Ухвала суду № 56563461, 16.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №337/4233/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М.

Провадження № 22-ц/778/1042/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В позові зазначено, що 19.08.2005 року між ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно якого ОСОБА_3 було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 8500 доларів США строком до 18.08.2020 року із сплатою 14,25%. ОСОБА_3 неналежним чином виконує умови договору, у зв'язку із чим станом на 09.04.2015 року у неї утворилася заборгованість із сплати відсотків за кредитом, яка становить 1556,06 доларів США та пені в сумі 1506,44 доларів США. В забезпечення належного виконання позичальником умов договору між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до якого Поручитель взяв на себе зобовязання перед Банком відповідати по зобовязанням ОСОБА_3, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобовязань. Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Банку достроково солідарно заборгованість за Кредитним договором №014/17-03/796-09 від 19.08.2005 року у сумі 5070,49 доларів США (119208,92 грн.), яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2007,99 доларів США (47208,52 грн.), заборгованості із сплати відсотків в сумі 1556,06 доларів США (36583,49 грн.) та пені в сумі 1506,44 доларів США (35416,91 грн.). Стягнути витрати з оплати судового збору з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Банку.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/17-03/796-09 від 19.08.2005 року в сумі 4390 дол. США 24 центи, що еквівалентно 103346 грн. 25 коп., з яких: заборгованість за кредитом 2007,99 дол. США, заборгованість за відсотками 1556,06 дол. США, пеня 826,19 дол. США та судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у звязку з безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_5 подала заяву, в якій зазначила, що підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_3, справу просить розглядати за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

19.08.2005 року акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ "ОСОБА_4 Аваль") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/17-03/796-09, відповідно якого позичальнику було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 8500 доларів США строком до 18.08.2020 року із сплатою 14,25 % річних. Відповідно до п.2.1 ОСОБА_7 кредитні кошти призначені для використання на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. Надання кредитних коштів було здійснено шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, 19.08.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки. Відповідно пункту 1.2 договору поруки ОСОБА_5 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору.

Згідно п. 1.3 ОСОБА_7 сплата кредиту здійснюється щомісячно в розмірі 1/180 від суми отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно. ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання достроково повернути кредит, відсотки та інші платежі у разі невиконання або неналежного виконання умов ОСОБА_7.

Згідно пункту 6.5. ОСОБА_7 має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору.

Відповідно до пункту 9.1 ОСОБА_7 за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником та поручителям своїх зобов'язань, 06.05.2015 року Банком було направлено відповідачам вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Судом першої інстанції встановлено, що сума заборгованості станом на 09.04.2015 року становить 4390,24 доларів США, що складає 103346,25грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2007,99 доларів США; заборгованості із сплати відсотків в сумі 1556,06 доларів США; пені за період одного року по 09.04.2015р. у сумі 826,19 доларів США.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції правильно застосовані такі норми матеріального права.

Зокрема, судом вірно застосовано ст.ст. 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, згідно яких зобовязання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобовязується їх повернути за сплатою процентів, є обовязковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання у сторін договорів відповідальності за порушення грошового зобовязання

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Апеляційна скарга не спростовує висновки рішення суду першої інстанції, оскільки у ній фактично повторені заперечення відповідача проти позовних вимог, які були ретельно розглянуті під час провадження справи судом першої інстанції та дістали належної правової оцінки, яка визнана вірною з підстав, наведених вище у цій ухвалі.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не мав права на звернення з позовом, оскільки тіло кредиту сплачувалося з переплатою, є неспроможними з таких підстав.

Вказані заперечення були висунуті відповідачем у суді першої інстанції, перевірені та відкинуті судом, оскільки суперечать вимогам закону та умовам договору.

Згідно пункту 6.5. ОСОБА_7 має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору.

Відповідно до пункту 9.1 ОСОБА_7 за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Встановлені судом обставини в їх сукупності надали підстави для обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення до суду, оскільки, маючи переплаті за тілом кредиту, позичальник не сплачувала відсотки за користування кредитом, що сторонами передбачено в якості підстав для нарахування неустойки та вимоги про дострокове погашення заборгованості за договором у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції вимог закону щодо пропуску строку позовної давності не мають свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, що було враховано при визначенні розміру заборгованості.

За іншими складовими позовних вимог судом першої інстанції не встановлено пропуску строку позовної давності при зверненні до суду, що правильно відобразив у рішенні суд першої інстанції та не вбачив підстав для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до іншої частини позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказів розміру заборгованості спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. ст. 57-59, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Належним документом, оціненим судом в якості доказу на підтвердження позовних вимог є наданий банком розрахунок заборгованості, перевірений судом, та взятий до уваги з урахуванням зменшеного розміру пені, взятої за період одного року до предявлення позову.

Ці доводи відповідача суперечать вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які зобовязують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач не надає.

Доводи апеляційної скарги про невстановлення судом факту отримання коштів за кредитним договором та неукладення договору поруки не можуть братися до уваги з тих підстав, що факт отримання коштів за кредитним договором позичальник визнає тією обставиною, що заявляє про наявність переплати за тілом кредиту, що є неможливим за обставини неотримання нею кредитних коштів.

Заперечення факту укладення договору поруки не мають доказів, а також договір не оспорений відповідачами. Відповідно, колегія суддів керується ст. 204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Передбачена законом презумпція відповідачем не спростована, а тому наведені нею заперечення не приймаються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності мотивувальної частини рішення суду про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1007,99 доларів США та загальної суми заборгованості 13346,25грн. резолютивній частині про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2007,99 доларів США та загальної суми заборгованості 103346,25грн. не спростовують висновки рішення суду, оскільки з тексту рішення вбачається, що наведені відповідачем обставини не є неправильними висновками судового рішення, а є описками або арифметичними помилками у мотивувальній частині.

Описки або арифметичні помилки у судовому рішенні виправляються судом першої інстанції за правилами ст.219 ЦПК України і не дають підстав для скасування рішення суду.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: