Рішення № 56562560, 21.03.2016, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/935/15-ц

Номер провадження № 2/315/12/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м. Гуляйполе

у складі: головуючого судді Телегуз С.М.

при секретарі Дмитренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 3949,55 грн., в якому вказує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.05.2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити ( збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язання за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. Таким чином у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.07.2015 року має заборгованість у розмірі 3949,55 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 773,05 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 1212,24 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1300,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 164,25 грн.

Прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача 3949,55 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справа розглянута без його участі на підставі наявних в ній доказів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав суду письмове заперечення на позов, в якому прохав застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити в позові. В звязку з тим, що він є інвалідом І групи, просив звільнити від сплати судового збору та зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розгляд справи проводити без його участі.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1, 04.05.2011 року було укладено кредитний договір № б/н, який складається з Заяви позичальника відповідача по справі (а.с.7) та Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 10-33). Відповідно до зазначеного договору, ОСОБА_1, 04.05.2011 року отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити ( збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до Умов надання кредиту фізичним особам при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, відповідач же своє зобовязання за кредитним договором не виконав, відповідно до довідки (а.с.5) розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.05.2011 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 31.07.2015 року становить 3949,55 грн., і складається з наступного: заборгованість за кредитом 773,05 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 1212,24 грн., заборгованість за пенею та комісією 1300,00 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 164,26 грн .

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Доказів того, що кредит повністю виплачений у матеріалах справи не має, не спростовано це і відповідачем, однак в письмовому запереченні останній посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду та просив його застосувати (а.с.52-53).

Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками суд враховує наступне.

Пунктом 2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою визначено, що строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки включно. Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (а.с.27). За положеннями п. 2.1.1.12.5. Правил користування платіжною карткою, строк погашення по кредиту в повному обсязі визначено не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (а.с.31 на зв.).

Позивач в письмовому поясненні стверджував, що строк дії виданої відповідачу кредитної картки 5457082303518620 - до 30.01.2015 року, при цьому доказів на підтвердження цього не надав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку, останній раз платіж на погашення заборгованості за кредитним договором здійснено відповідачем 23.05.2013р., з відповідним позовом до суду позивач звернувся у вересні 2015 року.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Враховуючи, що строк позовної давності відповідачем перервано (внесенням платежу 23.05.2013 р.), вимоги про її застосування задоволені бути не можуть.

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення комісії, пені та штрафів, суд приходить до наступного.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1300 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 164 грн. 26 коп. штраф (процентна складова).

Відповідач заявою просить зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), так як він значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, також просив застосувати до заявлених вимог строк позовної давності ( а.с.104-105).

Відповідно до статті 549 Кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки пеня і штраф є одним видом відповідальності - неустойкою, то є неможливим притягувати суб'єктів цивільних правовідносин до сплати штрафу й пені одночасно за одне й те саме правопорушення, оскільки буде порушено конституційний принцип, закріплений в ст. 61 Конституції України.

Відповідна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду України 6-2003цс15 від 21.10.2015 р.

Тому у стягненні з відповідача штрафу слід відмовити.

Вирішуючи позов в частині стягнення суми комісії, пені суд приходить до наступного.

Згідно довідки про умови кредитування (а.с.8), щомісячна комісія складає 0%. Тому слід вважати, що 1300 грн. є заборгованість лише з пені.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Така правова позиція міститься в постанові судових палат у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19.11.2014 р. (справа №6-160цс14).

Таким чином, стягненню підлягає сума пені за період з 01.09.2014 по 01.09.2015 р.р. (дата надходження позову до суду), що складає, відповідно до розрахунку заборгованості, 600грн., а в задоволенні іншої частини вимог з стягнення пені слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Тому позов підлягає частковому задоволенню, з стягненням з відповідача суми заборгованості кредитом, за процентами та пені в межах строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи, згідно довідки МСЕК серії АД № 156535 (а.с. 54), і на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вказано: якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже позивачу за рахунок держави необхідно компенсувати витрати по сплаті судового збору в розмірі пропорційному задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 157, 169, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на р/рахунок 29092829003111 (для погашення заборгованості) в Дніпропетровському РУ ПриватБанка, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість по кредиту в розмірі 773,05 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 1212,24 грн., пеня 600 грн., а всього 2585,29 грн. (дві тисячі пятсот вісімдесят пять гривень 29 копійок).

Компенсувати позивачу витрати по сплаті судового збору в розмірі, пропорційному задоволеним вимогам, на суму 797,27 грн., за рахунок держави Україна.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_2