Рішення № 56557540, 17.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1347/15-ц Номер провадження 22-ц/786/904/16Головуючий у 1-й інстанції Дігтяр М. І. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - КУЗНЄЦОВОЇ О.Ю., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - ШЕВЧЕНКО І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційними скаргами приватного нотаріуса Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ГЛУШЕНКА В`ЯЧЕСЛАВА ВАСИЛЬОВИЧА, ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулись з позовом, в якому зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер їх батько.

11.09.2014 року консулом посольства України в Португальській Республіці від ім. ОСОБА_6 посвідчено підпис на заяві про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5

27.09.2014 року приватним нотаріусом Полтавського районного округу посвідчена заява про прийняття спадщини за законом ОСОБА_3, після сперті батька ОСОБА_5

28.09.1998 року батьком складено заповіт на ім`я ОСОБА_6

Після подачі заяв про прийняття спадщини позивачам стало відомо про існування ще одного заповіту, який був складений ОСОБА_5 в 2009 році на ім`я ОСОБА_7

Просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року позов задоволено.

Заповіт на майно складений 4 грудня 2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, посвідчений 4 грудня 2009 року 0 14 год.30 хв. Приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області, реєстр № 2289 на ім`я ОСОБА_7, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано недійсним та скасовано.

В апеляційних скаргах порушено питання про скасування рішення місцевого суду з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи з ухваленням нового про відмову у позові.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, вважає що останні підлягають задоволенню частково.

Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального й процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 4 грудня 2009 року ОСОБА_5 складено заповіт , яким все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, включаючи все нерухоме і рухоме майно, грошові кошти та майнові права і, взагалі, все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідано ОСОБА_7

Відповідно акту судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час складання заповіту страждав психічним розладом, а саме, маячним розладом органічного походження комбінованого (посттравматичного, токсичного) ґенезу з помірно вираженими інтелектуально - мнестичними порушеннями, ускладнений синдром залежності внаслідок алкоголю. Вищевказаний психічний розлад на час складання заповіту позбавляв ОСОБА_5 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7 місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_5 страждаючи на психічний розлад не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, внаслідок чого прийшов до висновку щодо доведеності та обґрунтованості позову.

Апеляційний суд вважає такий висновок вірним з наступних підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ст. 145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

-характер і ступінь ушкодження здоров`я;

-психічний стан особи;

-вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 18 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року суд визнає заповіт недійсним за позовом заінтересованої особи, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

З огляду на п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-9цс12, що відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як вбачається із матеріалів справи, акт судово-психіатричної експертизи від 08 грудня 2015 року № 627 містить категоричні дані про те, що ОСОБА_5 в момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (а.с.122-136).

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсності заповіту.

Проте, з висновком суду першої інстанції в частині скасування заповіту, апеляційний суд погодитись не може, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, суд першої інстанції, у порушення вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, вийшов за межі заявлених позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Згідно з ч.6 ст. 1254 ЦК України, скасування заповіту, внесення до нього змін проводиться заповідачем особисто.

За таких обставин, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень скасувавши заповіт.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині приватного нотаріуса Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ГЛУШЕНКО В.В. є обґрунтованими.

Доводи апеляційних скарги ОСОБА_2 про те, що експертами самовільно змінені питання є необґрунтованими, оскільки відповіді сформовані відповідно до норм закону, а саме, ст.147 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги приватного нотаріуса Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ГЛУШЕНКА В.В., про те, що замість висновку експерта складено акт судово-психіатричної експертизи не грунтуються на законі, оскільки від зміни назви документа, зміст експертизи не змінюється та експерти повідомлені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, будь-яких клопотань про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи сторонами не заявлялись.

Решта доводів апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині скасування заповіту.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги приватного нотаріуса Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ГЛУШЕНКА В`ЯЧЕСЛАВА ВАСИЛЬОВИЧА, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року в частині скасування заповіту на майно складеного 4 грудня 2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім`я ОСОБА_7, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати.

В іншій частині рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: С.Ю. МАРТЄВ

Судді : О.Ю. КУЗНЄЦОВА

Л.М. ХІЛЬ

З оригіналом згідно:

суддя С.Ю. МАРТЄВ