Рішення № 56561676, 16.03.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5234/15-ц

Провадження №2/265/58/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі - Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з державного обліку, постановки на облік, реєстрації права власності,

та зустрічним позовом приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за угодою з надання послуг з придбання автомобіля,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (далі ПрАТ «АІСЕ Україна») про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з державного обліку, постановки на облік, реєстрації права власності.

В обгрунтування поданої позовної заяви вказує на те, що 19 серпня 2006 року він вибрав систему АВТОПЛАН для найбільш вигідного і доступного способу отримання нового автомобіля. Після чого оформив угоду № 133758 з додатками (додаток № 1 - анкетні дані Учасника системи і перелік платежів із зазначенням їх розміру, які він повинен зробити і Додаток № 2 правила функціонування системи придбання в групах Автоплан). Ця Угода була укладена між ним та відповідачем про придбання легкового автомобіля ЗАЗ Славута на суму 24 498,28 грн. За умовами угоди, а також п.п.3,17,19,22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач виступив виконавцем певних послуг, а він - споживачем. Перед укладенням Угоди № 309103 протягом нетривалого часу відбулася бесіда між ним та фахівцем з продажу, який роз'яснивши йому в усіченій формі умови отримання автомобіля запевнив у їх вигідності. При підписанні такої Угоди він сплатив на користь відповідача 881,94 грн. в якості вступного внеску. Крім цього, він відповідно до умов Угоди повинен був сплатити на користь відповідача щомісячні внески як оплату послуг ПрАТ «АІСЕ Україна». Ст.10 Додатку № 2 до Угоди передбачено, що вигодонабувачем за договором страхування автомобіля в разі настання страхового випадку є відповідач, який отримує страхові відшкодування, хоча щомісячні внески в оплату страхового платежу вносяться саме Учасниками системи та й автомобіль, який переданий учаснику системи придбаний коштом тих же учасників системи, що також робить дані умови Угоди несправедливими по відношенню до споживача. Таким чином з Угоди вбачаються явно невигідні для нього як споживача договірні умови, а протилежна сторона угоди-відповідач сформулював їх в односторонньому порядку і тим самим створив істотний дисбаланс між правами і обов'язками сторін Угоди на свою користь, не врахувавши при цьому інтересів контрагента - споживача.

Після укладення Угоди з відповідачем він виконував свої обов'язки належним чином, оплачував щомісячні повні внески, загальна сума сплачених ним щомісячних платежів становить 36 256 грн.04 коп.

Проте, 30 липня 2008 року ним було отримано поштою лист зі зверненням відповідача про те, що автомобіль який він придбав знятий з випуску і на підставі Додатку № 2 відбувається заміна моделі автомобіля на Ваз 21070, пізніше вже в 2011 році він отримав поштою ще один лист з аналогічним зверненням в якому вказувалося, що автомобіль ВАЗ 21070 так само знятий з виробництва і відбувається його заміна на автомобіль ВАЗ 210994, в зв'язку з чим він повинен оплачувати нові щомісячні внески вже за новий автомобіль. Не розуміючи такої заміни автомобіля він звернувся до Запорізького заводу «ЗАЗ» для отримання інформації щодо факту заміни марки авто, на що йому було роз'яснено, що до модельного ряду автомобіль, який він вже придбав ВАЗ 21070 не застосовувався, більш того, це абсолютно інша марка і клас транспортного засобу. На його звернення до ПрАТ «АІСЕ Україна» щодо розміру нових платежів і остаточної суми боргу відповіді він так і не отримав.

Таким чином як сторона угоди він виконав взяті на себе зобов'язання, але відповідач відмовляється належним чином оформити договір купівлі-продажу даного автомобіля, зняти його з обліку в Центрі №1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Новоазовського району та м.Маріуполя, що ставить його у скрутне становище у зв'язку з чим він не може належним чином реалізувати своє право як власника транспортного засобу для переобліку автомобіля ЗАЗ Славута.

Просить суд визнати його добросовісним набувачем рухомого майна - автомобіля ЗАЗ Славута, придбаного за Угодою № 33758, укладеною між ним і ПрАТ «АІСЕ Україна», визнати за ним право власності на автомобіль ЗАЗ Славута, придбаний ним за вказаною Угодою та усунути йому перешкоди в здійсненні права власності на автомобіль ЗАЗ Славута шляхом зняття його з обліку та постановки на облік, реєстрації права власності.

Заперечуючи проти первісного позову ПрАТ «АІСЕ Україна» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за угодою з надання послуг з придбання автомобіля.

В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що Угода №133758 укладена між ПрАТ «АІСЕ Україна» та відповідачем ОСОБА_1 19 серпня 2006 року в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів Автоплан. Вказана система відома під назвою придбання в групах в багатьох країнах світу, зокрема в Аргентині, Португалії, Польщі та інших. Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості - наприклад автомобіль - і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

При виконанні умов Угод, укладених з Учасниками в рамках системи Автоплан, позивач надає Учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах Асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним Учасником системи Автоплан.

На підставі Угоди, укладеної між ЗАТ АІСЕ Україна та ОСОБА_1, останнім було придбано автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії АНС124495, видане 1 -тим ВРЕВ м.Маріуполя при УДАІ при ГУМВС в Донецькій області, державний номерний знак НОМЕР_2. ОСОБА_1 в свою чергу зобов»язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100% Ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 (вісімдесяти чотирьох) щомісячних повних внесків (Стаття 4 Угоди). Протягом вересня 2006 - вересня 2011 року (включно), ОСОБА_1 сплачував щомісячні внески, однак починаючи з жовтня 2011 року припинив таку сплату.

ПрАТ АІСЕ Україна неодноразово зверталось листами та телефоном до ОСОБА_1 та його поручителів з метою досудового врегулювання ситуації, що склалась у звязку з невиконанням зобовязань за Угодою щодо необхідності сплати щомісячних внесків, проте намагання врегулювати ситуацію шляхом добровільного погашення боргу результатів не дали. 21.08.2013 року в порядку п. 15.3. ст. 15 Додатку № 2 до Угоди позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено вимогу про сплату суми заборгованості в розмірі 7412,16 грн. не пізніше 31.08.2013 року, однак така заборгованість ним не погашена. На виконання умов Угоди ОСОБА_1 було сплачено 84,4391% зі 100% в оплату Щомісячних Чистих внесків та 78 внесків із 84 внесків в оплату послуг Позивача (Щомісячні Адміністративні витрати). Розмір боргу ОСОБА_1 перед позивачем за Угодою станом на вересень 2015 року, складає: щомісячних Чистих внесків 15,5609% (100% - 84,4391%) від ціни автомобіля; внесків в оплату послуг позивача (Щомісячні Адміністративні витрати): 6 внесків (84 - 78).

Відповідно до Додатку №1 до Угоди розмір щомісячного Чистого внеску становить 1,1905% від Ціни автомобіля, а розмір щомісячних Адміністративних витрат становить 0,35% від Ціни автомобіля + ПДВ. У квітні 2008 року ОСОБА_1 скористався правом наданим йому п. 4.13 ст.4 Додатку № 2 до Угоди і звернувся до позивача із заявою про повернення йому оригінального Графіку внесків шляхом розподілення сплачених авансових внесків на усі наступні повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру, станом на квітень 2008 року ОСОБА_1 було сплачено 20 Повних внесків, відповідно до закінчення Графіка внесків Учасника залишалося 64 Повних внесків, а також було сплачено 23 Авансових внески. Внаслідок розподілення 23-х Авансових внесків на 64 Повні внески, що залишалися згідно Графіка внесків відповідача, всі наступні Повні внески були зменшені на 35,9375% (23 Авансові внески : 64 внески * 100%) і відповідно склали 64,0625% від Повного внеску, розмір якого визначено відповідно до умов Угоди (100% - 35,9375% = 64,0625%).

