доводи в апеляційній скарзі щодо застосування статті 109 ЦПК України, оскільки виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову інших видів підсудності - загальної ( ст.109 ЦПК ), альтернативної (ст.110), договірної (ст.112) і підсудності, пов'язаних між собою вимог (ст.113 ЦПК). Це означає, що пред'явлення позовів по справах, перерахованих у ст. 114 ЦПК України, в інші суди, крім зазначених в ній, не допускається.

Відтак у даному випадку загальні вимоги процесуального закону щодо підсудності, передбачені ч.1 ст. 109 ЦПК України, на яку посилається апелянт, застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно відкрив провадження з дотриманням правил підсудності, а тому приходить до висновку, що підстави для скасування ухвали районного суду відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська