Рішення № 56558533, 18.03.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1869/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2016 року Придніпровський районний суд міста Черкаси

у складі: головуючого судді Шиповича В.В.

при секретарі Євтушенко М.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, вказавши, що відповідач є її сином, якому вона у березні 2012 року позичила грошові кошти в сумі 17600 євро, 11000 доларів США та 150000 російських рублів для покупки квартири. Про отримання позики ОСОБА_3 написав розписку від 10.03.2012 року. Крім того у своїй розписці відповідач зобовязався повернути отримані кошти, або віддати придбану за ці гроші квартиру. 23.03.2012 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу за 217000 гривень придбав квартиру АДРЕСА_1 (після перейменування вул. Чорновола) у м. Черкаси. Однак до теперішнього часу отримані у борг кошти не повернув і не передав їй придбану квартиру. Крім того у 2015 році позивачу стало відомо, що на частку вказаної квартири претендує ОСОБА_6 колишня дружина сина, яка подала до Придніпровського районного суду м. Черкаси позов про поділ майна подружжя. Хоча на момент передачі коштів сину позивач вважала, що він вже розлучений. За таких обставин ОСОБА_1 посилаючись на ст. ст. 509, 589, 625, 1046, 1049 ЦК України просила суд визнати за нею право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач та її представник підтвердили обставини викладені у позові та наполягали на задоволенні позовних вимог. Додатково позивач пояснила, що вже при передачі позики у березні 2012 року їй було відомо, яку саме квартиру планує придбати її син, оскільки вона сама спілкувалася з продавцем. Крім того починаючи з серпня 2013 року вона усно просила ОСОБА_3 повернути їй гроші передані як позика, однак той цього не зробив посилаючись на відсутність коштів. Договір іпотеки між нею та ОСОБА_3 не укладався.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали у повному обсязі. При цьому ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно у березні 2012 року позичив гроші у своїй матері ОСОБА_1 на придбання квартири, про що склав розписку від 10.03.2012 року та вказав у розписці про свій обовязок повернути гроші, або передати квартиру. 23.03.2012 року за гроші передані йому матірю він придбав квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_6 знала що він позичив гроші у матері та дала письмову згоду на придбання квартири. В подальшому ОСОБА_1 просила його повернути гроші, однак він цього не зробив оскільки необхідні кошти були у нього відсутні. За таких обставин вважав позовні вимоги ОСОБА_1 законними та справедливими.

Представник третьої особи ОСОБА_6, просив суд відмовити у задоволенні позову у звязку із відсутню правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, а крім того, на його думку, таке визнання порушує права третьої особи, оскільки спірна квартира була придбана під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6, і остання претендує на поділ спільного майна подружжя про що подала позов до Придніпровського районного суду м. Черкас. Також просив врахувати що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір іпотеки не укладався, а сама лише згадка у розписці від 10.03.2012 року про передачу квартири з юридичної точки зору є нікчемною.

Суд вислухавши пояснення сторін та їх представників, а також пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно розписки ОСОБА_3 від 10.03.2012 року, оригінал якої наданий позивачем оглянуто у судовому засіданні, а копія долучена до матеріалів справи (а.с. 7), - ОСОБА_3 взяв у борг на придбання квартири у своїй матері ОСОБА_1 17600 євро, 11000 доларів США та 150000 рублів, які зобовязується повернути або віддати придбану квартиру.

23.03.2012 року між ОСОБА_3, як покупцем, та ОСОБА_7, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу квартири №26, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Енгельса, 7 (а.с. 8). Згідно умов договору, - продаж квартири вчинено за 217000 гривень, які продавець отримала до підписання договору. Придбання квартири вчинено за письмовою згодою дружини ОСОБА_3 ОСОБА_6 посвідченою нотаріально. Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2012 року посвідчено державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином договір позики грошових коштів сам по собі не передбачає права позикодавця вимагати передачі йому замість грошей нерухомого майна, яке належить позичальнику.

Посилання позивача на статтю 589 ЦК України, яка встановлює правові наслідки невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, суд вважає помилковим, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що між нею та ОСОБА_3 укладався договір застави (іпотеки) предметом якого була спірна квартира. Вказівка у розписці ОСОБА_3 від 10.03.2012 року про зобовязання «отдать купленную квартиру» з юридичної точки зору є нікчемною, оскільки за змістом ст. 577 ЦК України договір застави нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, а сама застава зареєстрована у відповідному Державному реєстрі.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст. 220 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України судом не прийнято визнання відповідачем предявленого позову, оскільки таке визнання суперечить закону.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст.ст. 215, 220, 572, 575, 577, 1046-1047 ЦК України, ст.ст. 10-11, 60-61, 88, 174, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: ОСОБА_8