Розмір Адміністративних витрат Учасника після отримання автомобіля та здійснення процедури розподілення Авансових внесків складає: 0,35 * (64,06% : 100%) = 0,22422% від Ціни автомобіля.

У відповідності до п.10.1 та п. 10.3 ст.10 Додатку №2 до Угоди № 107565, якщо протягом терміну дії Угоди Виробник та/або Імпортер здійснить (нять) заміну або припинить (нять) імпортувати або виробляти модель Автомобіля, зазначену у Додатку № 1, фірма зобовязується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Ціна нової моделі або автомобіля буде дійсною для розрахунку повного внеску для сплати усіма Учасниками групи. Якщо різниця між Ціною нової моделі автомобіля та останньою відомою Ціною Автомобіля зазначеною у Додатку № 1 перевищує 10%, то в цьому разі розмір несплачених Повних внесків Учасників системи, які ще не придбали автомобіль буде відповідно збільшено на різницю у Ціні зазначених моделей автомобілів, поділену на усі несплачені Повні внески відповідно до Графіка внесків. Учасники системи, які вже отримали попередню модель Автомобіля, сплачуватимуть щомісячні внески, розраховані згідно з Ціною автомобіля, яка діяла на останньому Асигнаційному акті, коли така попередня модель присуджувалася, та буде відповідно змінюватися в процентному відношенні відповідно до зміни нової моделі».

Поточна ціна автомобіля ЗАЗ Славута 1,2, станом на серпень 2013 року (місяць направлення платіжної вимоги) визначалася наступним чином. 23.07.2008 року філія TOB „УкрАвтоЗАЗ-Сервіс (постачальник автомобілів ЗАЗ Славута 1,2) повідомила ЗАТ „АІСЕ Україна про те, що припиняється виробництво автомобілів ЗАЗ Славута 1,2. Керуючись положенням п.10.1 та п. 10.3 ст.10 Додатку №2 до Угоди, у серпні 2008 року, позивач здійснив заміну автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 на автомобіль ВАЗ 2107. Відповідно остання відома поточна ціна автомобіля Славута у липні 2008 року становила 30 050 грн., а автомобіля ВАЗ 2107 34 350 грн. Процентне співвідношення між цінами автомобілів ЗАЗ Славута 1,2 та ВАЗ 2107 станом на серпень 2008 року складало 87,4818% (30050,00 грн. : 34350,00 грн. х 100). Імпортер автомобіля НОМЕР_3 "Авто-Технологія" повідомило ПрАТ „АІСЕ Україна про те, що з травня 2011 року припиняється виробництво автомобілів ВАЗ 2107. Знову ж таки, керуючись положенням п п.10.1 та п. 10.3 ст.12 Додатку №2 до Угоди, у липні 2011 року позивач здійснив заміну автомобіля ВАЗ 2107, ціну якого було взято за основу для визначення ціни автомобіля ЗАЗ Славута 1,2, на автомобіль ВАЗ 21099. Відповідно остання відома ціна автомобіля ВАЗ 2107 у червні 2011 року становила 54 888 грн., а автомобіля ВАЗ 21099 64 200 грн. Процентне співвідношення між цінами автомобілів ВАЗ 2107 та ВА321099 станом на серпень 2011 року складало 85,49533% (54888,00 грн.: 64200,00 грн. *100). Імпортер автомобіля ВАЗ 21099 ТОВ "Авто-Технологія" повідомило ПрАТ „АІСЕ Україна про те, що з травня 2012 року припиняється виробництво автомобілів ВАЗ 21099.

Позивач здійснив заміну автомобіля ВАЗ 21099 на автомобіль Sens D4LC500. Відповідно остання відома поточна ціна автомобіля ВАЗ 21099 в травні 2012 року становила 63 360 грн., а автомобіля Sens D4LC500 63 040 грн. Коефіцієнт заміни автомобіля ВА3 21099 та Sens D4LC500 станом на травень 2012 року складав 100 %. Станом на серпень 2013 року (місяць направлення платіжної вимоги) ціна автомобіля Sens D4LC500 становила 57 900 грн.

Отже, з урахуванням коефіцієнтів заміни (процентне співвідношення їх ціни) зазначених вище автомобілів, ціна автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 становила:

Sens D4LC500 становила 57 900 грн.

ВАЗ 21099 - 57 900 грн. (57 900 грн. * 100%);

ВАЗ 2107 - 49501,80 (57 900 грн. * 85,49533% );

ЗАЗ Славута 1,2 - 43305,08 грн. (49501,80 грн. * 87,4818%).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за Угодою складає: Щомісячного Чистого внеску: 43305,08 грн. * 15,5609% = 6738,66 грн.

Крім того, в момент отримання автомобіля, ОСОБА_1 скористався правом наданим йому ст.9 Додатку №2 до Угоди, та звернувся до позивача із заявою надати дешевшу модель автомобіля модифікацію автомобіля ЗАЗ Славута. На момент заміни вартість базового автомобіля ЗАЗ Славута коштувала 27 800 грн., а обраного 26 780 грн., різниця між вказаними автомобілями складала 1020 грн. або 3,6691%. Таким чином, у відповідності до п.9.2 ст.9 Додатку № 2 до Угоди різниця між автомобілями була зарахована позивачем ОСОБА_1 на графік внесків, як частина Чистого внеску, а для розрахунку Адміністративних витрат, вартість автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 була зменшена ще на 3,6691%. Отже, ціна автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 для розрахунку Адміністративних внесків, станом на серпень 2013 року становила: 43305,08 грн. - 3.6691% = 41716,17 грн. Щомісячні Адміністративні витрати: (41716,17 грн. * 0,22422% + 20%ПДВ) х 6 внесків = 673,50 грн. А всього: 6738,66 грн. + 673,50 грн. = 7 412,16 грн.

15 січня 2008 року між позивачем та відповідачами за зустрічним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким вони зобов»язалися відповідати перед позивачем в повному обсязі за виконання боржником відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за раніше укладеною Угодою.

21 серпня 2013 року позивачем на адресу цих відповідачів також було направлено вимогу одноразової сплати всієї суми заборгованості ОСОБА_1П за Угодою не пізніше 31.08.2013 року, проте такі вимоги не виконані, борг не погашено.

Враховуючи це, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АІСЕ Україна» суму заборгованості за Угодою №133758 від 19 серпня 2006 в розмірі 7 412 грн. 16 коп. та сплачений судовий збір.

При розгляді справи позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Заперечував проти задоволення зустрічного позову та просив суд застосувати строк позовної давності до зустрічних вимог ПрАТ «АІСЕ Україна» до нього про стягнення заборгованості.

Представник ПрАТ «АІСЕ Україна» на розгляд справи до суду не з»явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку. Раніше надавав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій заперечував проти задоволення первісного позову та повністю підтримав вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві. В своїх письмових поясненнях вказав, що належне виконання ОСОБА_1 умов укладеної між ними Угоди надало можливість отримати йому у січні 2008 року автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов №Y6D11030770118475, державний номерний знак НОМЕР_2. Вказаний автомобіль він зареєстрував на своє імя в 1-шому ВРЕВ м. Маріуполя при УДАІ при ГУМВС в Донецькій області, державний номерний знак НОМЕР_2. Так як станом на момент отримання автомобіля, грошові зобовязання ОСОБА_1 за Угодою в повній мірі виконані не були, між ними було укладено договір застави, отриманого автомобіля від 03.01.2008 року. Враховуючи, що договір застави автомобіля діє до повного виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за Угодою №133758, а на даний час він свої зобов»язання в повній мірі не виконав, тому припинення права застави неможливе.

