Рішення № 56561583, 18.03.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

18.03.16

Провадження 2/235/424/16

Справа 235/139/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Філь О.Є.

при секретарі Ярмаченко В.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника Красноармійської місцевої прокуратури Лєйко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконкому Артемівської міської ради Донецької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір»ю на території Франції, надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України на постійне місце проживання у супроводі матері без згоди та супроводу батька, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 13.01.2016 року звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, з матір»ю ОСОБА_1 на території Франції, надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України на постійне місце проживання у супроводі матері без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 до Франції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1. зазначила, що від шлюбу з відповідачем, в якому вони перебували з 14 лютого 2009 року по 29 травня 2012 року, мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу з відповідачем дитина за їхньою спільною згодою залишилась проживати з нею. Відповідач має змогу брати участь у вихованні сина, та спілкуватись з ним, проти чого вона ніколи не заперечувала та будь-яких перешкод у спілкуванні дитини з батьком не чинила. Відповідач добровільно спілкується з сином приблизно два рази на два тижні, хоча він має житло в тому числі й за місцем проживання дитини, про що неодноразово заявляв в усній формі.

Позивач 31.10.2013 року одружилась з громадянином Франції ОСОБА_8. та їй у встановленому порядку надано право на проживання та території Франції.

З врахуванням вказаної обставини вона має намір виїхати до Франції з дитиною на постійне місце проживання до свого теперішнього чоловіка, де для дитини створено всі необхідні умови, проте відповідач згоди на виїзд дитини до Франції на постійне місце проживання не надає та проти цього заперечує, тому вона звернулась до суду з зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та пояснила, що має намір виїхати на постійне місце проживання з сином до Франції, де дитина буде забезпечена житлом, всіма необхідними умовами проживання та медичного забезпечення, буде навчатись в

школі, де її буле супроводжувати перекладач. Також відповідач буде мати можливість спілкуватися з дитиною за допомогою телефону, скайпу, на літні та зимові канікули вона буде привозити дитину до України. У її теперішнього чоловіка добрі стосунки з її сином, дитина бажає проживати у Франції.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 24 квітня 2015 року, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що він, як батько, має рівні права та обов»язки щодо дитини. Просив врахувати його добрі стосунки з сином, з яким він регулярно зустрічається, спілкується і надалі бажає приймати участь у його вихованні. Вважає, що позивачем не надано суду належних доказів того, що у дитини за межами України будуть належні умови проживання та навчання. Також він спростовує ствердження позивача про наявність доказів отримання ним листа з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, повністю підтримав заперечення відповідача та доповнив, що відсутній акт обстеження умов проживання неповнолітньої дитини у Франції, що зробити практично неможливо, згідно висновку органу опіки та піклування розглядалось лише питання щодо проживання дитини разом з матір»ю, а не про проживання дитини з матір»ю на території Франції та надання дозволу на виїзд за межі України на постійне місце проживання. Заявлені позивачем вимоги про надання дозволу на виїзд дитини на постійне місце проживання до Франції без згоди та супроводу батька не носять тимчасового характеру на надання такого дозволу є грубим порушенням прав відповідача як батька на спілкування з сином та участь у його вихованні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2009 року по 29 травня 2012 року, від шлюбу мають сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 16 том 1).

Позивачка ОСОБА_1. уклала шлюб 31 жовтня 2013 року з громадянином Франції ОСОБА_8, змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 8-12 том 1).

Відповідно до нотаріально посвідченої довідки, чоловік позивачки заявив, що дитина ОСОБА_7 після прибуття до Франції буде проживати за адресою: АДРЕСА_2, і буде мати в своєму розпорядженні власну кімнату та ванну кімнату, і для дитини буде зроблено все для перебування дитини і доброму психічному та фізичному стані. Будинок відповідає чинним санітарно-гігєнічним нормам, будівництво будинку завершено в 2010 році (а.с. 20-21 том 1).

Мати дитини ОСОБА_1. має посвідку на тимчасове проживання на території Франціїї, яка дійсна до 01.06.2016 року, яка дає їй дозвіл на роботу (а.с. 129 том 1).

Позивач ОСОБА_1. на час розгляду справи судом проживає за адресою: АДРЕСА_3, працює у Державному навчальному закладі «Артеміський центр професійно-технічної освіти» на посаді викладача, отримує стабільну заробітну плату, середньомісячний розмір якої складає 3644,44 грн., характеризується позитивно (а.с. 9, 11, 16 том 2). Позивачем наданий лист щодо можливості її працевлаштування в майбутньому на території Франції (а.с. 34).

У дитини склалися добрі стосунки з чоловіком позивачки, проти чого не заперечують сторони та підтверджується наданими позивачкою фотознімками (а.с. 131-139 том 1).

Відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_4, працює на посаді інженера з охорони праці та техніки безпеки ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» відділу з обслуговування ТОВ «Шелл Юкрейн Експлорейшн енд продакшк 1», за місцем роботи характеризується позитивно, має стабільний заробіток, середньомісячний розмір якого складає 25824,50 грн., з якого за рішенням суду сплачує аліменти (а.с. 12- 15, 17 том 2), приймає участь в вихованні сина, піклується ним, проводить з ним час, проти чого не заперечувала позивачка, а також підтверджено фотографіями, наданими відповідачем, висновком органу та піклування Артемівської міської ради (а.с. 67-71 том 1, 96-124 том 1, а.с. 2-5 том 2).

Дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з позивачем ОСОБА_1. за спільною з відповідачем згодою, відповідач має можливість спілкуватись з дитиною, брати участь у його вихованні. Зазначена обставина сторонами не оспорювалась та визнана ними в судовому засіданні.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Але в зазначеному випадку судом встановлено, що місце проживання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір»ю ОСОБА_1, визначено за спільною згодою батьків, спір щодо того, з ким саме, з батьком, чи з матір»ю, буде проживати дитина між сторонами відсутній. Позивач просить визначити саме місце проживання малолітньої дитини з нею на території Франції, проти чого заперечує відповідач.

Але органом опіки та піклування був складений акт обстеження житлово-побутових умов проживання саме за фактичним місцем проживання дитини разом з матір»ю за адресою: АДРЕСА_3, згідно якому встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для проживання (а.с. 16 т. 2). Також для дитини створені всі необхідні умови за місцем проживання його батька - відповідача по справі за адресою: АДРЕСА_4, де дитина по декілька днів на місяць проживає з батьком, що підтверджується актами про фактичне проживання без реєстрації (а.с. 77-93 т. 1). Умови проживання дитини у Франції належним чином не підтверджені, оскільки вони повинні бути перевірені представниками органів опіки та піклування. Крім того, органом опіки та піклування враховувалось саме те, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_3, працює у Державному навчальному закладі «Артеміський центр професійно-технічної освіти» на посаді викладача, має стабільний щомісячний дохід (а.с. 2-5 т. 2).

Таким чином, позовні вимоги щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з матір»ю на території Франції задоволенню не підлягають, оскільки згода щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, між сторонами досягнута, а існує лише спір щодо проживання дитини саме на території Франції, при цьому, крім того, що у органу опіки та піклування відсутня можливість перевірити умови проживання дитини та території Франції, діючим законодавством не передбачено визначення місця проживання дитини в певному місці, а лише передбачено вирішення спору судом щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина. В зазначеному випадку малолітня дитина проживає з матір»ю за спільною згодою сторін та проти цього не заперечує відповідач - батько дитини.

Щодо позовних вимог в частині надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України на постійне місце проживання до Франції у супроводі матері без згоди та супроводу батька, то вони також задоволенню не підлягають за наступних підстав:

По-перше, позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон України до Франції на постійне проживання, а останній дозволу не надав та чинить у цьому перешкоди, оскільки відсутні докази того, що відповідач отримав лист позивачки від 19.11.2015 року (а.с. 31-32 том 1), відсутній підпис відповідача про отримання листа, а в судовому засіданні відповідач заперечував отримання цього листа.

Відповідно до абзацу третього ч.3 статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадянинаУкраїни» від 21 січня 1994 року, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.ст. 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду за відсутності згоди одного з батьків.

При цьому, суд враховує, що ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначена можливість ухвалення

судом рішення на разовий виїзд, а не на виїзд на тривалий строк чи на постійне місце проживання, як просить позивач, без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, що суперечить вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини.

Надання за рішенням суду дозволу на виїзд з України малолітньої дитини ОСОБА_7 разом з його матір»ю ОСОБА_1. на постійне місце проживання до Франції без згоди та супроводу батька суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст. ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини. Заявлені позивачкою вимоги про надання дозволу на виїзд дитини на постійне місце проживання до Франції без згоди та супроводу батька не носять тимчасового характеру.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 Конвенції ООН про права дитини, ст. 313 ЦК України, ст. ст. 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», п. 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, ст. ст. 11, 60, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір»ю на території Франції, надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України на постійне місце проживання у супроводі матері без згоди та супроводу батька відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: