Ухвала суду № 56553889, 13.01.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 січня 2016 року Житомир Справа № 806/5219/15

Категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 01.03.2013 року ВП № 34326241, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43981846 від 10.07.2014 року, постанову про стягнення витрат від 01.03.2013 року ВП № 34326241 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43981890 від 10.07.2014 року.

Позивач в судове засідання не з"явилася, просить справу розглянути у її відсутність.

Представник відповідача до суду прибула, проти позову заперечила, просить справу розглянути в порядку письмового провадження.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у відділі державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 34326241 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 351717,73 грн. Дане виконавче провадження було відкрито 17.09.2012 року на підставі виконавчого листа № 2-9122, виданого 02.08.2011 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська.

01.03.2013 року в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем винесені постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 35171,78 грн. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн..

08.07.2014 року державним виконавцем винесено постанови про виведення в окреме виконавче провадження стягнення залишку виконавчого збору в сумі 29515,87 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн., а також 10.07.2014 року було відкрито провадження по їх виконанню.

Не погоджуючись з даними постановами державного виконавця, позивач оскаржила їх до Житомирського окружного адміністративного суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 21-278а15|825/2566/14 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2187цс15.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року № 3 (зі змінами відповідно до Постанови від 21 травня 2012 року № 5) передбачено, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому обєднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що оскаржувані постанови були винесені в межах виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого за результатами розгляду справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, за правилами ЦПК України, а докази того, що в даному виконавчому провадженні виконуються рішення по справах, розглянутих за правилами інших юрисдикцій (зведене виконавче провадження), відсутні, тому даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного, не адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Одночасно, суд роз"яснюює, що позивач має право звернутися з даним позовом до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в порядку ЦПК України. Крім того, позивач має право звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.03.2013 року ВП № 34326241, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43981846 від 10.07.2014 року, постанови про стягнення витрат від 01.03.2013 року ВП № 34326241 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43981890 від 10.07.2014 року закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляціного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя:О.В. Капинос