Що ж стосується, посилань позивача на ту обставину, що відповідач добровільно відмовляється належним чином оформити договір купівлі-продажу автомобіля і зняти його з обліку, то вказує, що відповідач не має відношення до оформлення договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки оформленням договору купівлі-продажу автомобіля відноситься до компетенції продавця такого автомобіля. Відповідач же за таким договором є лише платником, а позивач, відповідно, отримувачем автомобіля. По-друге, ПрАТ «АІСЕ Україна» не може здійснити процедуру зняття автомобіля з обліку в органах МРЕВ чи поставити його на облік в органах МРЕВ, оскільки автомобіль ЗАЗ 110307-42 зареєстрований безпосередньо на імя ОСОБА_1, а той в свою чергу не може здійснювати будь-які дії щодо реєстрації/перереєстрації автомобіля в органах МРЕВ без їх згоди до тих пір, доки має місце обтяження автомобіля зазначеним вище договором застави. Також ПрАТ «АІСЕ Україна» не погоджується з посиланнями ОСОБА_1 на несправедливість умов ст.10 Додатку № 2 до Угоди, так як такі доводи не стосуються предмету позову і не можуть бути аргументом в рамках заявлених позовних вимог. Тому просить суд залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1

Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, вказавши на те, що вони повністю виплатили заборгованість за придбаний ОСОБА_1 автомобіль. Також просили суд застосувати строк позовної давності до вимог зустрічного позову до них про стягнення заборгованості.

Заслухавши думку сторін та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позову виходячи з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до п.5 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про акціонерні товариства", закрите акціонерне товариство "АІСЕ Україна" зареєструвало зміни в назві організаційно-правової форми, таким чином починаючи з 24.02.2010 року нова назва товариства - Приватне акціонерне товариство "АІСЕ Україна", що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

19 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «АІСЕ Україна» укладено угоду № 133758 з додатками (додаток № 1 - анкетні дані Учасника системи і перелік платежів із зазначенням їх розміру, які він повинен зробити і Додаток №2 правила функціонування системи придбання в групах Автоплан) (а.с.6-12).

Ця Угода була укладена між ним та ПрАТ «АІСЕ Україна» про придбання легкового автомобіля ЗАЗ Славута на суму 24 498,28 грн.

Як свідчать умови укладеної угоди, вона укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «Автоплан». Вказана система відома під назвою "придбання в групах" в багатьох країнах світу, зокрема в Аргентині, Португалії, Польщі та інших. Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості - наприклад автомобіль - і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. При виконанні умов Угод, укладених з Учасниками в рамках системи Автоплан, позивач надає Учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах Асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним Учасником системи Автоплан.

Угоду було включено до Групи 534 та надано порядковий номер 20 у цій групі.

ОСОБА_1 в свою чергу зобов»язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100% ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84-х щомісячних повних внесків.

З метою забезпечення виконання зобов»язань відповідачем ОСОБА_1 за укладеною Угодою № 133758, 15 січня 2008 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким вони зобов»язалися солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання ОСОБА_1 умов угоди (а.с.12).

Як вбачається з наданих сторонами квитанцій, відповідач ОСОБА_1 протягом вересня 2006 року вересня 2011 року (включно) сплачував щомісячні внески (а.с.13-19).

Належне виконання ОСОБА_1 умов укладеної Угоди надало можливість отримати йому у січні 2008 року автомобіль ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов №Y6D11030770118475, державний номерний знак НОМЕР_2.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вказаний автомобіль ОСОБА_1 23 січня 2008 року зареєстрував на своє імя в 1-шому ВРЕВ м. Маріуполя при УДАІ при ГУМВС в Донецькій області (а.с.17).

Цього ж дня 23 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «АІСЕ Україна» для забезпечення вимог заставодержателя щодо виконання ОСОБА_1 своїх зобов»язань, передбачених Угодою № 133758 укладено договір застави, за яким він передав заставодержателю в заставу автомобіль ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.32).

В нормах Конституції України, ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, Цивільного кодексу України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежне від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежне від волі інших осіб.

Статтею 330 ЦК України визначено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

З огляду на викладені норми Цивільного кодексу України визнання набувача майна добросовісним набувачем можливе у разі звернення власника майна із позовом про витребування майна від добросовісного набувача.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до вимог ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як визнання добросовісним набувачем.

Обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи це, суд вважає, що пред'явлення позову ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем рухомого майна автомобіля, є неналежним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України) в даному випадку, оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Крім цього, ОСОБА_1 зареєструвавши автомобіль на своє ім»я фактично являється власником автомобіля ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Він безперешкодно володіє та користується вказаним автомобілем.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на автомобіль на підставі ст.392 ЦК України, оскільки такі вимоги підлягають розгляду лише у випадках, коли право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує право власності.

Разом з цим суд зазначає, що неможливість ОСОБА_1 зняти автомобіль з обліку в органах МРЕВ чи поставити його на облік в МРЕВ не пов»язана з діями відповідача за первісним позовом ПрАТ «АІСЕ Україна», так як автомобіль зареєстрований безпосередньо на його ім»я. А відсутність у ОСОБА_1 можливості здійснювати будь-які дії щодо реєстрації/перереєстрації автомобіля в органах МРЕВ без згоди ПрАТ «АІСЕ Україна» пов»язана із обтяженням автомобіля укладеним між сторонами договором застави, який відповідно до п.3.2 договору діє до повного виконання заставодавцем - ОСОБА_1 всіх зобов»язань, передбачених цим Договором, Угодою та Додатками №№1,2,3 до Угоди.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про безпідставність вимог заявлених ОСОБА_1 в первісному позові.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходить з наступного.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч.2,3 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При розгляді справи встановлено, що з жовтня 2011 року ОСОБА_1 припинив сплачувати внески.

Позивачем на адресу відповідачів були направлені платіжні вимоги про сплату боргу (а.с.32-37).

За розрахунком ПрАТ «АІСЕ Україна» відповідачем ОСОБА_1 залишаються несплаченими внески за Угодою: 100% -84,4391% = 15,5609% (Щомісячні Чисті внески); 84 внески 78 внесків = 6 внесків в оплату послуг ПрАТ «АІСЕ Україна» (Адміністративні витрати).

Відповідно, загальний розмір заборгованості складає 7 412 грн. 16 коп. (а.с.13-14).

Оскільки розрахунок заборгованості проведений позивачем відповідно до умов угоди, він приймається судом до уваги.

Відповідачі будь-якого іншого розрахунку суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_1 не в повній мірі виконувались умови договору, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість, яку відповідачі зобов'язані погасити.

Разом з цим, відповідно до ст.265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що визначені ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов»язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За умовами укладеної між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 Угоди № 133758 від 19 серпня 2006 року та додатків до неї, відповідач був зобов»язаний щомісячно сплачувати внески. Отже, строк виконання ним зобов»язання визначено місяцями.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача, наданого позивачем за зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_1 припинив виконання свого обов»язку по своєчасній сплаті щомісячних платежів в жовтні 2011 року.

При цьому, до суду із зустрічним позовом приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна» звернулося 14 вересня 2015 року.

Враховуючи викладене, так як умовами договору встановлені окремі самостійні зобов»язання, які деталізують обов»язок боржника повернути увесь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов»язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення його строку його погашення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-11цс13 та постанові по справі № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року.

Оскільки ПрАТ «АІСЕ Україна» звернулось із зустрічним позовом до суду 14 вересня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який сплинув у жовтні 2014 року про застосування якого просить відповідач ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Як вбачається з п.4.4 договору поруки, укладеного 15 січня 2008 року між ПрАТ «АІСЕ Україна» та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, сторони погодили строк дії поруки до 31 серпня 2013 року.

За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки сторони погодили строк дії поруки до 31 серпня 2013 року, то порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є припиненою, у зв'язку із закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а позовні вимоги до них про стягнення як із солідарних боржників суми боргу задоволенню не підлягають саме з цієї підстави.

В зв»язку з відмовою в задоволенні позовів судові витрати позивачам не компенсуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.261,265,267,319,321,388, 525,526,530,554,559,610,612 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з державного обліку, постановки на облік, реєстрації права власності, відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за угодою з надання послуг з придбання автомобіля, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ___